Як українська та єврейська культури перетнулися на театральних підмостках: у Києві презентували нову експозицію.

Проєкт "Спільна сцена" знайомить із творчістю шести сценографів єврейського походження та висвітлює їхній внесок в українське театральне мистецтво XX століття

У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України відкрили виставково-дослідницький проєкт "Спільна сцена", присвячений творчості українських сценографів єврейського походження й взаємовпливу української та єврейської культур. В експозиції зібрали рідкісні фотографії з музейної колекції та оригінальні твори художників театру різних періодів ХХ століття. На відкритті побував фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.

Ключовими постатями виставки є Марко Епштейн, Нісон Шифрін, Матвій Драк, Михайло Френкель, Михайло Глейзер і Віктор Гукайло. Їхня спадщина демонструє переплетення українських і єврейських сюжетів, етнічних мотивів та художніх традицій. Проєкт висвітлює спільний культурний простір, у якому формувалися творчі біографії цих митців.

Окрім представлених робіт, відвідувачі мали змогу ознайомитися з творами інших видатних українських сценографів, таких як Вадим Меллер та Данило Лідер, які були частиною творчого середовища цих митців.

Виставка представляє різноманітні етапи еволюції українського театру: від авангардних експериментів до періоду, коли панували цензура та соціалістичний реалізм, а також відзначає нову хвилю національного відродження в кінці 1980-х – на початку 1990-х років.

Однією з ключових складових виставки є ляльковий вертеп, виготовлений художницею Іриною Уваровою для проекту Шарля Фоєрберга в 90-х роках.

Проєкт курували Сергій та Тетяна Руденки. Сергій Руденко є доктором культурології, доцентом та керівником кафедри мистецтвознавчої експертизи в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. Він написав більше 50 наукових робіт та монографію під назвою "Музей як технологія" (2021). Основні напрямки його досліджень включають концепції музею як простору для експериментів, матриці ідентичностей та середовища соціальних змін, що відбуваються через репрезентацію культурної спадщини.

Тетяна Руденко займає посаду головної зберігачки фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України та є дослідницею українського театрального авангарду. Вона є автором багатьох публікацій на цю тематику, а також співавтором книги "Інсценізація українського авангарду 1910-1920 років", виданої у 2015 році. Крім того, Тетяна виступила співупорядницею таких видань, як "Український театральний костюм XX-XXI ст. Ескізи" (2021) і "Український театральний костюм. Ідентичність, контекст, ландшафт" (2024), які були випущені під егідою видавництва Олександра Савчука.

Виставка є підсумком тривалої співпраці львівської громадської організації "Галерея сценографії" та Музею театрального, музичного і кіномистецтва України, що знаходиться в столиці.

Не так давно стало відомо, що в Музеї історії Києва стартувала перша експозиція нового Музею авангарду під назвою "Український авангард. Еволюція. Поповнення колекції 3.0". У рамках виставки представлено понад 50 творів, серед яких можна знайти роботи відомих майстрів класичного авангарду та художників, які продовжують їхню творчу спадщину.

Головною атракцією виставки є бронзова скульптура "Жінка, що сидить" (1912) авторства Олександра Архипенка. Цей витвір мистецтва був переданий музею колекціонером Ігорем Вороновим. Крім того, в експозиції можна побачити унікальні роботи Віктора Артемцева та Георгія Петраша.

Згідно з концепцією кураторів, цей проєкт виявляє еволюцію українського авангардного мистецтва, акцентуючи на його різноманітності та зв'язках між поколіннями художників.