Які історичні місця в Харкові безповоротно зникли: архівні світлини

Харків – місто з відносно короткою, проте вкрай насиченою історією. Засноване в XVII столітті як фортеця на кордоні, воно швидко перетворилося на значний адміністративний, промисловий та культурний осередок Слобожанщини.

Однак протягом багатьох століть значна частина його архітектурної, культурної та міської спадщини була знищена. В інтернеті з'явилися архівні фотографії втрачених пам'яток.

Миколаївська церква

Храм святого Миколая, зведений у 1896 році у візантійському стилі, був окрасою центру Харкова. Його побудували на однойменній площі, що нині відома як майдан Конституції.

Проте в 1930 році цю святиню зруйнували. Офіційна причина полягала в тому, що будівля заважала водію трамвая оглядати поворот. Нехай неофіційно, але справжнім мотивом стала ідеологічна кампанія, яку радянська влада вела проти релігії. Акція "Союзу войовничих безбожників" залишила по собі пустоту в історичному серці Харкова.

Місце спочинку Квітки-Основ'яненка

Григорій Квітка-Основ'яненко - видатний український автор, що народився в Харкові. Коли він покинув цей світ 8 серпня 1843 року, місто вшановувало його пам’ять, як справжню легенду.

Його поховали на цвинтарі Холодна гора, де під час урочистої церемонії пролунали слова: "Не забудь, Україно, цю могилу...". Однак у XX столітті пам'ять про нього затерлася: на території колишнього кладовища звели стадіон "Трудові резерви".

Краєзнавець Михайло Красиков зазначає: є версія, що прах письменника залишився на стадіоні, й нині над ним бігають спортсмени. Встановити істину можна лише через ексгумацію, але її поки ніхто не ініціює.

Пасаж Пащенка-Тряпкіна може бути переформульований як "Прохід Пащенка і Тряпкіна".

Скляний пасаж у три поверхи, збудований у 1875 році на Купецькому узвозі, став першим такого типу у Харкові. Його спорудив купець Пащенко-Тряпкін, а згодом передав у дар місту. Тут були крамниці, галереї, місток, що з'єднував дві сторони узвозу - справжній куточок європейської розкоші.

У 1930-х роках розпочалася реконструкція будівлі, проте війна внесла свої корективи. Внаслідок цього пасаж зазнав повного знищення. Радянська влада ухвалила рішення, що відновлення не є можливим.

Від старого пасажу лишився лише металевий місток, який сьогодні можна знайти поблизу Харківського зоопарку.

Харківські підземелля

Попри відсутність сітки катакомб на кшталт одеських, Харків мав власні підземні маршрути. За однією з історій, у XIX столітті в Мордвинівському провулку знайшли вхід у підземний хід. Двоє в'язнів, помилуваних в обмін на дослідження тунелю, виявили три виходи - зокрема біля Миколаївської церкви та на Холодній горі.

Сучасне місто практично позбулося своїх підземних скарбів. Вони були знищені часом та новими будівництвами: житловими комплексами, метро та комунікаційними системами. Те, що залишилося, - це лише кілька окремих підвалів. Проте вони все ж існують - під Покровським монастирем, філармонією та психіатричною лікарнею. Прихильники ідеї мріють про створення музею в цих підземеллях.

Кінотеатр "Ампір"

У 1913 році на вулиці Сумській, 5, бізнесмен Дмитро Харитонов заснував "Ампір" - найбільший кінотеатр у рамках тієї імперії. З двома поверхами, залом на 800 місць та оркестром з 30 музикантів, цей заклад став не просто місцем для перегляду фільмів, а справжнім культурним осередком.

З приходом радянської влади назву змінили на "1-й Комсомольський". У 1990-х кінотеатр називався "Слобожанський". А у 2007-му його зачинили. Нині там офіси.

Оперний театр

У будівлі, розташованій на вулиці Римарській, 21, яка була зведена наприкінці XIX століття як Комерційний клуб, функціонував перший Оперний театр Харкова. Саме тут відбувалися виступи відомих артистів, національні прем'єри, а також політичні процеси, зокрема суд над членами "Спілки визволення України". За деякими свідченнями, тут проходив і з'їзд кобзарів, який став фатальним для його учасників.

У цій споруді вперше продемонстрували стрічку Федецького, одного з основоположників українського кінематографу. Саме тут відбувся перший у світі судовий процес над нацистами. Реконструкція, яка триває вже протягом багатьох років, фактично знищила автентичний вигляд будівлі. Новий фасад буде мати мало спільного з оригіналом, і меморіальні дошки доведеться розміщувати "умовно" — на місці, де колись знаходилася ця пам’ятка.

Раніше OBOZ.UA ділився інформацією про те, яким запам'яталося Запоріжжя в середині двадцятого століття.