"Якщо існує пекло, то його місце – в Маріуполі": у Франківську відбулася презентація виставки матері загиблого в Оленівці бійця Азову.

18 жовтня, в суботу, у культурному просторі "Петрос" пройшла презентація дебютної авторської виставки художниці Ганни Кісілішиної. На жаль, її син Олексій Кісілішин, який служив в Азові та захищав "Азовсталь", загинув від рук російських військових в Оленівці.

Рік по тому після втрати, пані Ганна створила колекцію картин, присвячених його пам'яті, повідомляє Репортер.

Ганна Кісілішина народилася і виросла в Маріуполі, де провела більшу частину свого життя. Протягом 22 років вона викладала в школі, але згодом вирішила піти з роботи, щоб займатися проведенням творчих майстер-класів та організацією фестивалів у сферах психології та езотерики.

Під час виставки пані Ганна багато говорила про свого сина. Вона розповіла, що Олексій з дитинства мав велику любов до тварин і завжди дбав про них. Закінчивши навчання, він отримав спеціальність газозварювальника. У 2014 році, коли він повідомив матері про своє бажання вступити до Києва на ветеринарний факультет, Ганна була в захваті. Але, коли вона зателефонувала, щоб дізнатися, чи став син студентом, почула несподіване: "Мамо, я не вступаю. Я вже в "Азові".

У 2016 році колишній військовослужбовець почав нове життя в цивільному секторі, оселившись у Києві. Однак всього за кілька днів до початку масштабної агресії він вирішив повернутися до свого рідного міста.

Я не могла зрозуміти, що відбувається. Запитую: "Чому ти тут?" А він відповідає: "Я вже планую працювати в Маріуполі". На той момент я ще не знала, що його запросили хлопці... І він повернувся, -- ділиться своїми спогадами Ганна Кісілішина.

Художниця відтворила старт великої війни у своїй картині "Початок. Перший звук".

Коли пролунав цей вибух у Маріуполі, у всіх великих містах, і ми зрозуміли, що почалася війна, він встав із ліжка й сказав, що йде за зброєю. Я знала, що не буду його відговорювати чи ховати. Знала його свідому позицію ще з 2014 року. Одна надія була, я спитала: "Не в "Азов"? У тероборону?" А він сказав: "Ма, звичайно, в "Азов", -- говорить художниця.

Вона зазначила, що створюючи цю картину, прагнула відобразити емоції людей, які були шоковані першим звуком війни — тим вибухом, з якого розпочалася ця жахлива історія.

Разом із батьком та товаришами Олексій протягом 86 днів захищав Маріуполь.

У травні 2022 року, за наказом керівництва держави, захисники вийшли з "Азовсталі" в полон.

У той момент Ганна та її мама вирушили в евакуацію через Крим до Португалії. Вона зазначає, що їм дійсно пощастило, оскільки в той день в місті не діяли російські снайпери. Однак на наступний день окупанти відкрили вогонь по автомобілям цивільних.

Про втечу з Маріуполя мисткиня розповіла в одній зі своїх картин.

Я вклала в цю ситуацію багато значень, але зупинюся лише на одному. Коли ми покидали місто, нам назустріч йшли люди з центральної частини, що вже зазнала руйнувань. Вони виглядали загубленими, не знаючи, куди йти далі. Це нагадувало сцену з фільму про кінець світу — немов у стані божевілля. Серед них була жінка з новонародженою дитиною на руках. Вона несла тільки свою малечу, без жодних речей. Я запам'ятала її погляд: жива людина, але водночас немов мертва. В її очах читався біль і абсолютне нерозуміння.

Вже перебуваючи за кордоном, Ганна дізналася про теракт в Оленівці.

На мою думку, ця подія має глобальне значення. Вони здійснили вбивство беззбройних людей вночі. У бараці перебувало 193 особи. Їхня мета полягала в повному знищенні, але це їм не вдалося. Я не хочу, щоб про мого сина чи інших загиблих говорили лише як про жертв. Я вважаю, що це вільні духи, які виконали своє покликання, -- стверджує художниця.

Створювати полотна, присвячені війні, Маріуполю та сину, вона не наважилася зразу – через глибокий біль і бажання уникнути передачі людям важкої енергетики. Але своє рішення вона змінила після зустрічі з побратимом Олексія, який повернувся з полону.

Після цієї зустрічі я відчула неймовірний вплив почутого. Протягом двох днів я безперервно плакала, але не від горя; сльози текли через усвідомлення, що мала честь доторкнутися до особистості, схожої на алмаз. Ця людина пережила полон і бої, але зберегла свою людяність. У той момент я зрозуміла, що ця серія розповість про Маріуполь, Оленівку, а також про мене, про моє життя та мою трансформацію, – ділиться мисткиня.

Так художниця створила серію картин "47.82846°N 37.71093°E". Це координати барака №200 в Оленівці, де в ніч з 28 на 29 липня 2022 року росія вбила щонайменше 54 військовополонених.

На презентації Ганна Кісілішина продемонструвала відео, в якому вона веде вигадану бесіду з сином. Голос, синтезований на основі тембру Олексія, озвучує уривки з його щоденника, написані на "Азовсталі". Один із фрагментів містив його слова: "Якщо існує пекло, то воно тут — у Маріуполі".

Виставка вже пройшла в Києві та Львові. У Франківську вона буде доступна для відвідування до середини листопада.