Яскраве світло надії: Аналіз фільму "Супермен"

Микита Казимиров – журналіст, письменник і біомедичний інженер. Протягом восьми років він займається темами поп-культури, вносячи в свою діяльність трохи легковажності.

Щоб охопити всі подробиці, деталі та контексти створення нового фільму про Супермена, доведеться писати окрему велику статтю чи навіть цілу книгу. Тут вам і творчий шлях Джеймса Ґанна, сповнений скандалів та сміливих рішень, і фінансовий провал кіновсесвіту DC, яким його бачив Зак Снайдер, і загальна еволюція жанру супергероїки та трендів у сприйнятті розваг суспільством. Проблеми та зміни в індустрії нашаровувалися та нашаровувалися. Тому закономірно, що "Супермен" / Superman 2025 року одразу став об'єктом пильної уваги. Але всі скептики, схвильовані гіки та просто фанати гарного кіно можуть розслабитися. Адже старт нового кіновсесвіту DC вийшов майже ідеальним.

Ви вже, напевно, знайомі з цією історією. Кларк Кент (Девід Коренсвет) працює журналістом у виданні Daily Planet, і майже ніхто не здогадується, що їхній трохи незграбний колега насправді є Суперменом, одним із наймогутніших захисників Землі. Лише його товаришка та об'єкт любові, Лоїс Лейн (Рейчел Броснаген), усвідомлює правду про Кларка. На початку фільму Супермен уже три роки живе подвійним життям, але попереду його чекає перше серйозне випробування — Лекс Лютор (Ніколас Голт) готує підступний план, щоб знищити героя. І ось настав момент, коли його задум може стати реальністю.

Останній раз глядачі мали можливість насолодитися сольним фільмом про Супермена в 2013 році. Стрічка "Людина зі сталі" від Зака Снайдера виявилася емоційним твором, який досліджує суть божественного та надлюдського, але їй не вистачало певної приземленості та легкості. Снайдер і його команда, здається, зосередилися виключно на зображенні Супермена як найсильнішої істоти, забувши про те, що Кларк Кент — це також звичайний молодий чоловік з Канзасу.

Еталонне поєднання величі та повсякденності яскраво проявляється в коміксі "All-Star Superman", написаному Грантом Моррісоном і проілюстрованому Френком Квайтлі. Це дійсно вражаюче видання, яке я щиро рекомендую прочитати. Саме на нього орієнтувався Джеймс Ґанн, створюючи свою інтерпретацію Супермена. Можливо, саме це стало однією з причин успішності нової адаптації цього культового персонажа.

У новому фільмі про "Супермена" Кларк Кент постає як невпевнений, не надто вправний і наївний персонаж. Його жести та вирази обличчя часом виглядають незграбно, а деякі сцени навмисно виконані в комедійній манері, навіть коли сюжет має серйозний підтекст. Проте це не викликає розчарування, а, навпаки, надає герою особливого шарму. Новий Супермен швидко завойовує симпатії глядачів завдяки своїй щирості та близькості до звичайних людей. Саме ці риси бракували версії Генрі Кавілла, хоча його підхід також знайшов своїх прихильників.

Людяність просочується в усі елементи фільму, з кожною хвилиною починаючи сяяти все яскравіше. Як для супергеройського кіно, в новому "Супермені" / Superman напрочуд багато уваги приділяється звичайним людям та побутовим обставинам. Під час масштабних битв камера все одно фокусується на пересічних громадянах чи навіть меблях, щоб показати, як дії та прагнення Супермена впливають на "звичайний" світ.

Однак не хвилюйтеся, гарно поставлених бійок у фільмі теж вистачає. Супермен у цій версії ще недостатньо досвідчений, однак усі ключові здібності на кшталт лазерів з очей опанувати встиг. Тому кожна конфронтація перетворюється на яскраве шоу, враження від якого помножуються на шалену, агресивну та трохи хаотичну режисуру Ґанна. Чесно кажучи, окремі сцени вийшли навіть занадто сумбурними: камера в них рухається за дикими траєкторіями, а плани змінюються настільки швидко, що встежити за подіями на екрані може бути важко.

Акторський ансамбль у "Супермені" - це справжній тріумф. Девід Коренсвет та Рейчел Броснаген втілюють Кларка Кента та Лоїс Лейн для нової ери. Між ними існує вражаюча хімія, а їхні персонажі поєднують класичну привабливість із сучасною динамікою.

Проте справжньою зіркою стрічки є Ніколас Голт у ролі Лекса Лютора. Його Лекс - не просто карикатурний лиходій. Це потенційно трагічна фігура, геній, отруєний заздрістю та комплексом меншовартості перед обличчям "бога" з іншої планети. У ньому немає позитивних рис, але його ненависть до Супермена настільки щира, а його інтелектуальна зверхність настільки переконлива, що до нього парадоксальним чином можна відчути симпатію. Це один із найкращих антагоністів у супергеройському кіно за довгий час.

Джеймс Ґанн підійшов до побудови свого всесвіту з великою любов'ю. Фільм насичений персонажами та відсиланнями до коміксів DC, як відомих, так і не дуже. Тут органічно виглядають як Зелений Ліхтар (Натан Філліон), так і менш відомий Містер Терріфік (Еді Гатегі). Вони не просто з'являються у стрічці для фан-сервісу, а відчуваються частиною живого, дихаючого світу, що існував і до подій фільму - і точно буде існувати ще дуже довго.

Однак у цьому є і певний недолік: для тих глядачів, які не мають досвіду з коміксами, деякі персонажі та деталі можуть залишитися незрозумілими. Фільм "Супермен" не витрачає час на роз’яснення кожного аспекту і продовжує свій сюжет без затримок на пояснення, що радує давніх шанувальників DC, але може дещо заплутати новачків.

Особливої уваги заслуговує соціально-політичний аспект, який майстерно вплетений у сюжет фільму. Ґанн вміло критикує сучасні медіа, які, прагнучи до високих рейтингів або фінансових вигод, готові поширювати будь-яку вигідну для замовників інформацію, маніпулюючи суспільною думкою. Крім того, "Супермен" досліджує тему проксі-війн, де потужні держави використовують менші нації як арену для з'ясування своїх конфліктів. Деякі глядачі можуть помітити в цьому відлуння Палестинського конфлікту, в той час як інші проведуть паралелі з війною в Україні, де одна нація бореться за своє існування проти імперської агресії, що підживлюється інтересами інших гравців. Фільм не пропонує чітких відповідей, але ставить важливі запитання, спонукаючи до роздумів.

Кульмінаційний момент фільму виявляється не лише фізичною, а й ідеологічною боротьбою. Це своєрідне прощання з концепцією "злого Супермена", яка була популярна в попкультурі останнім часом завдяки таким проєктам, як "Несправедливість" та "Хлопаки". І новий образ Супермена викликає велику повагу, сповнюючи глядача новими емоціями.

Цей момент майстерно акцентується завдяки музиці — так само, як і майже всі інші. На відміну від фільмів серії "Вартові Галактики", тут немає безперервного потоку ліцензованих треків. Вони виникають лише час від часу, але завжди в потрібний момент. А оригінальна тема Супермена — це потужна, героїчна та натхненна композиція Джона Мерфі (28 днів потім, 28 тижнів потому, Маямі Вайс, Сонячне світло), яка здатна завоювати серця і надовго залишитися в пам’яті.

"Супермен" / Superman Джеймса Ґанна - це успіх, якого так довго чекали фанати Супермена. Це сміливе, розумне та напрочуд душевне кіно, яке повертає персонажу його найголовнішу рису - людяність. Це ідеальний старт для нового кіновсесвіту DC (DC Extended Universe забуто, нехай живе DC Universe), побудований не на хаосі та вибухах, а на сильних персонажах та захопливій історії. Незначні недоліки, як-от хаотичність деяких екшн-сцен чи високий поріг входження для непідготовлених глядачів, абсолютно губляться на тлі його численних перемог.

Головне, що новий Супермен здатен подарувати надію. Для кожного свою, але однозначно відчутну. І це головна ознака того, що Ґанн з командою зробили все правильно.