За кулісами "Вольфраму": Як Пилип Іллєнко реалізує свій перший повнометражний фільм.

"Детектор медіа" побував на знімальному майданчику фільму "Вольфрам" s розказує, що вдалося дізнатися про дебютний повний метр режисера Пилипа Іллєнка.

Цього дня Будинок кіно на кілька годин перетворився на знімальний майданчик. Щойно переступаєш поріг, стає зрозуміло: тут триває кінопроцес. Режисер Пилип Іллєнко вдивляється в монітор і дає команду: "Усі на початкові позиції. Тиша. Почали".

Фото 2 Пилип Іллєнко та Ярослав Пілунський переглядають відзнятий матеріал

Сходами повільно спускається актор Богдан Бенюк. Його наздоганяє дівчина з букетом квітів (актриса Маргарита Гура). Камери фіксують рух, мікрофони ловлять репліки, масовка завмирає в очікуванні наступної команди. Сцена закінчується -- і тиша поступається робочому гомону: команда переглядає дубль, режисер пояснює, що потрібно змінити, актори повертаються на вихідні позиції. За кілька хвилин усе починається знову.

Зображення 3: Богдан Бенюк під час роботи на знімальному майданчику.

"Ця сцена символізує перетворення головного героя. Він стикається з важливими змінами, які призводять до вражаючої кульмінації, де йому потрібно прийняти рішення — обрати, чи залишитися в цьому світі, чи піти з нього," — зазначає Богдан Бенюк у коментарі для "Детектора медіа" під час перерви між зйомками.

На майданчику працює незвична комбінація досвіду й нових творчих викликів. Для Пилипа Іллєнка, кінопродюсера та колишнього голови Державного агентства України з питань кіно, "Вольфрам" -- дебютний повнометражний художній фільм як режисера. Головні ролі виконують Богдан Бенюк і Валерія Ходос, а оператором-постановником став Ярослав Пілунський, який після чотирирічної перерви, -- з початком повномасштабної війни був оператором дронів на фронті, -- повертається до кінематографа.

Зображення 4: Богдан Бенюк і Маргарита Гура на зйомках стрічки "Вольфрам".

Ця історія зосереджується на темах втрати, можливості нового початку, складних зв'язках між батьками та дітьми, а також на потужності людської любові. Хоча війна не виступає в ролі головного героя, саме вона впливає на життя персонажів і формує їхні долі.

Два родини та одне серце: що ховається за сюжетом "Вольфраму"?

Центральною фігурою фільму є 65-річний Ігнат, роль якого виконує Богдан Бенюк. Він – музикант та викладач, що працює в Полтавській обласній філармонії, де передає свої знання молодим поколінням та прищеплює їм любов до музичного мистецтва. Проте, Ігнат також бореться з серйозною хворобою серця, живе серед стародавніх речей та спогадів і все більше усвідомлює, що його час може закінчитися.

Фото 5 Робочий процес на кіномайданчику

Між Ігнатом і його донькою Наталкою, роль якої виконує Валерія Ходос, роками накопичувалися образи й невисловлені слова. Її приїзд змушує обох повернутися до розмов, які вони відкладали, і спробувати знайти шлях одне до одного.

На початку Ігнат не погоджується на операцію з пересадки серця. Проте згодом він отримує орган від 18-річного Стаса, життя якого трагічно обірвала російська ракета. Таким чином, дві окремі історії переплітаються, ставши частиною єдиного шляху.

Актор, який має за спиною п’ятдесят років досвіду в кінематографії, не відчуває зайвого хвилювання через дебютний повний метр режисера. Відповідаючи на запитання про атмосферу на знімальному майданчику, він з притаманною йому самоіронічністю зазначає: "Я вже звик до всього. Для мене це не має значення, адже я ж досвідчений професіонал".

Изображение 6: Богдан Бенюк

Водночас Богдан Бенюк наголошує, що кіно потребує людей, які розуміють спільну мету й готові працювати заради результату.

"На кінопоказах збираються віддані люди, які добре розуміють кіномистецтво. Важливо знайти своє місце в тій атмосфері, що панує серед глядачів, адже це є частиною людської відповідальності. Інакше ти ризикуєш опинитися в конфліктній ситуації, ставши чужим елементом. Група встановлює певні правила поведінки," – зазначає актор.

Він додає, що добре знає родину Іллєнків, адже знімався у фільмах батька та дядьків Пилипа, тому і сумнівів щодо роботи режисера не виникало.

"Цей чоловік справді обдарований. Я впевнений, що його талант знайде своє відображення у фільмі, адже методи, якими вони працюють над зйомками, надзвичайно захоплюючі. Оператор також вражає своєю креативністю, і їх підхід до реалізації проекту справді вражає," – ділиться Богдан Бенюк.

Відродження творчості Ярослава Пілунського у світі художнього кіно

Для Ярослава Пілунського зйомки фільму "Вольфрам" стали чудовою нагодою повернутися до своєї пристрасті – кінематографії. Протягом останніх чотирьох років він перебував на фронті, виконуючи обов'язки оператора безпілотних літальних апаратів.

Він поділився з "Детектором медіа", що спочатку відчував тривогу щодо можливості швидкого повернення до звичного ритму роботи. Однак, за його словами, професійні вміння залишилися при ньому.

"Це сприймається як гра, у порівнянні з бойовою роботою. Я переживав, що буду тупити, але якось шухлядка відкрилася, і всі знання залишилися на місці. Тому емоційно я відпочиваю", -- говорить Ярослав Пілунський.

Співпраця з Пилипом Іллєнком стала для оператора новим викликом. Режисер та оператор звикли виконувати свої обов'язки в різних ролях, тому тепер їм доводиться спільно шукати рішення для завдань, які Іллєнко ще не зустрічав у своїй практиці як постановник.

Зображення 7: Ярослав Пілунський разом із Пилипом Іллєнком.

"Я ще не звик до Пилипа в ролі режисера. І для нього теж деякі питання від оператора -- це те, про що він раніше не думав. Але він цікавий режисер, дуже веселий, креативний", -- каже Ярослав Пілунський.

Обмежений бюджет змушує команду шукати нестандартні рішення. Однак оператор переконаний, що досвід усіх учасників допомагає знаходити вихід зі складних ситуацій без компромісів із якістю.

"Цей проєкт з обмеженим бюджетом, тож ми, спираючись на наш досвід, вміло адаптуємось і шукаємо такі рішення, які зможемо з гордістю представити на європейських фестивалях. У нас є певний досвід роботи, і вся команда складається з кваліфікованих професіоналів. Ми – згуртована команда, просто змінили свої ролі: тепер Пилип виконує функції режисера, а решта з нас залишилася в своїх попередніх ролях," – ділиться оператор-постановник.

Між Україною та іноземними країнами: життєпис молодої художниці

У фільмі важливе місце посідає і молоде покоління українських митців, які намагаються будувати кар'єру під час війни. Цю тему втілює героїня актриси Маргарити Гури -- колишня учениця Ігната Степановича.

На думку акторки, її герой вже отримав досвід за межами країни, проте не забув про Україну і свого наставника. Повернення на батьківщину для героїні виявляється не лише можливістю зустрітися з минулим, а й шансом підтримати людину, якій вона багато в чому зобов'язана.

"Ця роль має для мене особливе значення, адже вона відображає, як сучасні талановиті молоді митці на тлі війни, яку Росія розв'язала проти України, намагаються реалізувати свої кар'єри. Часом вони вирішують спробувати свої сили за межами країни. Це, безумовно, викликає глибокий моральний конфлікт," - ділиться думками Маргарита Гура.

Її героїня намагається поєднати професійні амбіції з тугою за домом і переживаннями за тих, хто залишається в Україні.

Фото 8 Маргарита Гура

"Вона носить своє українське ім'я та привозить українську освіту за межі країни, завжди пам'ятаючи про свого вчителя Ігната Степановича, якому щиро вдячна. У цьому фільмі показано саме той момент, коли вона повертається до України," -- ділиться акторка.

Вона переконана, що ця розповідь знайде відгук у серцях багатьох молодих українців, які були змушені покинути свою батьківщину через війну, але все ще відчувають глибоку відповідальність за свою націю та культурні традиції.

Для Маргарити Гури робота з Богданом Бенюком стала особливим досвідом. Раніше вона бачила його переважно як викладача, театрального актора або героя фільмів. Тепер їй випала нагода працювати з ним на одному майданчику.

"Я була в стані тривоги. У мене постійно виникало відчуття, що потрібно докласти зусиль, щоб не потрапити в бруд. Але я не могла відірвати погляду від нього і безперервно захоплювалася можливістю спостерігати за його роботою в реальному часі. Він справді чудовий партнер. Відчувати його енергію під час спілкування – це неймовірно зворушливо," - ділиться своїми враженнями акторка.

Фото 9 Як знімають фільм "Вольфрам"

Від "Дитячої душі" до "Вольфрамового світу"

Розробка фільму стартувала у 2021 році, коли проєкт носив назву "Серце дитини". На той момент сценарій та режисерський підхід суттєво відрізнялися від нинішніх. Після початку повномасштабного вторгнення сюжет був переосмислений, а режисерське крісло зайняв Пилип Іллєнко.

Цю інформацію поділилася продюсерка фільму, яка є засновницею Albatros Communicos Ukraine, а також членкинею Європейської та Української кіноакадемій.

Зображення 10: Богдан Бенюк разом із Анною Капустіною.

Зокрема Анна Капустіна розповіла, що проєкт отримав державну підтримку ще до повномасштабної війни. Згодом команда повернулася до сценарію, щоб зробити його актуальнішим. До роботи над текстом долучилася сценаристка Ольга Рєка, яка разом з Іллєнком допрацювала історію.

"Ми розпочали нашу співпрацю з Ольгою над сценарієм у січні, а Пилип долучився до нас лише в серпні. Саме тоді ми також стартували зйомки фільму," -- ділиться продюсерка.

На її думку, нова назва має глибокий символізм. Вольфрам — це надзвичайно міцний метал, який, зокрема, знаходить застосування у військовій промисловості. У стрічці маленька частинка цього металу запускає низку подій, які змінюють життя героїв.

"Ми розуміємо, що таке фатум. Молода людина, яка мріє про своє майбутнє, завдяки цьому маленькому шматочку вольфраму залишається без життя, але віддає своє серце вже літньому чоловіку. Можливо, у нього вже не було особливого інтересу до життя, але все настільки змінюється", -- пояснює продюсерка.

Зображення 11, авторство Пилип Іллєнко.

Для Пилипа Іллєнка було важливо не лише екранізувати цю історію, а й виявити можливість обговорити війну, уникаючи спрощення складних людських почуттів.

"Це історія, яка мене зачепила. Було розуміння, що ми можемо змінити її під те бачення, яке є в мене, і що вже можемо почати знімати", -- розповідає режисер.

Він відкрито говорить, що вже давно мріє зайнятися режисурою, але його попередні проекти, в яких він виступав продюсером, не виходили за межі стадії підготовки та пошуку коштів.

"Тут відкрилася можливість негайно зануритися у світ кіновиробництва. Чесно кажучи, було б неправильно ігнорувати таку перспективу в ці нелегкі часи, коли планувати щось наперед стало майже неможливо. На мою думку, якщо є шанс щось реалізувати, його слід використовувати без зволікань," -- поділився думками Пилип Іллєнко в інтерв'ю для "Детектора медіа".

Для себе він визначає "Вольфрам" як драматичну історію про випадкову подію, яка поєднує людей, що ніколи не мали б зустрітися.

"Ця вражаюча подія встановлює зв'язки між людьми, які раніше ніколи не пересікалися, забирає життя в одного, а іншому, завдяки цьому, надає шанс на нове існування. Це неможливо ані контролювати, ані змінити в даний момент. У цьому немає жодного сенсу, справедливості чи моральної основи. Просто такі жахливі події відбуваються. І це наша художня реакція на обставини, в яких ми перебуваємо," -- ділиться режисер.

Зображення 12: Вся концентрація на екрані.

Перший крок, що вимагає допомоги.

Фільм "Вольфрам" знімається в рамках бюджету, затвердженого ще до початку повномасштабної війни. Як зазначає Анна Капустіна, загальна сума бюджету становить 12 мільйонів гривень, але цих коштів не вистачає для покриття всіх витрат на виробництво. Команда активно шукає додаткові джерела фінансування, зокрема для етапу постпродакшну.

Голова Держкіно Андрій Осіпов, який також відвідав майданчик, наголошує, що українському кінематографу потрібні різні автори, жанри й творчі команди.

"Люди, які зараз знімають кіно в таких умовах, відчайдушно фанатичні, бо і безпекова ситуація, і багато інших причин роблять кіновиробництво складним. Але фільми потрібні різні -- різних жанрів, різних митців. Чим більший спектр творців працюватиме в кіно, тим краще", -- каже Андрій Осіпов.

Зображення 13: Андрій Осіпов, керівник Держкіно.

Голова Держкіно також підкреслює шанс Ярослава Пілунського повернутися до кіноіндустрії після військової служби. Щодо Іллєнка, він вважає дебютом не лише відновлення родинних кінематографічних традицій, а й новий етап у професійній кар'єрі.

"На мою думку, він є справжнім спадковим кінематографістом. Його відчуття кіномистецтва вражає, а режисер Пилип Іллєнко символізує зв'язок між поколіннями. Він уже представляє нову генерацію, однак його коріння глибоко йдуть у сімейну історію: батько, дядьки та мати-акторка. Окрім того, досвід роботи в адміністрації Держкіно значно вплинув на його розвиток. Я щиро підтримую його як режисера і сподіваюся на його успіхи," -- зазначає голова Андрій Осіпов.

Зображення 14: Богдан Бенюк, Анна Капустіна, Андрій Осіпов та Пилип Іллєнко.

Поки на знімальному майданчику триває підготовка до наступних сцен, команда занурюється у свої обов'язки: актори відпрацьовують текст, оператор коригує композицію кадру, а режисер уважно слідкує за зображенням на екрані. Усі вони працюють над сюжетом, де війна впливає на життя людей, але не знищує їхню здатність любити, прощати та шукати глибокий зміст у житті.

Для Пилипа Іллєнка це перший повнометражний режисерський фільм, для Ярослава Пілунського -- повернення до художнього кіно, а для команди загалом -- спроба розповісти про досвід війни через історію конкретних людей. І, як сподівається режисер, залишити глядачеві простір для власних відповідей.