За заняття проституцією — штраф, а за оголені фото — тюремний термін. Десь щось в системі пішло не так.

Чи слід карати за хтивки на OnlyFans позбавленням волі?

Сьогодні в Україні чимало людей висловлюють негативне ставлення до ідеї декриміналізації порнографії, зокрема у контексті створення та поширення інтимного контенту. Це досить парадоксально: багато з цих осіб активно захищають збереження кримінальної відповідальності за "відверті матеріали" на платформі OnlyFans, але при цьому не вимагають запровадження аналогічних санкцій за заняття проституцією. Для тих, хто не знає, у нашій країні за надання сексуальних послуг передбачено лише невеликий адміністративний штраф до 255 гривень. Натомість, за публікацію або розсилку нюдсів людина може опинитися за ґратами. З точки зору держави, яка піклується про громадське здоров'я, та з огляду на логіку, ситуація мала б виглядати інакше.

Три роки позбавлення волі ледь не отримала львівʼянка, яка публікувала свої фото на сервісі OnlyFans. За те, що вона "визнала вину" суд призначив їй іспитовий термін на 1 рік та конфіскував на користь держави смартфон.

Волинянин мало не опинився за ґратами через те, що у приватних переписках надсилав друзям еротичні фотографії. Він визнав свою провину, пояснивши, що розповсюджував такі зображення виключно для розваги. Чоловік не усвідомлював, що за це може бути передбачена кримінальна відповідальність. Спочатку суд призначив йому чотири роки позбавлення волі, але згодом змінив вирок на річний іспитовий термін. Також його телефон був конфіскований на користь держави.

З таким підходом, можна було б вилучати телефони чи не у кожного другого громадянина, який у приватному листуванні з друзями чи рідними ділиться контентом, що не відповідає нормам суспільної моралі.

Жителька Київщини отримала випробувальний термін та позбавлення права займатися діяльністю у сфері фото- та відеозйомки за продаж самостійно відзнятих відео в месенджері Telegram.

Такі випадки трапляються з великою частотою. Водночас, статистика кримінальних справ в Україні, пов’язаних з розвагами друзів або свідомим бажанням особи створювати власні нюдси, продовжує зростати. Згідно з даними аналітичного центру BRDO, протягом трьох кварталів 2024 року до українських судів надійшло 1104 обвинувальних акти за створення та поширення порнографічного контенту, що на 75% перевищує показники за аналогічний період 2023 року. Наскільки важливим є завдання для правоохоронців в умовах широкомасштабної війни — знаходити на платформі OnlyFans "злісних порушниць суспільної моралі", залишається відкритим запитанням.

Я пропоную детально розглянути юридичні аспекти декриміналізації окремих форм порнографії, включаючи їхній вплив на стан суспільного здоров’я. Зауважу, що нюдси не становлять загрози для життя та здоров’я людей, за умови, що вони створені без примусу.

Адміністративне правопорушення можна перефразувати як адміністративний проступок.

Адміністративні покарання, як правило, накладаються на дії, які не завдають серйозної шкоди, але викликають неоднозначне ставлення в суспільстві. Наприклад, вживання ненормативної лексики у публічних місцях або порушення правил дорожнього руху без серйозних наслідків. Зазвичай за такі правопорушення передбачено штраф. Втім, для багатьох людей така міра покарання не є достатньою, щоб утримати їх від вживання нецензурних слів або висаджування пасажирів у заборонених місцях.

Приблизно на одному рівні відповідальності з дрібним хуліганством (тобто діями, що порушують громадський порядок та спокій громадян) наше законодавство, зокрема Кодекс адміністративних правопорушень, ставить заняття проституцією (ст. 181-1). За це діяння передбачено максимальне покарання -- штраф розміром 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -- караються максимальним штрафом до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Це 255 грн!

Отже, якщо коротко підбити підсумки, то обʼєктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадської моралі: певні погляди та уявлення, певна суспільна свідомість. Виходячи з існуючого законодавства, заняття проституцією -- це несерйозне правопорушення, розв'язання якого коштує не більше ніж 255 грн штрафу.

Разом з тим, якщо подивитись на цю діяльність з точки зору громадського здоровʼя, то тут є певні питання до позиції нашої держави. Зокрема, що держава робить, аби запобігати хворобам, покращувати якість і збільшувати тривалість життя, у т.ч. і секс-працівників.

Не відкрию якоїсь нової істини, якщо зазначу, що в українському суспільстві дійсно існує соціальна стигматизація працівників комерційного сексу. Більшість осіб, які залучені до надання таких послуг, мають вищий ризик заразитись певними захворюваннями, що передаються статевим шляхом; піддатися фізичному насильству або зґвалтуванню тощо. При цьому, клієнти, які користуються секс-послугами, також можуть отримувати подібні захворювання, а також можуть піддаватись пограбуванню, побиттю, шантажу.

І тут слід повторити, що таку очевидно досить небезпечну для здоровʼя поведінку ми караємо штрафом розміром максимум 255 грн.

До речі, в підручнику для правоохоронців "Оформлення адміністративних матеріалів працівниками відділу по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми" 2019 року, що має рекомендацію вченої ради, формами проституції вважаються, наприклад, інтимні послуги, еротичний, порнографічний показ, демонстрація однією особою тіла іншій особі на платній основі, секс по телефону, інтернет- проституція. Отже, не все так однозначно з кваліфікацією інтимного кіна в інтернеті.

Кримінальний злочин

У свою чергу, Кримінальний кодекс здебільшого охороняє аспекти, котрі мають бути значно пріоритетнішими для країни.

І тут здавалося б, які цінності відповідно до Конституції України можуть бути важливіші за здоров'я та життя громадян? Та ось, наприклад, стаття 301 Кримінального кодексу вказує на те, що розповсюдження, виготовлення, зберігання творів (слід підкреслити, що під твором можна трактувати все, що завгодно, у т.ч. скульптуру чи книгу) порнографічного характеру є більш небезпечним видом діяльності, аніж проституція з її численними ризиками для здоровʼя та навіть життя. Так, Кримінальний кодекс карає за "хтивки" штрафом до 68 тис грн, або пробаційним наглядом до 3 років, або обмеженням волі до 3 років.

Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру, караються штрафом до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 тис грн) або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк. Цікаво, до речі, що відповідно до тлумачення вищезазначеного підручника для працівників правоохоронних органів, інтимний відеоконтент в інтернеті трактується як інтернет-проституція та карається штрафом до 255 грн. І така можливість різного тлумачення несе корупційні ризики.

За всі наведені дії, вчинені повторно, в групі осіб або з метою отримання значного прибутку, може загрожувати ув'язнення терміном до 7 років.

Тепер давайте розглянемо питання: яку небезпеку для здоров’я та життя людей становить переслане зображення еротичного характеру або фото з платформи OnlyFans? Я вважаю, що держава повинна дотримуватися послідовності у своїй політиці. Не варто карати за правопорушення, яке не має реального ризику для здоров’я чи життя, особливо якщо порівнювати його з більш серйозними загрозами для наших найважливіших цінностей.

Законопроєкт 12191, який планується до голосування в парламенті в найближчій перспективі, має потенціал для позитивних змін у ситуації.

Для "моралістів", які активно виступають проти законодавчих змін, важливо усвідомити, що декриміналізація не означає легалізацію. По-перше, це питання стосується виключно того, щоб уникнути ув’язнення людей на 3-5-7 років за виготовлення та розповсюдження інтимного контенту відповідно до статті 301 Кримінального кодексу, а не знищувати їм життя через судимості. По-друге, аспекти примусу до створення порнографічного контенту залишаються поза змінами. Крім того, за розповсюдження та продаж такого контенту серед неповнолітніх відповідальність лише посилюється.

На мою думку, актуальна дискусія в суспільстві щодо законопроєкту повинна бути спрямована в інше русло, зосереджуючи увагу на статті 181 Кодексу про адміністративні правопорушення, що лишається незмінною з 1984 року, коли цей кодекс був прийнятий. Питання, пов'язані з проституцією, безпосередньо впливають на здоров'я нації і вимагають більш детального та ретельного регулювання, ніж те, що існує наразі. Саме в цій сфері має відбуватися активне обговорення: відкрито, ґрунтовно та всебічно, з урахуванням релігійних переконань українців і більш ліберальних європейських підходів до регулювання цього питання.