"Не варто карати весь фільм за це."

Сьогодні заборона російського контенту вже не викликає жодних сумнівів чи заперечень. Проте в цій сфері, де контролюючими органами є СБУ та Держкіно, трапляються абсолютно абсурдні ситуації. Ось три недавні випадки, які викликали активні дискусії: серіали "Гра престолів" та "Білий лотос" потрапили під заборону через епізодичні ролі російського актора Юрія Колокольнікова, а також фільм "Молитва за гетьмана Мазепу" Юрія Іллєнка через участь Нікіти Джигурди.

З "Білим лотосом" вийшла особливо цікава історія. Американський канал НВО розірвав контракт із сербським актором Мілошем Биковичем, який має російське громадянство та підтримує російську агресію проти України. Бикович мав зіграти епізодичну роль у третьому сезоні. Проте через його проросійську позицію його участь у серіалі скасували. Натомість про участь Колокольнікова в тому ж сезоні серіалу промовчали.

Абсурдна ситуація склалась з фільмом Юрія Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу". У Росії фільм заборонено як антиросійський. Тепер в Україні його заборонили як такий, що загрожує національній безпеці.

З українських онлайн-кінотеатрів зникли (або повинні були зникнути) такі стрічки, як "Тенет" Крістофера Нолана (через Колокольникова), "Термінал" Стівена Спілберга (через епізод із Валерієм Ніколаєвим) та бойовик "Крейвен" (знову через Колокольникова), який встиг показатися в українських кінотеатрах. Крім того, Держкіно не надало прокатного посвідчення для фільму "Три історії" (1997) Кіри Муратової на фестивалі Sunny Bunny через участь російського актора Сергєя Маковецького, включеного до "Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці України" Мінкульту. Варто зазначити, що "Три історії" входить до списку 100 найкращих українських фільмів усіх часів, складеного "Довженко-Центром".

В результаті, ці рішення привернули увагу до питання критеріїв, на основі яких забороняється той чи інший контент, а також до необхідності оновлення існуючого законодавства. Це питання вже давно обговорюється в кінематографічних колах, але тепер воно стало предметом широких дискусій. ZAXID.NET провів інтерв'ю з продюсером та колишнім головою Держкіно Пилипом Іллєнком, щоб дізнатися, які зміни потрібні для обмеження українського та іноземного кіно, пов'язаного з Росією.

Які нині існують причини для обмеження показу фільмів?

Для того, щоб фільм чи серіал міг транслюватися в Україні, необхідно отримати прокатне посвідчення, яке видається Державним агентством України з питань кіно. Таким чином, саме це агентство має повноваження як відмовити у видачі нового посвідчення, так і відкликати вже видане. Відповідно до українського законодавства "Про кінематографію", існують певні підстави для заборони або невидачі посвідчення, зокрема:

* У фільмі або серіалі з'явилися російські культурні діячі, які потрапили до "чорного списку" Мінкульту (ці списки формуються за рекомендацією СБУ, - ред.).

У кінофільмах чи телесеріалах відбувається популяризація російських державних інститутів, зокрема силових структур. Це стосується поширення та показу будь-яких кінематографічних творів, незалежно від їхньої країни-виробника, які були створені після 1 серпня 1991 року.

* фільми або серіали створюють позитивний образ працівників радянських органів держбезпеки; - фільми або серіали виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України;

* у фільмі чи серіалі висвітлюється унікальність, домінування або неповноцінність людей на основі їхніх релігійних вірувань, національної чи расової приналежності, статі, фінансового стану та соціального статусу;

* усі фільми та серіали, створені в Росії, які були випущені або вперше транслювалися після 1 січня 2014 року (це також стосується телевізійних показів).

Що потрібно, щоб не потрапляти в такі ситуації, як з фільмом "Молитва за гетьмана Мазепу"?

Мені здається, що треба вдосконалити чинне законодавство, і це не тільки моя думка. Потрібно, щоб такі рішення не ухвалювалися в автоматичному порядку, а все-таки була певна експертиза, і для тих фільмів, які становлять дійсно культурну цінність і є культурною спадщиною України, робити винятки. Такі фільми, як "Молитва за гетьмана Мазепу", будемо відверті, ніхто не показує зараз по телевізору, покази, як правило, відбуваються, як спеціальні події, на які приходять люди підготовані, синефіли, інтелектуали з розвиненим критичним мисленням, і для них буде достатньо якоїсь плашки на початку фільму, що от певні люди, які брали участь в цьому фільмі 25 років тому і на той момент, до речі, були ще притомними громадянами України, зараз є зрадниками. За таке дійсно не можна карати фільм, тим більше, що "Молитві за гетьмана Мазепи" дорікнути, що він не проукраїнський, ні в кого не підніметься рука.

А як щодо голлівудських фільмів?

У мене немає ілюзій щодо того, що заборона "Гри престолів" є основною причиною, чому українці звертаються до піратських стрімінгів, але це вже окрема тема для обговорення.

Щодо Голлівуду, я вважаю, що потрібно змінити підхід. Якщо актор зіграв у невеликій епізодичній ролі, немає сенсу забороняти показувати весь сезон, що складається з восьми серій, або фільм. Тому закон можна вдосконалити: в ньому зазначено, що заборона поширюється на "актора", але це не уточнює, про яких саме акторів йдеться. Можливо, варто чіткіше визначити, що мова йде про тих, хто грає головні або важливі ролі, і цю класифікацію варто проводити на експертному рівні.

Проте в контексті Голлівуду заборони відіграють важливу роль. Вони функціонують як механізм санкцій, і це має бути зрозуміло. Якщо студія вирішує залучити російського актора, це означає, що їхній фільм не буде показаний в Україні, що, в свою чергу, призводить до фінансових втрат. Для них прибуток є головною мотивацією. Вони усвідомлюють, що співпраця з таким актором може створити їм фінансові труднощі. Тому, якщо мова йде про другорядні чи епізодичні ролі, таких акторів, скоріш за все, не запросять. Просто буде створений список заборонених осіб для кастингу, і на цьому все закінчиться.

Під вашим керівництвом у Держкіно було накладено заборону на значну кількість контенту. Які зміни відбулися?

У 2014 році була необхідність максимально швидко очистити телеефір від просто тотального домінування російського продукту. Зараз ситуація зовсім інша.

Загрози потрапляння російського контенту в український ефір, звичайно, вже нема. Тому цей інструмент, який ми тоді розробили, треба переналаштувати, щоб уникнути заборони фільмів Юрія Іллєнка, Кіри Муратової, які, на жаль, не показують на телебаченні. Такий продукт потрібно аналізувати за його мистецькою вартістю, а не участі в ньому того чи іншого морального виродка.