"Заборона на російські інформаційні продукти є складовою нашої оборонної стратегії", - зазначив Марутян.

Яке значення має термін "когнітивна війна"?

Експерт зазначила, що в світі існує безліч підходів і теорій щодо національної безпеки, серед яких можна виділити європейську та американську моделі, а також українську, яка сформувалася з 1990-х років. Не варто забувати і про радянську школу, яка мала значний вплив у свій час.

Вона зауважила, що понять, які характеризують таку війну, в принципі багато. Просто "кожна школа має національні та культурні особливості її ведення".

Марутян повідомила, що поняття "когнітивна війна" бере початок в американській теорії безпеки (саме у США його почали вводити в науковий обіг і нормативно-правове поле)".

"За радянських часів, а також нині в Росії, це називають інформаційно-психологічною або ментальною війною. В Україні професор Георгій Почепцов написав кілька книг про смислову війну - тобто війну за смисли, за сенсотворення", - поділилась спеціаліст.

Вона зазначила, що "основним завданням інформаційної війни є формування суспільних уявлень та вплив на колективну свідомість".

"Натомість мета когнітивної війни - це вплив на сам процес мислення, пізнання світу, який залежить від культурної матриці людини, її національної ідентичності", - наголосила очільниця Інституту національної стійкості та безпеки.

Ось чому, за її словами, учасниками когнітивної війни виступають:

"Все те, що формує картину світу людини: хто ми, де ми живемо, хто наші друзі й вороги, у що ми віримо, які маємо святині тощо. Усе це закладається в процесі соціалізації, з дитинства", - пояснила експерт.

У часи війни важливо сприймати всю російську інформацію з обережністю, застосовуючи свого роду "ментальний щит". Це означає, що недовіра до всього, що походить з Росії, повинна бути нашою першочерговою реакцією.

"Можливо, в майбутньому ситуація зміниться. Але на даний момент всю інформацію з Росії, політичні висловлювання та культурні продукти, включаючи фільми та мультфільми, необхідно аналізувати з позиції нашої когнітивної стійкості," - підкреслила Марутян.

Вона роз'яснила, що це є "наш розумовий щит", який захищає нас від когнітивних вірусів, якими намагаються нас інфікувати.

Експерти вже давно дійшли висновку: важливіше не боротися з кожним окремим фейком, а розвивати когнітивну стійкість у суспільстві як основу для системного захисту, - підкреслила науковиця.

"В когнітивному аспекті термін "зброя" слід розглядати лише в переносному значенні – в лапках. Вона не завдає фізичної шкоди людям. Проте, підвищення медіаграмотності, створення сенсу та формування соціальних міфів можуть також розглядатися як форма зброї", – зазначила Марутян.

Вона підкреслила, що "міф не слід сприймати як просту вигадку", а радше як "конструкцію значень", яку "суспільство формує для власних потреб".

"Сьогодні ми формуємо міф сучасної України: ми стійкі, нас не змогла здолати "друга армія світу", ми вигнали її з-під Києва й Харкова, вона не може перемогти нас на полі бою, тому вдається до терору холодом тощо", - пояснила фахівець.

Таким чином, "сучасний соціальний міф виникає на основі фактів, після чого до них приєднуються емоції, оцінки, судження та значення – саме так складається позитивний наратив про нас самих".

Сенсотворення відіграє важливу роль у забезпеченні когнітивної переваги. Не випадково стверджують, що сучасні конфлікти є війнами міфів. У супротивника існує свій міф — "русский мир". Цей міф має реальні та практичні основи: він поєднує російську культуру, таку як література, балет і кінематограф, із образом Путіна як "великого вождя", - зазначила Марутян.

Вона зазначила, що ця масштабна міфотворча концепція "розбивається на стратегічні та тактичні наративи", які розповсюджуються через різноманітні інформаційні продукти:

"Усе це стосується когнітивних процесів, оскільки, вживаючи подібні продукти, індивід створює свою унікальну уявлення про світ," - зазначила експерт.

У такому випадку особа не піддасться російському когнітивному впливу, якщо уникатиме перегляду російських новин і фільмів (інформація просто не потрапить до її свідомості), а також якщо її дитина не буде дивитися мультфільм "Маша і Медвідь".

"Саме тому заборона російських інформаційних продуктів є елементом нашої оборонної стратегії - не пускати ворожий смисловий продукт на власну інформаційну територію", - наголосила професорка.

Наприкінці вона визнала, що цей продукт "все ж таки частково доходить до споживачів — через супутникові антени, YouTube та різноманітні інші платформи".