Залицявся до молодих дівчат, жінок, які були у шлюбі, і навіть мав сина від чужої дружини? Хто ж були музи Тараса Шевченка? (фото)

Тарас Шевченко — це не лише видатний поет і художник, а й особистість, чий внутрішній світ був наповнений емоціями, любов'ю та гіркими розчаруваннями. Протягом свого життя він пережив безліч романтичних зв'язків — від перших юнацьких захоплень до пристрасних дорослих почуттів, які слугували джерелом натхнення для його поезії та живопису.

У більшості випадків почуття поета залишалися без відповіді, або ж йому заважали різні обставини. Мрія митця полягала в створенні затишного осередку, де панували б сімейні цінності та щастя разом із дружиною і дітьми. Проте його серце не раз зазнавало болю від розчарувань. "Телеграф" вирішив поділитися цікавими моментами з життя Шевченка, спираючись на матеріали з "На скрижалях".

Перші почуття Тараса Шевченка виникли ще в його дитячі роки: у 1827 році, коли йому було 13, він закохався у свою сусідку Оксану Коваленко, якій на той момент було лише 11. Їхня дружба тривала кілька років, поки хлопця не забрали на службу до пана Енгельгардта у Вільно. Згодом, у зрілому віці, Шевченко зустрів Оксану вже заміжньою і матір'ю двох дітей. Ця перша любов залишила глибокий слід у душі поета, надихнувши його на створення поеми "Мар'яна-черниця" та низки віршів, а також стала основою для творів "Катерина", "Наймичка" та інших.

Наступною жінкою, яка з'явилася в житті Шевченка, була польська швачка Ядвіга Гусиковська. Зустрівшись з нею у Вільно, поет вперше відчув справжнє взаємне кохання, а також почав вивчати польську мову. Ядвіга стала для нього джерелом опіки та підтримки. Завдяки їй Шевченко вперше відчув ніжність жіночого тіла та емоційну близькість. Проте його служба в Петербурзі розлучила закоханих, і вони більше ніколи не мали можливості зустрітися. Шевченка забрали до Петербурга у 1831 році.

У Санкт-Петербурзі Шевченко пережив своє третє кохання до 15-річної натурниці Марії Європеус, яку він описав у повісті "Художник" під ім'ям Паші. На той час поет вже здобув популярність у мистецькому середовищі: він навчався в Академії мистецтв, був улюбленцем Карла Брюллова та часто відвідував салони Петербурга. У 1838 році Шевченка звільнили з кріпацтва. Вже наступного року він створив портрет молодої Марії, вперше підписавши його "Чевченко", оскільки дівчина, будучи німкою, не могла правильно вимовити його справжнє прізвище.

Ця оповідь ускладнилася любовним трикутником: близький товариш Шевченка, Іван Сошенко, також закохався в Марію і мріяв про шлюб з нею. Незважаючи на моральні зобов'язання, поет не зміг опиратися своїм почуттям, що призвело до напруження у їхній дружбі. Проте з часом вони змогли помиритися, а Марія все більше почала позувати різним художникам. Однак її захоплення мистецтвом стало настільки великим, що вона так і не знайшла свого родинного щастя. Їхній роман тривав приблизно з 1839 по 1843 рік.

Протягом свого перебування в Україні з 1843 по 1847 рік, поет пережив, мабуть, найглибше кохання до одруженої Ганни Закревської. Це почуття спонукало Шевченка задуматися про створення власної родини, затишного дому і дітей. Її портрети вражають живими, сповненими трагізму очима, які відображають глибину переживань. Поет присвятив Ганні кілька віршів, зокрема "Якби зустрілися ми знову...", але їхня доля виявилася трагічною — Ганна пішла з життя під час служби Шевченка в армії.

У житті Тараса Шевченка були моменти, коли він ставав об'єктом уваги з боку інших. Однією з таких осіб була княжна Варвара Рєпніна, яка була на кілька років старша за поета. Вона закохалася в нього, захоплюючись його відвертістю, розумовими здібностями та творчими талантами. Проте Шевченко відповідав їй лише теплими, дружніми почуттями, не бажаючи, щоб між ними виникло щось більше. Незважаючи на це, їхня дружба тривала, і Рєпніна активно підтримувала поета, надаючи йому фінансову та моральну допомогу, надсилаючи книги та листи навіть під час його заслання. Та, незважаючи на її почуття, взаємна любов так і не виникла, а княжна залишилася на самоті.

Шевченко не сприймав її повчання, адже вона прагнула перетворити його на видатну особистість не лише в сфері мистецтва, а й у повсякденному житті. Вона мріяла стати його духовною провідницею, музою та джерелом натхнення, але все склалося зовсім інакше. Крім того, Рєпніна відчувала ревнощі до Ганни Закревеської. Ймовірно, їхні почуття тривали з 1843 по 1854-1855 роки.

Схожа ситуація виникла і з Агатою Усковою, дружиною коменданта Новопетрівської фортеці, де Шевченко провів час заслання в 1854-1855 роках. Поет відчув потяг до матері дітей коменданта, і їхні вечірні прогулянки та спільні розмови в саду сприяли зближенню. Однак плітки та зовнішні обставини змусили їх розійтися. З часом Шевченко усвідомив, що Агата є звичайною провінційною жінкою з обмеженими інтересами, і його мрії про ідеальне кохання почали розвіятися.

Ще одним великим захопленням поета стала актриса Катерина Піунова, з якою Шевченко навіть планував одруження. У 1858 році він просив руку дівчини у її батьків, обіцяючи бути поряд і піклуватися про обрану. Однак через значну різницю у віці -- Шевченкові було 44, а дівчині 16 -- а також через соціальний статус поета весілля так і не відбулося. Катерина пізніше вийшла заміж за іншого чоловіка, який, до речі, був значно старший за неї.

Найбільшою таємницею в житті Тараса Шевченка залишаються його стосунки з Марією Василівною, дружиною Михайла Максимовича. Перша їхня зустріч відбулася в Москві 1858 року: Марії було трохи більше двадцяти, тоді як її чоловіку - 54. Незважаючи на п'ятирічний шлюб, у них не було дітей. Після цієї зустрічі Шевченко записав у своєму "Щоденнику", що похмура атмосфера оселі Максимовича набула нового життя завдяки присутності Марії.

Марія також відчувала симпатію до поета, і вони певний час обмінювалися листами. Після недовгої розлуки Шевченко знову зустрівся з нею і написав поему, яка отримала таку ж назву.

Як вже згадувалось, у подружжя не було дітей. Але за дивним збігом обставин через дев'ять місяців після перебування у них Шевченка у Марії народився син Олексій. Згодом у родині почалися суперечки, бо дитина була вже надто схожою на Тараса Григоровича.

Влітку 1860 року Шевченко закохався в Ликерію Полусмакову. Вона була значно молодшою за поета, але це не завадило йому мріяти про спільне життя: він винаймав їй квартиру, готував весільний одяг, дарував подарунки та писав листи. Проте Ликерія зрадила його, і поет пережив глибоке розчарування. Весілля так і не відбулось.

Пізніше вона зрозуміла свою помилку і протягом багатьох років відвідувала могилу Шевченка, піклуючись про неї.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що це не єдиний відомий українець, який мав таке буремне особисте життя. Тим самим "хворіла" і Марко Вовчок.