"Залізна леді" у своїй молодості: як виглядала легендарна Ліна Костенко в юні роки (фотографії)

Радянська влада намагалася "приглушити" голос поетеси.

Легендарна поетеса-шістдесятниця Ліна Костенко знову з'явилася у медіапросторі. Її інтерв'ю з письменником та музикантом Сергієм Жаданом, де вона розповіла про похорон Сталіна, набирає обертів. "Телеграф" вирішив згадати, як виглядала у молодості видатна українка, якій у березні виповнилося 95 років.

Поетесу не дарма називають "залізною леді українського народу", адже Ліна Василівна по праву є сміливим борцем за українську ідентичність, яка не боялася йти проти радянського режиму.

Ліна Костенко з'явилася на світ 19 березня 1930 року в Ржищеві, що в Київській області, в родині педагогів. У 1936 році її сім'я переїхала до Києва, оселившись у робітничому селищі на Трухановому острові. Ліна Василівна відвідувала школу №100, але в 1943 році селище разом зі школою було знищено вогнем. Цим трагічним подіям поетеса присвятила свій вірш "Я виросла у Київській Венеції". Згодом вона продовжила навчання в Куренівці.

Перший вірш під назвою "Мій перший вірш написаний в окопі..." вперше з'явився у дитячій газеті "Зірка" в 1946 році. Літературну освіту Костенко отримала в Київському педагогічному інституті, а також у Літературному інституті імені Горького в Москві.

У віці 26 років поетеса уклала шлюб з однокурсником, поляком Єжи-Яном Пахльовським. У 1956 році в їхній родині з'явилася дочка Оксана, яка нині керує кафедрою україністики в університеті La Sapienza в Римі, Італія.

Другим чоловіком поетеси став (на 13 років старший) директор кіностудії імені Довженка Василь Цвіркун (помер 2000-го у 82 роки). У 1969 році у них народився син Василь, який зараз живе та працює програмістом у США.

У 1950-60-х роках Костенко була однією з ключових постатей покоління шістдесятників, які відкрито виступали проти радянської цензури. 1963 року комуністи заборонили публікацію творів українки, а саму поетесу взяли під нагляд спецслужб. Попри це, Костенко не перестала писати: саме тоді з'явилися "Берестечко" та "Маруся Чурай". На знак протесту вона оголошувала голодування. Також Ліна Василівна є автором поетичних збірок "Неповторність" (1980), "Сад нетанучих скульптур" (1987), а також книги віршів для дітей "Бузиновий цар" (1987).

Ліна Костенко – жива легенда української культури, визнана не лише в Україні, але й за її межами. Вона є лауреаткою Шевченківської премії та була номінована на Нобелівську премію. У багатьох українських містах можна знайти вулиці, названі на її честь. 8 травня 2024 року Київська міська рада вручила їй та колишньому головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному звання почесних громадян столиці. У квітні 2025 року Костенко отримала медаль Андрія Шептицького під час урочистостей у Конгресі США.