Залізо на полі бою: ЗСУ впроваджують НРК - прототипи бойових роботів замість солдатів.

Повітряні та морські безпілотники давно вже стали рутинною частиною військових операцій та ураження цілей у глибинній Росії. Але останнім часом все більше використовується ще один вид безпілотних керованих апаратів. Це наземні роботизовані комплекси (НРК), що вже пройшли перевірку у реальних бойових діях.

Журналіст Коротко досліджував їхні можливості, ефективність та перспективи.

У "Вівальді" НРК закрили до 80% потреб піхоти

Наступальна операція "Вівальді" ЗСУ на Лиманському напрямку Донецької області офіційно увійшла в історію як перший повноцінний наступ роботів та дронів у сучасній війні. І підтвердила, що ЗСУ перейшли від поодиноких експериментів із НРК до рівня масштабних загальновійськових операцій.

У ході операції "Вівальді" було використано унікальну багатоетапну тактику з їх використанням. У бойових умовах було проведено повітряну доставку НРК у тил противника. Тяжкі мультикоптери-бомбардувальники (класу "Баба-Яга") засилали колісні та гусеничні НРК-камікадзе у глибокий тил росіян на відстань понад 10 км. Роботи приземлялися і потай рухалися на штурм укріплень.

Перед цим НРК-сапери лише за дві ночі розчистили від протипіхотних мін 30 кілометрів маршрутів у напрямку Шандріголово. Звичайним саперним ротам на це знадобився б тиждень роботи.

Внаслідок трьох етапів операції "Вівальді", з підтримкою НРК, Сили оборони звільнили 176 квадратних кілометрів української території. Ворог поніс втрати, що перевищили 2000 загиблих, а численні російські військовослужбовці, включаючи офіцерів та пілотів безпілотників, здавалися в полон цілими підрозділами.

В цілому використання НРК в загальновійськових операціях довело, що можлива заміна живих військових на роботизовані системи. Обговорюючи досягнення "Вівальді", командир Третього корпусу Андрій Білецький підкреслив, що НРК змогли задовольнити до 80% потреб піхоти на фронті, включаючи логістичні завдання, постачання боєприпасів та евакуацію.

Управління НРК як у комп'ютерній грі

НРК – це радіокерована техніка, яка може мати різні розміри та використовувати як колеса, так і гусениці. Залежно від конкретних завдань, на неї встановлюються різноманітні види озброєння, обладнання для розмінування, а також конструкції для евакуації чи перевезення вантажів.

Управління НРК - це одне з найскладніших технічних завдань на фронті. На відміну від повітряних дронів, наземним машинам постійно заважають складки рельєфу, дерева, руїни будівель та густа трава, які "глушать" радіосигнал. Тому військові інженери використовують комбінацію різних технологій, щоб робот не втратив зв'язку серед поля.

Головна перевага таких комплексів полягає в тому, що оператор НРК ніколи не знаходиться поруч із роботом. Він завжди ховається у максимально безпечному місці на відстані від 500 метрів до 2-3 кілометрів. Зовнішнє робоче місце оператора дуже схоже на місце комп'ютерного геймера або пілота FPV-дрона.

На великі логістичні та евакуаційні роботи встановлюють тарілки Starlink. У цьому разі НРК можна керувати на будь-якій відстані.

Український арсенал НРК - від розвідників до штурмових підрозділів та автомобілів для евакуації

На сьогоднішній день Україна володіє досить широкою лінією НРК, створених для специфічних завдань. Ці засоби можна умовно класифікувати за їх габаритами, вагою та функціональним призначенням.

НРК вагою до 50 кг - це розвідники, диверсанти та камікадзе. Їхнє завдання - непомітно проскочити до ворожого бліндажа або замінувати стежку. Це моделі "Тарган 2К"/"Тарган 200", які важать 15-20 кг. Вони мають дуже низький силует, через що їх важко помітити. Працюють майже безшумно на електромоторах. НРК Ratel S вагою 35 кг - це колісний дрон для знищення ворожих позицій. На нього кріплять протитанкові міни ТМ-62. Він може розвивати швидкість до 24 км/год та підривати бліндажі або техніку на відстані до 5-6 км від оператора.

Середній клас техніки важить від 50 до 300 кг і виконує функції вогневої підтримки та логістики. Ці універсальні платформи НРК можуть бути оснащені як ношами для поранених, так і важкими кулеметами. Прикладом є штурмовий бойовий робот "Лють", що важить 250 кг. Зазвичай він озброєний великокаліберним кулеметом і використовується для прямих атак на ворожі позиції, а також для захисту опорних пунктів, відволікаючи вогонь на себе.

Найважчі неконтактні ремонтні комплекси (НРК), вагою від 300 кг до однієї тонни, виконують функції евакуаторів та важковозів. Їх основне призначення полягає у вивезенні поранених із зони бойових дій та транспортуванні важких боєприпасів в умовах, де звичайна техніка не може подолати перешкоди. НРК TerMIT, що важить від 350 до 400 кг, є гусеничною платформою з підвищеною прохідністю, яка спеціально розроблена для медичної евакуації та доставки вантажів. Ця техніка здатна одночасно евакуювати трьох поранених бійців або транспортувати важкі кулемети і міномети по складній місцевості.

Найбільший робот у цій лінійці - НРК RATEL, вагою 1 т, завдання якого - важка логістика і штурм. Його вантажопідйомність складає 700 кг. Може оснащуватись важким бойовим модулем або використовуватись для розмінування, проробляючи проходи в мінних полях для піхоти.

НАТО значно відстає від України за темпами розвитку на кілька років.

У питаннях практичного масового застосування наземних роботів на реальному полі бою Україна сьогодні беззастережно лідирує у світі. Досвід наших інженерів та військових - це масштабне бойове розгортання, яке випереджає концепції більшості країн НАТО.

Відомі західні оборонні компанії пропонують надзвичайно високотехнологічні безпілотні наземні апарати (UGV). Хоча ці технології є досконалими, їх розробка відбувалася в умовах "вчорашнього дня" або в рамках локальних конфліктів з низькою інтенсивністю. Однак, під час повномасштабної війни виявилися суттєві відмінності в підходах. Поки на західних полігонах безпілотники демонструють свої можливості, долаючи штучні перешкоди на виставках, в Збройних Силах України вже функціонують перші в світі спеціалізовані роти наземних безпілотних комплексів. Станом на 2026 рік, у найбільш технологічно просунутих українських батальйонах безпілотні апарати виконують до 90% усіх завдань з доставки постачань на передову.

Українські НРК значно дешевші у порівнянні із західними аналогами.

Західні роботи є надзвичайно дорогими штучними виробами. Одна з платформ, що використовуються країнами НАТО, може мати вартість від 300 тисяч до 1 мільйона доларів. Втрата такого робота через недорогий FPV-дрон може завдати суттєвого удару по фінансах.

Українська ідея використання НРК полягає в тому, що робот повинен бути комфортним для виконання завдань, легко піддаватися ремонту в польових умовах і мати ціну в діапазоні від $2000 до $20000.

Найдешевші на кшталт Ratel S або "Тарган" коштують у середньому від $1500 до $3000 за одиницю. Вони збираються із простих комплектуючих і часто розглядаються як витратний матеріал. Середній клас - платформи для підвезення боєприпасів "Змій" або чисті кулеметні модулі без колісної бази коштують близько $4000 - $7000. Найдорожчі - це штурмові роботи та важкі евакуатори. Комплекси з бронею, великокаліберною зброєю, тепловізорами та розумними системами управління (такі як бойовий робот "Лють" або важкий гусеничний рятувальник TerMIT) коштують від $10 000 до $20 000+.

Отже, наземні роботи (НРК) вже давно перестали бути лише експериментальними пристроями і стали невід'ємною складовою сучасної військової стратегії. Їхня справжня цінність полягає не в знищених ворожих техніці, а в кількості врятованих людських життів. Можна з упевненістю стверджувати, що в найближчому майбутньому ці сучасні НРК можуть стати основою для повноцінних бойових роботів, які ми звикли бачити у фантастичних фільмах та іграх. Нині НРК мають потенціал еволюціонувати в антропоморфні та зооморфні бойові машини.