"Налагодив контакт із дочкою Путіна": ЗМІ повідомили, як Мединський став ключовим переговірником Кремля у питаннях України.

На переговорах Росії та України в Туреччині, що почалися 2025 року, російську делегацію очолив радник російського диктатора Володимир Мединський. І Україна, і Захід це призначення розшифрували єдиним можливо вірним чином: Кремль не має наміру вести реальні переговори про завершення війни, тому й відправив до Стамбула Мединського, який не має повноважень, але встиг заробити репутацію "клоуна" не тільки за межами РФ, а й усередині держави-агресорки.

Як колись маловідомий функціонер у сфері апаратної роботи зміг перетворитися не лише на "головного представника" у парламентських колах, але й на ідеолога "традиційних цінностей", розповіли журналісти російського видання "Важные истории", естонського Delfi, проєкту українського "Радіо Свобода" "Схеми" та шведського Expressen у рамках спільного розслідування. Вони вважають, що не останню роль у "кар'єрному підйомі" Мединського відіграло його зближення з однією з дочок Володимира Путіна - Катериною Тихоновою.

Співрозмовник журналістів, офіцер європейської розвідки, зазначив, що позиції Мединського в Кремлі значно зміцнилися після переговорів між Росією та Україною в березні 2022 року. А з літа 2024 року Мединський отримав у своє розпорядження цілий підрозділ адміністрації президента, який курує питання культурної та історико-освітньої політики, "відділ зі створення ідеології", як охарактеризував його співрозмовник автором матеріалу.

Еволюція кар'єри функціонера: від спеціаліста з піар до міністра.

Уродженець міста Сміла в Черкаській області, Мединський на початку 1990-х закінчив престижний факультет міжнародної журналістики в МДІМВ, а стажування проходив у посольстві СРСР у Вашингтоні. Після працював у газеті "Россия" і займався, як розповідав в одному з інтерв'ю сам, "найчорнішим піаром, який тільки можна собі уявити","виробництвом духопідйомного фейку".

У 1992 році разом із Сергієм Михайловим, майбутнім генеральним директором ТАСС, та іншими випускниками МДІМВ, Мединський створив PR-агентство під назвою "Корпорація Я". Це агентство надавало свої послуги різним клієнтам, зокрема банкам, тютюновим компаніям, а також фінансовій піраміді "МММ".

Кар'єру чиновника Мединський розпочав у 1998 році, зайнявши посаду радника з інформаційних питань у міністра податків і зборів Георгія Бооса. Після цього, завдяки підтримці Бооса, він працював у передвиборчому штабі партії "Родина – Вся Россия", а також у апараті заступника голови Державної думи та у виконавчому комітеті "Єдиної Росії" в Москві.

У 2003 році, завдяки підтримці Бооса, Мединський отримав депутатський мандат у Держдумі. На цій посаді екс-спеціаліст з піару активно просував численні значущі законопроєкти, зокрема, щодо регулювання азартних ігор, що були вигідні крупним учасникам ринку.

"Не надто рефлексивний, не дуже швидкий у роздумах, проте дотримується своєї позиції, досить впертий," -- так охарактеризував Мединського в бесіді з журналістами його колишній співробітник.

Інший співрозмовник, котрий тоді співпрацював із Мединським, описує його як особу, що відзначалася "недостатньою впевненістю в собі та значними комплексами". Він намагався "влитися в колектив" і "недоречно ділився незвичайними жартами".

"Іноді трапляється, що людина прагне здаватися частиною колективу, але це їй зовсім не вдається", - зазначив співрозмовник авторів дослідження.

Вже тоді, згідно з розповідями його друзів, Мединський вирізнявся "своєю пристрастю до російської історії".

"З самого початку він вразив мене своєю незвичайною концепцією історії, яка тоді здавалася досить маргінальною. Суть її зводилася до того, що протягом тисячі років Росії постійно заважала 'англічанка', а ми насправді білих і добрих. Все, що про нас говорять, це всього лише міфи. Я спростив, але ця ідея в його уявленні була абсолютно ясною. Для мене, як для ліберала, це стало справжнім шоком," - поділився один з учасників.

У Держдумі Мединський просидів два скликання, до 2012-го. Коли втретє не переобрався - того ж року став довіреною особою Володимира Путіна .

"Завдяки своїй наполегливій і старанній праці, він привернув увагу Путіна, як зазначають журналісти, посилаючись на свого співрозмовника, який у той час мав зв'язки з Кремлем."

А незабаром Мединський несподівано отримав посаду міністра культури.

"Сурков запропонував його на посаду міністра культури. Команді Суркова були потрібні виконавці... У нього добре розвинені комунікативні навички. Він заявляє, що отримав відповідне доручення, і готовий самостійно працювати над темою, проявляючи ініціативу. Можна довірити йому цю справу, будучи впевненим, що він виконає її на достатньо високому рівні. Такі фахівці (в Кремлі. -- Ред.) справжня знахідка," - додало те саме джерело.

Автори дослідження підкреслили, що з приходом Мединського Міністерство культури Російської Федерації перетворилося на потужний ідеологічний інструмент. Вже в 2012 році, після його призначення, міністерство розробило перелік пріоритетних тем для російського кінематографа, серед яких були такі: "Росія — багатоетнічна країна", "Військова слава Росії", "Народна війна... драматичні етапи історії Великої Вітчизняної".

Після анексії Криму, 2014 року Мінкульт відмовив фестивалю документального кіно "Артдокфест" у фінансовій допомозі, заявивши, що фестиваль не отримає бюджетних грошей через "антидержавну" позицію його президента Віталія Манського, що стало особистим рішенням Мединського.

Протягом "міністерського терміну" Мединського російський Міністерство культури неодноразово опинялося в епіцентрі скандалів. Наприклад, у 2016-му він звільнив Сергія Мироненка, тодішнього директора Державного архіву, за те, що той назвав міфом "подвиг панфіловців". Цю вигадану історію сам Мединський охарактеризував як "святу легенду", а тих, хто ставить під сумнів її достовірність, він назвав "мерзотами кінченими".

У 2018 році Міністерство культури Росії анулювало прокатне посвідчення комедії Армандо Іаннуччі "Смерть Сталіна", заборонивши її демонстрацію в країні. Причиною цього рішення стала незадоволеність Мединського з приводу зображення радянського диктатора у фільмі.

"Зірковий момент" Мединського

Згідно з інформацією, отриманою від людини, знайомої з Мединським, саме він був одним із співавторів президентського указу, що стосується традиційних духовно-моральних цінностей, підписаного Путіним у 2022 році. Цей документ став основою нового консервативного курсу Росії, який акцентує увагу на ворогах, сакральних традиціях та заборонах. Наразі його використовують як інструмент для цензури: Міністерство культури вимагає від галерей, театрів та кінопрокатників обирати лише ті твори, які відповідають "традиційним цінностям".

У відставку з посади міністра культури Мединського відправили 2020 року - і він одразу ж перейшов у Кремль "помічником президента".

"Це був знаковий період для Володі, адже його концепція, безсумнівно, знайшла відгук у думках Володимира Володимировича [Путіна] стосовно Росії. Як і два десятиліття тому, коли він щиро вірив у цю ідею про те, що навколо лише вороги, а Росія є 'білосніжною і невинною', так і тепер він залишається вірним цій переконаності. Путін також поділяє цю віру. Можна стверджувати, що в цьому контексті вони стали близькими однодумцями", - зазначив один із джерел, що спілкувалися з авторами статті.

Ще один співрозмовник, близький до Кремля політик, назвав Мединського "цілісною політичною фігурою" і назвав його "затребуваним".

"На мою думку, він розуміє суть. І це усвідомлення прийшло до нього ще давно, адже він почав творити книги, присвячені усім цим традиційним міфам," - зазначив він.

Автори матеріалу вказують, що Мединський є "одним із небагатьох представників президентської адміністрації, здатних організувати зустріч чи приватну бесіду з Путіним".

Через дочку – до батька.

Окрім своєї роботи в "підрозділі з ідеології" адміністрації президента, він також бере участь у закритих семінарах на цю ж тематику разом із Катериною Тихоновою, старшою дочкою Путіна, згідно з інформацією від джерела, яке раніше працювало в Кремлі. Це джерело зазначає, що Мединського називають "тихоновцем", оскільки він входить до найближчого кола дочки президента. Це стало одним з вирішальних чинників, які не лише зміцнили його позиції, але й призвели до призначення Мединського "головним переговірником Кремля у справах України".

"Якимось чином Катерина знайшла в собі симпатію до Мединського... Це призвело до того, що він потрапив у поле зору її батька, який доручив йому важливий проєкт – переговори. Схоже, він вважає його більш здатним та адекватним у цій ролі, ніж Лавров", – поділився своїми думками співрозмовник, обізнаний про ситуацію з Мединським.

"Я думаю, він уміє підбирати потрібні формулювання для Путіна. У Путіна є свої ідеї, наприклад на саміті в Бухаресті 2008 року він уже говорив, що української держави не існує. Тобто ці ідеї були в Путіна й раніше, але тепер Мединський допомагає надавати їм ідеологічної форми", -- додало джерело, "близьке до структур безпеки Естонії".

Офіцер європейської розвідки, з яким спілкувалися автори цього розслідування, вважає Мединського автором путінського есе "Про історичну єдність росіян і українців".

Однак декілька осіб, що спілкувалися з авторами цього матеріалу і знайомі з Мединським, не поділяють його захоплення історією і вважають його людиною, яка підлаштовується під обставини.

Його характеризують як практичну та цинічну особу, позбавлену чітких ідеологічних переконань, але наділену розвиненим інтуїтивним чуттям.

"Безумовно, Путін захоплюється цією історичною містифікацією. Мединський знайшов свою комфортну позицію. Він розуміє, що історія є лише засобом для пропагандистських маніпуляцій і використовуватиме її відповідно до актуальних політичних умов. Про це він говорить цілком відкрито", — зазначає колишній працівник російського уряду.

Навіть у колах працівників адміністрації президента Мединський став відомим як "непринципова особа".

"Обговорювати його ідеологію немає сенсу, адже її просто не існує. Це людина, яка діє виключно в інтересах моменту, не маючи жодних принципів. Якщо потрібно буде рухатися вправо, піде вправо, якщо вліво – то й вліво, і без жодних запитань," – зазначив один з респондентів журналістів.

Інша особа підкреслила, що Мединський є "недоброзичливою особистістю", якій чужі "людські цінності" і яка має намір "пригнічувати і придушувати тих, хто її оточує".

Головний представник Кремля на переговорах

Деякі співробітники адміністрації президента РФ зневажливо ставляться до Мединського на посаді парламентера і вважають його призначення "способом познущатися над світом".

"Якщо почнуться серйозні переговори, то буде просто інший парламентер", -- упевнений співрозмовник авторів матеріалу, близький до управління внутрішньої політики Кремля.

Такий імідж Мединського сформувався і на Заході, де його участь у перемовинах сприймається як образа для української сторони, повідомляє європейський чиновник. Він зазначає, що це свідчить про низький рівень делегації та вказує на те, що Росія не проявляла серйозності у переговорах навіть тоді.

"Мединський виконує роль листоноші, і жодних рішень не приймає," - повідомив представник влади.

Колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін у розмові з авторами статті заявив, що Мединський у складі переговорної групи чинить на українців "психологічний тиск" і відіграє роль "агресивного переговірника", заявляючи, що України не існує.

"Це призначення -- це усвідомлений вибір Путіна, тому що Мединський відіграє роль ідеолога... Його призначення на переговори означає, що Путін заходить у переговорний процес саме з цих ідеологічних позицій", - вважає Клімкін.

Підозра з боку СБУ та відсутність у списках санкцій Заходу.

Окремим напрямком діяльності Мединського на посаді радника російського диктатора стало створення нової лінійки підручників з історії для учнів 5-11 класів середніх шкіл: вони, як зазначається, відповідають новим "історико-культурним стандартам".

"В Україні їх сприймають як штучне, випадкове або ворожо налаштоване до Росії утворення, дії агресора виправдовуються, а Росія зображується як 'цивілізаційний центр', -- зазначила українська правниця Дар'я Свиридова."

На цих "підручниках" загарбники "освітлюють" також дітей у захоплених регіонах України.

В Україні підручники, написані Мединським, стали основою для відкриття кримінальної справи. У документі про підозру, виданому Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, йдеться про те, що Мединського підозрюють у порушенні двох статей Кримінального кодексу України: по "поширенню матеріалів, що закликають до зміни державного кордону України, у поєднанні з розпалюванням національної ненависті" та по "виготовленню матеріалів, які містять виправдання збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасової окупації частини української території, а також прославляння осіб, які здійснювали агресію".

В Україні Мединському було заочно обрано запобіжний захід у вигляді арешту, а також він був оголошений у розшук.

Цікаво, що незважаючи на свою тісну прив'язку до Путіна, відкриту підтримку агресії та численні пропагандистські ініціативи, Мединський досі не потрапив до санкційних списків ані Європейського Союзу, ані Сполучених Штатів.

Восени 2023 року, у розпал війни, його дружина і діти відпочивали на Лазурному березі -- у Монте-Карло, Каннах і Ніцці. Фотографії з відпустки вони публікували в соцмережах.

Європейський урядовець, залучений до розробки санкційних заходів, повідомив авторам статті, що Мединський не згадувався під час жодних переговорів. Як пояснив співрозмовник, це сталося через те, що "такі держави, як Угорщина, могли б накласти вето на це рішення".

Представниця Європейського Союзу з питань зовнішньої політики та безпеки Анітта Гіппер повідомила авторам, що санкції призначаються Радою в індивідуальному режимі, базуючись на спільному погодженні. Вона не прокоментувала відсутність Мединського у цьому списку.

"Мединський не відповів на запит "Важных историй" про інтерв'ю. Натомість у виданні "Комсомольская правда" вийшла стаття з погрозами кореспонденту. У "КП" анонсували, що "іноагенти вирішили атакувати Володимира Мединського" і готують проти нього "викривальне" розслідування, а також нагадали, що за передання інформації та співробітництво з організаціями, визнаними екстремістськими й небажаними, у Росії загрожує реальний термін", - резюмували автори матеріалу.

Що стало передумовою

Напередодні президент України Володимир Зеленський оголосив про підготовку до обміну і можливу нову зустріч із представниками Росії в Туреччині, яка запланована на середу, 23 липня.

Водночас міністр закордонних справ України Андрій Сибіга наголосив, що цього разу російська делегація має мати мандат для реальних переговорів.