Провести порівняльний антропологічний аналіз українського та російського культурних спільнот.

Різдвяні свята дали трохи часу для "споживання" культурного продукту, зокрема, виробленого в Україні. Що одразу впадає в очі, то це те, як війна - велике напруження усіх суспільних сил українців, сприяла збільшенню кількості і зростанню якості продукції буквально в усіх культурно-мистецьких і супутніх сферах. При цьому офіціоз - продукт, вироблений коштом держбюджету відстає від виробленого з творчих ініціатив "знизу", без державного фінансування і менеджменту.

У 2025 році кіномистецтво, яке має найбільшу популярність, подарувало українцям низку значущих фільмів. Особливе місце серед них займає документальна стрічка "Антарктида" режисера Антона Птушкіна, яка здобула величезний успіх у масовому прокаті, змагаючись із голлівудськими релізами. Також варто зазначити фантастичний фільм "Ти - космос" Павла Острікова, створений за підтримки Держкіно, який був тепло сприйнятий як українською, так і закордонною аудиторією, а також успішно окупився в прокаті. Варто підкреслити, що лише минулого року п’ять українських стрічок отримали міжнародні нагороди, і всі вони були зняті в умовах війни.

Інші мистецькі проекти в живопису, фотографії, театрі, літературі, музиці та архітектурі також не відстають. Феномен активного культурного життя в країні, яка бореться з ненависним агресором, ще буде ретельно досліджений антропологами, культурологами, істориками та соціологами.

Було б вельми корисно та захопливо провести порівняння явищ, що відбуваються в українській культурі під час війни, з культурними процесами, які відбуваються в агресорській країні в цей же період.

З того, що доходить з-за кордону, можна спостерігати явні ознаки культурного занепаду в усіх його аспектах. Незважаючи на те, що держава та меценати виділяють величезні кошти на "мистецьку пропаганду", ситуація залишається критичною. Війна, яку спочатку росіяни сприймали як швидку і тріумфальну, що мала б надати нові сили їхньому суспільству, виявилася затяжною, важкою і, що найгірше, безглуздою — вона ставить під сумнів саме існування їхньої держави в сучасному вигляді. Цей стан справ викликає соціальну депресію, що, в свою чергу, призводить до культурного занепаду, поряд із економічними, технологічними та ментальними кризами.

Час настав провести ґрунтовне дослідження антропологічних відмінностей українського та російського суспільств, які проявилися в ході цієї війни. Навіть глибше - ментального коріння причин, які спонукали росіян цю війну розв'язати. Дослідивши їх, можна знайти механізми попередження російських агресій в майбутньому. В Україні є наукові установи, яким під силу зробити такі дослідження, наприклад, Національний інститут стратегічних досліджень чи Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. Для такої справи не гріх створити науковий консорціум на основі державно-приватного партнерства.