Жан-Люк Ґодар у світі кінематографа: погляд його колег.

3 грудня 1930 року народився французький кінорежисер, один із основоположників французької "нової хвилі", реформатор кіно Жан-Люк Ґодар. Його батько був лікарем, а мати походила з родини швейцарських банкірів. Майбутній режисер навчався у Сорбонні, де займався антропологією.

Коли у 1951 році був заснований журнал Cahiers du cinéma, Ґодар разом з однодумцями займався кінокритикою. Пізніше вони, обʼєднані під назвою "французька нова хвиля", почали знімати власні фільми. А перший повнометражний фільм Ґодара "На останньому подиху" з Жан-Полем Бельмондо називають своєрідним маніфестом "нової хвилі". У 1964 року Ґодар написав: "Ми увірвалися у кіно, як печерні люди у Версаль Людовика XV".

Ґодара часто називають найрадикальнішим французьким режисером 1960-х та 1970-х років, зрештою таки він залишився до останнього, експериментуючи з новими технологіями, зокрема з 3D.

В останні роки життя Ґодар більше не відвідував кінофестивалі та не давав інтерв'ю. Проте він продовжував знімати фільми та брати участь у фестивальних подіях. У 2011 році режисер був удостоєний премії "Оскар" за свій внесок у розвиток кіномистецтва. 13 вересня 2022 року Ґодар помер у своєму будинку в швейцарському місті Ролль, у кантоні Во, у віці 91 року внаслідок евтаназії.

Його фільми давно увійшли до підручників, тому у день його 95-х уродин ми вирішили зібрати фільми, де він з'являється як персонаж, видимий або ні.

"Молодий Ґодар" (Le Redoubtable, 2017) може бути переосмислений як "Юний Ґодар" (Le Redoubtable, 2017).

Ґодара зіграв Луї Ґаррель

Французький режисер Мішель Хазанавічюс ніколи не приховував своєї пристрасті до кінематографа. Це яскраво проявляється у його фільмі "Артист", який приніс йому не лише міжнародну популярність і безліч нагород, але й статус тонкого естета. У своєму новому проекті "Молодий Ґодар" Хазанавічюс знову звертається до теми історії кіно. Цього разу він сміливо порушує питання про самого Жан-Люка Годара — фігури, що є одночасно культовою і суперечливою. Прем'єра стрічки відбулася в рамках основного конкурсу Каннського фестивалю, і дух Ґодара відчувався у повітрі: показ фільму затримали через повідомлення про бомбу в залі, що деякі критики вважали знаковим моментом.

Хазанавічус адаптував спогади дружини Жана-Люка Годара, Анн Вяземські, про час, коли режисер створював фільм "Китаянка". Це відбувається в 1968 році, коли Годар стає іконою протестуючих студентів, які виходять на вулиці. Він вирушає до Канн на той знаковий фестиваль, який разом із колегами зумів зірвати.

Він ексцентричний, лисий і кумедний, постійно втрачає свої знамениті окуляри серед революційних завирушень і невпинно розмовляє. Саме таким його зображує талановитий Луї Гаррель у блискучій інтерпретації.

До слова, в оригіналі фільм називається Le redoubtable ("Розгніваний"). Хазанавічюс не боїться бути іронічним, бо він іронізує з любов'ю.

Вражаючі бесіди, що залишаються актуальними для сучасних кінематографістів-інноваторів, а також легкість і незвичайна ефірність, з якими Хазанавічюс створює свої фільми, дозволяють глядачеві вільно і без зусиль подорожувати хвилями пам'яті, історичних моментів та знакових кінематографічних подій.

"Свіжа хвиля" (New Wave, 2025)

Ґійом Марбек в образі Ґодара

Американський режисер Річард Лінклейтер створив потужне та сповнене ностальгії кіно, яке розповідає про процес створення культового фільму "На останньому подиху" 1960 року, знятого Жан-Люком Ґодаром. Проте в той час, коли фільм виходив, він ще не здобув статусу культового, а сам Ґодар не був широко відомим, адже "нова хвиля" тільки починала набирати обертів. Як "нова хвиля", так і фільм Жан-Люка Ґодара, а також сам режисер стали не просто відомими, а справжніми міфами, що ускладнює розуміння їхньої суті. Лінклейтер не прагне розкривати ці міфи. Створюючи фільм про молодого нонконформіста Ґодара, він фактично створює пам'ятник. Якщо "Молодий Ґодар" містить іронічні та хуліганські нотки, що викликали критику серед французької кінематографічної спільноти, то його нова робота набагато серйозніша.

Маємо перед собою шанобливу стрічку, яка, однак, не втрачає своєї якості. Це надзвичайно стильне, елегантно виконане в чорно-білому форматі кіно, яке притягує увагу і явно орієнтоване на покоління, для якого ім'я Ґодара – лише звук.

Лінклейтер зняв фільм з молодими та маловідомими акторами, як і належить. Адже тоді представників "нової хвилі", які практично у повному складі з'являються на екрані, теж мало хто знав.

"Сіберг" (Seberg, 2019) - це фільм, що розповідає про життя актриси Джанет Сіберг і її боротьбу з системою.

Крістін Стюарт у ролі Джин Сіберг

У цій картині, створеній Бенедиктом Ендрюсом, Ґодар, на жаль, не має місця. Однак, неможливо обійтись без згадки про нього, коли мова йде про актрису, яка виконала головну роль у фільмі "На останньому подиху".

Джин Сіберг (Крістін Стюарт) — вражаюча і обдарована акторка, яка завоювала популярність у Європі. Вона працювала з французькими режисерами "нової хвилі", а потім повернулася до США, де її тепло зустріли тисячі шанувальників. На актрису почали надходити численні пропозиції від відомих кінематографістів. Проте її зв'язки з "Чорними пантерами" привертають увагу ФБР. В результаті Джин опиняється під наглядом спецслужб, і її життя перетворюється на справжній кошмар.

Не встигли побачити новий фільм у кінотеатрі? Не хвилюйтеся! З платформою SWEET.TV прем'єри з'являються у вашому домі. Насолоджуйтеся найновішими кінопрем'єрами на улюбленому дивані абсолютно легально та в найкращому дубляжі разом з онлайн-кінотеатром SWEET.TV.

"Мрійники" (The Visionaries, 2003)

Герої знову пройшлися за маршрутом Лувру.

Сюжет стрічки Бернардо Бертолуччі розгортається у Парижі 1968 року. Американський студент, який приїхав на обмін, зустрічає двох молодих парижан — брата і сестру, і поселяється в їхній просторій квартирі. У їхньому домі розпочинається справжній вибух сексуальної революції. Тим часом за вікнами триває інша революція — вулиці Парижа заблоковані барикадами. Який же вибір зроблять головні герої в цій напруженій обстановці?

Бертолуччі знову занурюється в 1968 рік, рік революційних змін та романтичних ілюзій. Цей рік став визначальним для нього як режисера. У цій стрічці кіно займає важливе місце, повертаючи нас до його знакових робіт. Не випадково персонажі повторюють пробіжку Лувром, згадуючи про "Банду аутсайдерів" Годара.

Герої "Мрійників", утім, аж ніяк не аутсайдери. Вони скоріше герої свого часу. Вони ті, що тікають від конформізму та лицемірства. Як і Ґодар.

"Лики, села" (Обличчя, села, 2017)

Варда та JR прийшли до Ґодара, але він їх не впустив

Фільм, знятий легендарною режисеркою, сучасницею та колегою Ґодара за "новою хвилею" Аньєс Варда у співавторстві із художником-акціоністом JR. Поетична подорож дорогами Франції привела їх у найвіддаленіші села, познайомила із різними людьми. В них - 50 років різниці, але це дует однодумців. Вона - одна з останніх представниць "нової хвилі". Її шедевр "Клер від 5 до 7" є одним із найяскравіших фільмів цього напрямку. Він - велика постать сучасного вуличного мистецтва. Разом вони реалізували масштабний фотопроєкт та фільм про нього.

Переміщення з минулого в майбутнє веде дует митців до Швейцарії, де їх чекає зустріч із режисером Жаном-Люком Ґодаром. Проте двері його оселі залишаються для них закритими: він не впустив їх до себе, але залишив загадкову записку на вікні. Головні герої, які водночас є авторами фільму, також намагаються вшанувати його пам'ять, повторюючи пробіжку Лувром. Це робиться з іронічним підтекстом, адже JR везе його по залах Варди в інвалідному візку.