Відома оперна співачка Іра Маланюк: в її серці завжди жила українська ідентичність.

Ірина Маланюк – ще одна яскрава особистість у списку видатних українців, про яку, на жаль, мало відомо на її батьківщині. Її вражаюча виконавська майстерність, артистичний хист і невтомна праця зробили її зіркою світового масштабу. Маланюк виступала в найпрестижніших оперних театрах Європи, що призвело до того, що в довідниках і енциклопедіях її часто називають австрійською, швейцарською або німецькою співачкою. Проте, незважаючи на своє австрійське громадянство, вона завжди підкреслювала, що в її серці назавжди залишиться Україна.

Маланюк змогла повернутися на батьківщину лише після того, як Україна здобула незалежність. Вона відвідала Львів та Івано-Франківськ, де проводила майстер-класи для студентів. У 2007 році відбувся Всеукраїнський конкурс молодих вокалістів, а в консерваторії її рідного міста встановлено ім'я Іри Маланюк.

Потомок давнього та шанованого роду.

Іра Маланюк з'явилася на світ 29 січня 1929 року в місті Станіслав (тепер Івано-Франківськ), яке тоді було столицею Західноукраїнської Народної Республіки. Вона походила з давнього та шанованого роду, що мав стосунок до викупу Тараса Шевченка з кріпосного рабства. У своїй книзі спогадів "Голос серця" Іра зазначала, що її предок, поет Василь Жуковський, замовив свій портрет у художника Карла Брюллова, а гроші від продажу у 1838 році були використані для звільнення Шевченка. За словами Іри, значний вплив на її виховання справив дідусь Олександр Мар'ян Жуковський, який мріяв стати художником, але через вимоги родини змушений був обрати медицину. Проте живопис і фотографія залишалися його захопленнями. Саме дідусь прищепив Ірі любов до мистецтва, яким сам не зміг займатися через життєві обставини. Разом з ним Іра виконувала українські народні пісні, що допомогло їй усвідомити, що її майбутнє має бути пов'язане зі співом.

Родичка Крушельницької та Мирослава Скорика.

Маланюк також не заперечувала, що любов до музики могла бути успадкована від її родички – видатної оперної співачки Соломії Крушельницької, яка доводилася їй двоюрідною сестрою. Хоча сама Іра ніколи не мала можливості зустріти цю талановиту родичку, зв'язок через кров ніколи не втратив своєї сили. Крім того, ще одним відомим українським музикантом у її родині був Мирослав Скорик, який доводився їй троюрідним братом.

Комендант військового шпиталю УГА

Батько Іри, Осип Маланюк, здобув медичну освіту, так само як і її дід. У Станіславі, в будинку на вулиці Грушевського, 17, який він збудував для своєї родини, також знаходилася його приймальня. Осип Маланюк користувався великим авторитетом серед місцевих мешканців і став першим у Станіславі власником рентгенівського апарата. Під час існування ЗУНР він обіймав посаду виконуючого обов'язки коменданта військового шпиталю Української галицької армії (УГА). Пізніше, коли сім'я переїхала до Європи, Осип мав можливість зустрічатися з колишніми військовими, яким він врятував життя під час Першої світової війни, одним з яких був Андрій Разумовський, батько Грегора Розумовського, нащадка останнього українського гетьмана.

Відень та Анна Бар-Мільденбург

У 16 років Маланюк вступила до Станіславської консерваторії, де почала вивчати вокал. Через рік вона здійснила свій дебют у опері "Віндзорські пустунки" Отто Ніколаї, а її першою професійною сценою став Львівський оперний театр. Не дожидаючись завершення Другої світової війни, у 1944 році, рятуючись від радянської та німецької окупації, вона вирушила до Європи, де прожила решту свого життя. Австрія стала її другою батьківщиною: спочатку Маланюк мешкала і працювала у Відні, де подруга її матері, Лілі Хоффмані, познайомила її з видатною співачкою Анною Бар-Мільденбург, яка здобула популярність завдяки виконанню ролей у операх Вагнера. Анна, яка зробила кар'єру на сцені Віденської придворної опери, викладала в музичній школі і була вражена голосом Іри. "Боже мій, який же це талант!" - вигукнула вона, почувши її виконання, але при цьому зауважила, що акцент учениці потребує корекції.

Співпраця молодої співачки з відомою оперною примадонною стала вирішальним етапом у розвитку її вокальних здібностей. Маланюк не лише вдосконалила свій голос, а й успішно позбулася акценту, завдяки чому почала виконувати арії німецькою мовою з вражаючою точністю. На прощання Бар-Мільденбург залишила їй блискучу рекомендацію, в якій відзначила "неперевершену якість голосу" Маланюк.

Тріумф в Граці.

Іра вирушила до другого найбільшого міста Австрії, Граца, де на сцені місцевого оперного театру вона вперше з'явилася в ролі Азучени у знаменитій опері Джузеппе Верді "Трубадур". Її виступ справив настільки яскраве враження, що адміністрація театру, за рекомендацією мера міста, запросила Маланюк стати їхньою солісткою. За короткі два роки, виконавши головні партії у більш ніж двадцяти постановках, Іра здобула щиру любов глядачів Граца, в якому проживало чимало українців. Сьогодні в університеті цього міста є зал, названий на її честь.

Як виявитися в потрібний момент у правильному місці

У 1951 році на Вагнерівському музичному фестивалі в Байроті, Німеччина, трапилася подія, яка могла б стати основою для захоплюючого фільму. Маланюк опинилася в центрі уваги в найбільш несподіваний момент, хоча насправді це виглядало як справжнє везіння. Виявилося, що для вистави "Золото Рейну", яку мав диригувати Герберт фон Караян, не вистачало мецо-сопрано для виконання партії Фріки. Маланюк приєдналася до проекту буквально за добу до вистави, активно репетуючи під час примірок і налаштування костюма. Глядачі, знаючи про її попередні виступи в цій ролі, були в захваті - важко було повірити, що вона змогла так майстерно виконати складну партію практично без підготовки. Іра сама згадувала цю історію як вдалий випадок, тоді як музичні критики та біографи співачки підкреслювали, що це стало результатом її наполегливої праці та природного таланту.

Турне, виступи та освітня діяльність.

Маланюк часто виступала з концертами, зазвичай це відбувалося тричі на місяць. Це в поєднанні з театральною роботою створювало значне навантаження на її голос. Ірина гастролювала по всій Європі, а також відвідувала Північну Америку та Австралію. У 1972 році вона покинула сцену, але не залишила викладацьку діяльність, яку розпочала раніше. Маланюк стала професоркою Грацівської консерваторії, нині відомої як Університет музики та акторської майстерності.

1946 року Маланюк вийшла заміж за австрійського лікаря Вальтера Гольдшмідта. У своїх мемуарах співачка не приховувала, що це був фіктивний шлюб - він дозволив Ірі набути австрійського громадянства: після того, як вона оформила необхідні документи, подружжя розлучилося.

Іри Маланюк пішла з життя 25 лютого 2009 року, а за тиждень її поховали в австрійському містечку Цірль.