Зібрання в Білий дім

В Білий дім відбулася друга зустріч Трампа і Зеленського. Цього разу все пройшло без інцидентів і неприємних моментів. Проте, попри доброзичливу атмосферу та позитивний настрій під час бесіди, робити поспішні висновки про можливість швидкого завершення конфлікту між Росією та Україною було б необачно.

18 серпня президент Сполучених Штатів Дональд Трамп зустрічав високоповажних гостей. У його резиденцію у Вашингтоні прибули видатні політичні діячі з Європи, серед яких генеральний секретар НАТО Марк Рютте та президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Проте найзначнішим гостем цього заходу став президент України Володимир Зеленський.

Ключовою темою зустрічі стало питання пошуку шляхів припинення вогню в Україні. А також майбутніх переговорів між Зеленським і Путіним. Учасники імпровізованого саміту обговорили низку інших важливих питань. Серед них вперше серйозно пролунала інформація про те, що Захід готовий надати гарантії безпеки для України. І США не проти долучитися до них. Цікавою виглядала пропозиція Києва придбати американської зброї на суму до 100 млрд доларів. Зеленський дослухався до порад і загалом тримався достойно.

Зустріч з Трампом 18 серпня частково зняла напругу, яка виникла після візиту Путіна до Аляски 15 числа. Червона доріжка, влаштована для російського лідера, обійшлася сорок сьомому президенту США недешево. Його занадто м'яке ставлення до Путіна викликало хвилю критики. Відсутність конкретних результатів, зокрема негайного припинення вогню, змусила медіа назвати цю зустріч Трампа і Путіна невдалою. Хоча президент прагне досягти угоди з Росією, йому не вдасться повністю ігнорувати реальність та громадську думку.

Здається, американський президент поки що відмовився від ідеї спільно з російським диктатором тиснути на Україну з вимогою вивести війська з Донбасу як основної передумови припинення вогню. Та й взагалі поводився доволі шанобливо і конструктивно, потішений увагою і компліментами своїх гостей. Проте це не означає, що 18 серпня відбувся великий дипломатичний прорив для України і Європи. Майбутнє залишається туманним і невизначеним. А настрій Трампа, на жаль, має властивість змінюватися. Не варто забувати й про те, що Путін теж володіє мистецтвом психологічних маніпуляцій і знає, як впливати на американського лідера.

Це правда, що американо-європейський мінісаміт у Вашингтоні пройшов у дружній атмосфері. Але він не виглядав як символ демонстрації сили Заходу. Не потрібно забувати, що гості з Європи прибули в Білий дім для морально-психологічної і політичної підтримки Володимира Зеленського. А не для вироблення разом зі США стратегії дієвого тиску на Москву. Їхньою метою було переконати Трампа не погоджуватися на примус України до швидкого миру за російським сценарієм. А також висловити свої застереження щодо підступності Москви.

Можливо, якби в Білому домі господарем був Рональд Рейган, ця зустріч завершилася б ультиматумом Заходу до Росії. І в ньому йшлося б не тільки про вимогу до Кремля негайно припинити вогонь, а й про негайне виведення російських військ з України. Це був би класичний приклад формули "мир з позиції сили". До того ж озвучений на спільній зустрічі лідерів західного світу. Але сьогодні вона завершилася нічним дзвінком Трампа Путіну, в якому американський лідер поінформував російського правителя про основні домовленості.

Американо-європейська зустріч у Білому домі продемонструвала, що Трамп відклав у довгу шухляду питання санкцій проти Росії. І сконцентрувався на організації зустрічі Путіна й Зеленського. Можна лише гадати, чи відбудеться ця зустріч, коли вона відбудеться і які матиме наслідки. Але вже зрозуміло: припинення вогню не очікується найближчим часом. А Росія знову уникла запровадження нових санкцій.

Переговори про мир - часто довгий процес. Тим більше, якщо йдеться про мир між агресором і жертвою. Перші заяви глави російського МЗС Сєргєя Лаврова свідчать: Росія робитиме все, щоб уникнути повноцінного перемир'я, висуваючи нереальні претензії до України. Вона максимально затягуватиме процес, вимагаючи, до прикладу, офіційного статусу для російської мови чи особливих прав для росіян в Україні.

Хоча європейські керівники залишилися задоволені результатами зустрічі в Білому домі, вони все ж висловили деякі побоювання. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц зазначив, що йому важко уявити повноцінні мирні переговори без встановлення режиму припинення вогню. Він закликав Трампа вплинути на Путіна, щоб той дав команду зупинити бойові дії. Проте, є сумніви, що американський президент вживе якісь дії в цьому напрямку. Президент Фінляндії Александр Стубб, порівнюючи Краматорськ і Слов'янськ з "фортецями, що захищаються від навали гунів", висловився досить обережно щодо гарантій безпеки для України, вказуючи на те, що наразі США не надали жодних конкретних обіцянок.

Найбільший ризик для України за нинішніх умов - це дефіцит морально-етичних орієнтирів у сучасній світовій політиці. Там, де основоположні принципи поваги до суверенітету й територіальної цілісності поступилися місцем тактичним цілям досягнення швидких домовленостей з агресором, завжди існують серйозні небезпеки. Мир, досягнений шляхом умиротворення загарбника чи хоча б часткового визнання його завоювань, є хиткою і нестабільною конструкцією. Вона може обвалитися в будь-який момент. Це мали б чітко усвідомлювати політичні еліти Заходу. Можливо, у глибині душі вони розуміють, що відбувається. Але не мають достатньо політичної волі, можливостей і бажання скоригувати реальність. Тому змушені слідувати у фарватері хибної стратегії, яка передбачає досягнення "поганого миру" шляхом болісних компромісів і поступок агресору.

Велике зібрання європейських лідерів з президентом США в Білому домі вже стало частиною історії. Незабаром ми зможемо оцінити, чи призвело це до суттєвих зрушень у міжнародній дипломатії, які могли б наблизити нас до мирного врегулювання з Кремлем. Чи виявилося це лише вражаючою демонстрацією єдності між Америкою та Європою, яка, проте, може швидко потрапити під вплив нових конфліктів і негативних факторів з боку третіх країн.

У сучасних умовах дипломатії, яка характеризується швидкими змінами та відсутністю стабільних цінностей, робити точні прогнози стає практично неможливим. Те, що було сказано вчора, може швидко забутися, а пропозиції, які звучать сьогодні, можуть втратити свою актуальність вже за тиждень. Тому не варто піддаватися надмірній ейфорії чи глибокій депресії через чутки, які циркулюють у глобальному інформаційному просторі. Незалежно від того, наскільки добрими чи неоднозначними можуть бути справжні наміри наших партнерів, важливо пам’ятати: насамперед слід покладатися на власні сили.