Де виникла назва Львів: які були первісні імена цього міста та хто став ініціатором його перейменування.

Місто Львів має надзвичайно захоплюючу історію свого виникнення. Сучасна назва пов'язана з князем Левом Даниловичем, сином короля Данила Галицького. Цю інформацію представили в програмі "Ранок вдома".

Місто Львів вперше згадується в історичних джерелах 1256 року, коли його спіткала величезна пожежа. Фортеця, ймовірно, почала зводитися ще в 1240-х роках. У той період Київ, нинішня столиця України, страждав від татаро-монгольської агресії, через що місцеві князі шукали нові території для відновлення своїх сил у безпечнішому місці.

Засновниками міста Львів історики вважають князя Лева Даниловича та його батька короля Данила Галицького.

У XIV столітті польський король Казимир III завоював Львів, що стало початком нової етапу в історії міста. У цей період до Львова почали прибувати представники різних національностей: німці, поляки, вірмени та євреї. Кожна з цих спільнот прагнула створити свій власний квартал. Отримавши магдебурзьке право, Львів отримав значні самоврядні можливості, що сприяло його культурному збагаченню.

На жаль, у 1527 році велика пожежа завдала значної шкоди середньовічному Львову. Для відновлення міста польська адміністрація залучила архітекторів з Італії, в результаті чого Львів набув неповторних рис Ренесансу, які можна спостерігати і донині.

Протягом своєї багатовікової історії це місто змінювало різні назви, які відображали його політичну, мовну та культурну різноманітність. Видатний український мовознавець, фольклорист, славіст, науковець і активіст Ярослав Рудницький зазначає, що першою офіційною назвою цього населеного пункту було "Львовъ городъ", що в буквальному перекладі означає "місто Лева".

Ця назва свідчить про те, що одним із засновників був князь Лев Данилович Галицький. У більш пізніх документах можна зустріти терміни "город Льва" та "град Львова". Ці вирази використовувалися як у поетичних творах, так і в урочистих промовах, щоб акцентувати увагу на історичних правах українців та давньому характері цього міста.

Рудницький також зазначив, що з плином часу місто почало все більше і більше іменуватися "Львов", без додавання слів "град" чи "город".

А в XIV столітті з'явилася ще одна назва "Ильвів", яку пов'язують з фонетичними змінами, що відбулися в українській мові. Зокрема, тоді перед звуками "л" та "р" почали додавати зву "и". Ця форма донині збереглася в деяких західноукраїнських говірках.

У латинських джерелах місто Львів найчастіше згадується під іменем "Leopolis", що є буквальним перекладом з української "Львов город". Також існували й інші варіанти латинської назви: "Leontopolis", "Leopolia", "Leo" та "Leona". Ці назви використовувалися на картах та в офіційних документах, щоб представити місто в європейському контексті.

Німці мали власну назву для Львова, яку адаптували як "Lemberg". Найдавніша німецька версія цього імені — "Leonburg". Ця назва використовувалася офіційно під час австрійського правління, а також під час нацистської окупації міста.

В польських документах Львів називали "Lwow". Ця форма з'явилася і набула поширення приблизно в XV столітті. Вона відображає польський вплив на регіон. Цікаво, що в польській варіації не використовували словосполучення "Lwow grod", а лише "miasto Lwow".

В різних європейських містах назва Львова також була різною: у Греції "Леовіос" або "Леонтополіс", в Вірменії "Ілоф", в Туреччині "Ільбадір", "Ільбов" або "Ілі", в Франції "Леополь", а на їдиші "Лемберґ".