Що заважає нарешті звільнити мера Херсону Ігоря Колихаєва з полону? Думки перемовників, правозахисників та родичів

Мер Херсону Ігор Колихаєв вже більше ніж півроку перебуває у російському полоні. Під час перебування у катівнях на окупованій теріторії у нього різко погіршився стан здоров’я. Колихаєв страждає на астму, але терористи не дозволяють йому користуватись інгалятором.

Крім того,  за гратами досі пребувають ще п’ять керівників херсонських  населених пунктів. Ми вирішили розібратися, що перешкоджає звільненню мерів, які захищали міста та не полишили українців під час окупації? І як саме треба вести перемовини у випадку з цивільними заручниками, які мають  статус міських голів?

Відомий перемовник Вадим Рахліс вважає, що домовлятися треба як офіційно, так і в кулуарах. На його думку, про ситуацію з затриманними мерами на міжнародному рівні має регулярно нагадувати голова Міністерства закордонних справ Дмитро Кулеба та його підлеглі. Паралельно слід сформувати групу з осіб, які вестимуть неофіційний діалог з ворогом, як це роблять у ізраїлі представники Масаду.

«Не буде ніякої медійної кампанії, як роблять у нас: «О, ми звільнили цього мера! Аплодуйте!». Навпаки, мер після звільнення буде взагалі ніяким чином не «висвічуватись» протягом декількох місяців, а помпезності його звільненню не надаватимуть. Це роблять для того, щоб ворог не вбачав в досягнутій домовленості своєї поразки, щоб їх не дискредитувати перед їх народом, не злити і створити платформу для подальших перемовин. Тоді ми зможемо звільнити всіх мерів.», – пояснює Вадим Рахліс.

Також він підкреслив, що Колихаєв – не стріляв у ворога, але зробив не менше за військових, він справжній патріот, тому його треба витягати якнайшвидше, без бюрократії.

На проукраїнській позиції мера наголошує і його син Святослав. Він згадує, що батько з самого початку вторгнення  прийняв рішення не залишати місто і постійно забезпечував його мешканців їжею та ліками. За словами сина, Колихаєв  неоднаразово отримував ультимативні пропозиції-погрози перейти на бік  російських окупантів, його постійно намагалися залякувати і змушувати. Але мер Херсону  не йшов ні на які компроміси.

“Росіянам було важливо переманити на власний бік саме українського мера, адже у нього була 70-відсоткова підтримка містян, які його обрали. Вони не хотіли призначати мером Сальдо та інших колаборантів. Звісно, батько не йшов ні на які компроміси. Весь час поки Колихаєв був у Херсоні, над мерією майорів жовто-блакитний прапор”, – вважає Святослав Колихаєв.

Зрештою, окупанти зрозуміли, що домовитись не вдасться, тоді призначили власного гауляйтера, а Ігоря Колихаєва заарештували. Як згадують свідки, які бачили його у полоні, Колихаєва, вочевидь, катували і фізично, і морально. Мера Херсону три місяці тримали у одиночній камері, а потім перевели у загальну камеру.

“Коли батька перемістили до Херсонського ізолятору, я намагався туди передати їжу, ліки. Йому необхідний спеціальний інгалятор, бо має  проблеми з легенями, страждає на астматичні напади. Але утримувачі відмовлялись приймати передачі. Коли росіян вигнали з Херсону, то вони відвезли батька до Голої Пристані, звідти до Каланчака, а потім до Чаплинки. Там він був кілька місяців, інша полонена жінка його там бачила та каже – дуже схуд, погано виглядає, – розповідає Святослав Колихаєв.

Коли мова йде про звільнення цивільних, то особливо важливо діяти максимально оперативно. Чим довше затягують процес перемовин – тим важче потім «дістати» людину. Раніше ми робили акції нагадування про полонених, тепер через війну тимчасово відмовились від подібної практики, пояснює голова «Української асоціації полонених» Анатолій Поляков.

«Але це не означає, що українська влада має сидіти, склавши руки! Мери для нас цінні – в першу чергу, як люди. Поки це не зрозуміємо – діла не буде. Ми маємо звільняти цивільних різного рівня. А на сьогодні, видається, вони просто не потрібні владі, бо немає змоги їх використати для піару. Тому українські спецслужби  лише зображують діяльність, а фактично не ведуть роботу зі звільнення», – припускає Анатолій Поляков.

Перемовник Вадим Рахліс наголошує, що тримаючи у полоні керівників звільненних міст, росіяни вкотре показують своє справжнє нелюдське обличчя: вони вважають, що мери непрості люди, і тому не поспішають їх звільняти. Мер – це господарник, його знають і поважають люди, зараз росіяни його використовують як інструмент для тиску.

Наразі Колихаєва не застосовувала російська пропагандистська машина, з ним не робили показових відеозаписів. Рахліс не вважає це добрим знаком: «Це погано, бо його можуть просто знищити, якщо він не корисний їм у цьому сенсі. Його треба витягати. Швидше за все, терористи захочуть обмін на свої цінні кадри. І треба міняти одного українського мера на 10 їхніх «посадовців»! Немає такого «вигідно» чи «не вигідно» – ми хочемо повернути свого українського мера додому!».

Як повідомили родичі, долею Ігоря Колихаєва вже зацікавились  провідні іноземні медіа,  заяви щодо вимоги його звільнення найближчим часом зроблять впливові правозахисті організації.

“В мене відчуття, що українська влада забула про Ігоря Колихаєва. Я маю надію, що батько буде живий, попри те, що він знає багато цінної інформації, яка може бути потрібна росіянам. Але більше за все, сподіваюсь на швидкий початок перемовного процесу та визволення. А останній анонс крупного обміну полоненими, не полишає надій, що він опиниться в тому списку.”, – сподівається Святослав Колихаєв.

Нагадаємо, що окрім Ігоря Колихаєва у російському полоні досі перебувають ще 5 міських та сільських голів Херсонської області – Олександр Бабич (міський голова Голої Пристані), Валентина Костенко (голова Великокопанівської територіальної громади), Дмитро Ляхно (голова Горностаївської територіальної громади), Сергій Хільченко (голова Хрестівської територіальної громади), Петро Збаровський (голова Новотроїцької ТГ).