Земля Довженко-центру. І до чого тут квартири Козленка?

Культурну спільноту чекатиме чергова втрата талановитого менеджера.  У гендиректора Національного центру Олександра Довженка Козленка  збіг контракт  і він вирішив не брати участь в конкурсі, щоб продовжувати свою бурхливу діяльність.  За роки керівництва Козленко талановито  ліквідував підконтрольний його відомству легендарний «Укранімафільм», здав в аренду забудовникам ласі шматки землі  біля метро та  лісу, а також здобув собі у власність нерухомість за безспрецедентно низькою ціною. Але про все по порядку…..

В інтерв’ю LB.UA Козленко відверто зізнається, що на час  річного локдауну фактично відсторонився від управління інституцією. Керувати справді було фактично нічим – кілька виставок провели для галочки, а все що можна було запропонувати забудовнику вже було дбайливо роздано у попередні роки.

Втім Козленко все ж зробив спробу попросити у Мінкульту 40 мільйонів гривень  на капітальний ремонт фасаду «Довженка Центру» і створення сучасного фільмосховища.  Для цього у Івана, мовляв, вже «є інвестор, який готовий це зробити, і це безпрецедентно, коли реальний приватний сектор готовий інвестувати в державну інституцію, але перед ним відкриваються неймовірні перешкоди». Єдине про що забуває пан Козленко, це те, що  ремонт все ж має проводитися після чесного, а не формального тендеру. А  засвоїти на ремонт значні державні кошти через знайомого підрядника – це посадовий злочин.

Чому ж Козленко активно пропонував послуги саме свого «пригодованого» інвестора, який вже зробив  на першому поверсі «Центру Довженка» офіс з продажу нерухомості? Хай таке нікого не дивує – адже в усіх культурних інституціях у холі продають квартири, вірно?

Як Козленко зливав землю біля річки та станції метро Голосіївська?

Пряма мова Івана Козленка: У  2016 році минав термін дії пільгового режиму на сплату податку на землю для кінопідприємств. Три гектари земельної ділянки 1,2 гектара було звільнено від сплати цього податку, тому що вони використовуються для кіновиробничої діяльності. Решта – ні, тому що на них розташовувались будівлі, продані приватному власнику у 2008 році, і вони не використовувались з метою кіновиробництва. Ба більше, оскільки, за українським законодавством, земля «іде» за будівлею, покупець мав оформити за собою ці земельні ділянки і платити з них податки. Але цього не відбувалось, тож певний час Центр платив повний податок на землю, якою не користувався. Коли я прийшов на посаду директора, ця сума складала мільйон сімсот тисяч гривень. А ми тоді мали 5 млн державної підтримки. Я відразу сказав, що від цієї землі треба відмовитись.

Звісно,  у будь-якій незрозумілій ситуації треба відмовлятися від  того, що можна продати за схематозом. Особливо, якщо на спірних ділянках знаходиться  будова колишньої кінофабрики у напіврозваленому стані. Наразі її знесли і  зводять на її місці елітний  новобуд.

За яких умов віддали у приватну власність нерухомість «Центру ім. Довженка»?

Пряма мова Івана Козленка: Ми подали документи на виділення окремо цієї ділянки 1,8 га. Оскільки ми не були власниками цієї землі, вона належала місту, а нам передана в постійне користування, ми мали відмовитися від