Режисер Любомир Левицький отримав Green Card, але  продовжує мріяти про зйомки якісного глядацького кіно в Україні. Бачить процеси  розвитку індустрії не локально, а у світовому масштабі. І ці спостереження часто не подобаються місцевим виробникам контенту, які звикли спиратися на милиці держфінансування.

Дивіться у інтерв’ю Олені Солодовніковій:

• Голлівуд зсередини. Безхатьки на Алеї зірок. Чому до кінофабрики не пускають “всяку нечисть” і як все ж таки потрапити в цей закритий клуб?(“Принцип твердого яйця, що м’яке з середини“, “Мільйон ніщо – рекомендації усе“, “Без дозволу на роботу в США з режисером  ніхто не буде розмовляти“, “Спершу довіра, а вже потім талант”)
• Скрипти від американських сценаристів – в чому їхній секрет?
• Через що всі ненавидять акторських агентів і в яких спосіб вони шантажують виробників контенту?
• Про “гівнюків-дистириб’юторів”. Нам треба знімати два великих локомотивних проєкта на рік зі світовими зірками. “Велика кількість трешового українського кіно в прокаті робить гірше для індустрії, ніж його  б взагалі не було. Ідіть з цим на тєлєк“.
• Пул фільмів, що знаходяться в розробці. На яких етапах кожен? “Егрегор” – чому не склалася співпраця з продюсером Сергієм Лавренюком?
• “Я не захотів  брати участь в новій хвилі фінансування українського кіно, бо мені не вистачало знань“