Чому Мазепа інвестував значні кошти не в свою столицю, а в Києво-Печерську лавру: історик розкриває секретний масштабний план гетьмана.

Протягом майже півстоліття Батурин, розташований на Чернігово-Сіверщині, слугував столицею Козацької держави, особливо під час гетьманування Івана Мазепи. У другій половині XVII – на початку XVIII століть це місто було справжньою фортецею: його обрамляли захисні рови, вали, стіни з баштами, а на його захист стояли близько ста гармат різного калібру. Незважаючи на значні фінансові ресурси, які мав Мазепа, він не намагався перетворити Батурин на європейське місто з рисами столиці. Можливо, це було пов'язано з його масштабним планом, у реалізацію якого він інвестував значні кошти. Про це та інші важливі аспекти розповів у своєму інтерв'ю "ФАКТАМ" відомий дослідник історії Гетьманщини та Батурина Сергій Павленко. На початку вересня світ побачила його нова захоплююча історична праця під назвою "Батуринський ключ".

Старшина залишила козацький ряд, і в її свідомості поки що не з'явилося бажання мати кам'яниці чи розкішні панські екіпажі.

-- Як виникла ідея обрати Батурин гетьманською столицею? -- запитую Сергія Павленка.

На цьому місці в давні часи існувало городище. У 1625 році тут було засновано Батуринську фортецю, що слугувала прикордонним постом на межі з Московією. Важливо зазначити, що для цього було отримано королівський дозвіл, адже українські території на той момент входили до складу Речі Посполитої. Навколо оборонних споруд поступово сформувалося містечко, і через кілька десятиліть фортеця набула значної потужності.

Нагадую, що протягом останніх кількох десятиліть в історії нашої країни відбулися надзвичайно важливі події, які мали вирішальний вплив на її долю. Однією з них є Визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького, відома також як Козацька революція, що тривала з 1648 по 1653 рік. А в січні 1654 року, під час Переяславської ради, було ухвалено рішення, яке призвело до поступового підкорення Гетьманщини Московському царству, хоча причини цього нещастя були значно глибшими, ніж лише ці рішення.

Отже, після цих значущих подій, у 1669 році на Глухівській раді старшина разом із гетьманом Дем'яном Ігнатовичем (Многогрішним) вирішила обрати Батурин новою гетьманською резиденцією.

-- По какой причине?

Під час повстання, що відбулося рік тому, ключові міста — Ніжин, Чернігів і Переяслав — зазнали руйнувань і пожеж, як зазначається в літописах: "попустошени и попалени" через дії росіян.

Хто стояв за проектуванням адміністративних споруд у Батурині? Чи зверталися до іноземних спеціалістів, чи використовували власних архітекторів?

Про архітектурні особливості Батурина в епоху гетьманства відомо небагато. Проте, можна з упевненістю стверджувати, що вона вирізнялася простотою, без зайвих прикрас і складних форм. У той час в Гетьманщині панував стиль, що відображав "козацьку моду". За свідченнями про володіння, навіть полковники жили в досить скромних дерев’яних будинках з обмеженою кількістю кімнат. На відміну від Московії, де царські двори змагалися у виготовленні розкішних палаців, в Лівобережній Україні такі амбіції не були характерними.

От конкретика: перед Мазепою було два гетьмани -- Дем'ян Ігнатович та Іван Самойлович. Як перший, так і другий володарі булави звели в Батурині дерев'яні будівлі Генеральної канцелярії, Генерального суду. І самі мали з цього матеріалу житло.

Що ще важливе стосовно будівництва. Починаючи з 1680-х років, представники старшини почали накопичувати суттєві гроші (назвемо їх капіталами). Як вони ними розпоряджалися? Передусім, будували церкви. Іван Мазепа став гетьманом 1687 року. Я підрахував, що за його правління було зведено на територіях козацьких полків понад 350 храмів та споруд, пов'язаних з ними. Зокрема, розбудовувалися монастирі. Ось такі були пріоритети.

Вам цікаво, чому маючи статки, старшина не надто тяжіла до розкоші?

-- Не тільки мені цікаво, але, думаю, й нашим читачам. Тож в чому причина не тяжіння цих лідерів до шику і надмірного комфорту?

Суть справи полягає в тому, що старшина, яка вийшла з козаків, ще не відчувала потреби в розкішних кам'яних будівлях, не планувала їх заповнювати дорогими меблями, скульптурами чи картинами, а також не збиралася купувати панські карети. Перші накопичення вони зберігали у скринях, у вигляді коштовних обручок, цінних кубків, різноманітних шабель і рушниць, а також колекції елегантного одягу для всіх випадків життя. Муровані споруди, що зводилися в Батурині та інших містах, зазвичай слугували не стільки для особистих потреб, скільки для службового використання полковників та їхніх канцелярій, а також для зберігання полкових фінансів.

Проте нічого не залишається незмінним. У часи гетьмана Мазепи архітектурній сфері почали приділяти значно більше уваги. Ви запитали про іноземних майстрів. Так от, до команди Мазепи входили архітектори Йоган-Баптист Зауер, Адам Зерникава та Кіндрат Мимрин. Окрім того, він також співпрацював з нашим земляком Іваном Зарудним, хоча згодом цар Московії Петро I у 1701 році перевів Зарудного до Москви. Переважно ці архітектори займалися будівництвом церков, реконструкцією Батуринської фортеці та зведенням гетьманського палацу в Гончарівці, що розташована на околицях Батурина.

Яким був палац на Гончарівці?

Цей триповерховий палац, виконаний у стилі українського бароко, вражав своєю величчю. Поряд з ним була зведена дерев'яна церква, а також укріплення, що складалися з глибокого рову та земляного валу, на якому встановлювалися гармати.

Під час Батуринської трагедії російське військо зруйнувало резиденція гетьмана в Гончарівці.

У Ніжині існувала значна громада грецьких торговців, що постачала старшині екзотичні товари з-за моря.

Період гетьманства Мазепи ознаменувався яскравим розвитком Батурина.

-- Так. Збереглися свідчення шведських учасників військового походу проти військ Петра I. Вони зазначали, що у гетьманській столиці було дуже багато кам'яних будівель. Однак я б не сказав, що Мазепа зробив із Батурина щось на зразок європейського міста.

Що змусило вас прийти до такого висновку?

У своїх таємних задумках він прагнув стати князем Руського князівства з осередком у Києві, тобто відновити велич Русі. У його честь складали панегірики, де його часто порівнювали з князем Володимиром. Старша генерація також поділяла ці мрії. Саме тому Києво-Печерська лавра, під прикриттям відновлення, за часів гетьмана Мазепи була перетворена на потужний оборонний редут. Що стосується Батурина, то це місто мало всі необхідні елементи для функціонування адміністративних структур. Однак більшість будівель, за винятком палацу на Гончарівці, не виглядали так, щоб їх можна було назвати вражаючими спорудами.

-- В Батурині були парки?

Парк було створено в резиденції гетьмана на Гончарівці. У різних частинах Батурина активно займалися вирощуванням садів. Обмежена площа міста за умов щільної забудови не давала можливості мати парки в звичному для нас сенсі.

-- Скільки військ охороняло Батурин?

У своїй новій книзі я присвятив кілька розділів аналізу цієї теми. По-перше, варто зазначити, що Іван Мазепа, не отримавши згоди від російських властей, сформував гетьманське угруповання в столиці, яке можна розглядати як гетьманську гвардію. На мою думку, його склад налічував близько 10 тисяч козаків. Ці військові в основному проживали за межами міста, але за наказом гетьмана повинні були збиратися для участі в походах або виконанні інших завдань. У самому Батурині охорону забезпечували жолдаки (маленький підрозділ) та сердюки під командуванням полковника Дмитра Чечеля.

-- Що являв собою гетьманський двір?

-- Аналіз джерел дає підстави казати, що до його складу входили служба головних ревізорів-контролерів, господар Батуринського замку та його команда, курінь дворян, курінь покоєвих, кухарський курінь, обозна служба (конюшня, каретня), господарсько-ремонтна база (слюсарі, столяри), побутова служба (одяг, взуття, прання, опалювання печей, груб, камінів), медична служба (лікар, цирульник), оркестр (музичний курінь).

Чи захоплювався полюванням гетьман Мазепа?

Звісно. У районі Батурина проживала ціла команда вовкогонів – експертів у полюванні на вовків та інших диких тварин, які виконували замовлення Мазепи та старшини. Крім вовкогонів, тут також були стрільці та бобровники (фахівці з пошуку бобрів), які періодично організовували полювання за вказівкою гетьмана. Сам Мазепа мав у своєму розпорядженні породистих собак. Існують свідчення, що в липні 1700 року піддячий Малоросійського приказу Андрій Нікітін доставив до гетьманської резиденції шість кречетників і сокільників, а також двох спеціально тренованих птахів – кречетів і чотирьох соколів. Передбачалося, що ці птахи та їхні тренери допоможуть місцевим козакам освоїти техніку полювання з використанням кречетів і соколів.

Гетьман регулярно відправляв царським сановникам дичину, якої водилося вдосталь у місцевих лісах. На знак подяки володар гетьманської булави отримував від них рибні делікатеси.

-- В Батурині гетьман зі старшиною влаштовували бали?

Цікаво, що існує група ентузіастів, які займаються вивченням дозвілля гетьманців і організовують бали за традиціями XVII та початку XVIII століть. Я ставлюсь до їхнього сприйняття реалій тієї епохи з певною часткою скептицизму. Адже в той час в українських містах не було палаців, де можна було б проводити такі заходи. Бали в нашому краї почали проводитися лише з другої половини XVIII століття, коли дворянство почало зводити просторі маєтки.

А раніше старшина, як я вже згадував, проживала в комфортних і охайних, хоча й досить скромних за розмірами будинках. Варто зазначити, що кам'яні споруди траплялися лише у декількох. Більшість старшин володіли дерев'яними житлами, що, до речі, і пояснює їх відсутність у наші дні.

Зрозуміло. Якщо це не оцінки, то що ж тоді?

-- Бенкети. В ті часи (XVII та початок XVIII століть) щороку проводилися різдвяні та великодні з'їзди старшини, які завершувалися бенкетами. Гетьман Мазепа, як писав його сучасник історик Самійло Величко, "влаштував... зі своїми старшинами часті, мало не щоденні, багаті й пишні бенкети та гулянки". Бенкети включали й в церемонії зустрічей дипломатів та інших відповідальних осіб, які приїздили до гетьмана. Маємо, наприклад, відомості про те, що в ході прийому посольства Федора Шакловитого від царя у 1688 році під час бенкету стріляли з 26 гармат.

Читайте також: Хто насправді була дружиною гетьмана Мазепи: на Афоні знайдено унікальний рукопис, а в ньому -- її ім'я, і це не Ганна Фридрикевич

Зрозуміло, що на подібних подіях звучало чимало музики. Двірцевий оркестр, що сформувався в перші роки правління Мазепи, налічував не менше 15 музикантів, серед яких було 10 трубачів, а також сурмачі, скрипалі і довбиші. Відомо, що в 1689 році гетьман взяв свій оркестр із собою під час поїздки до Москви.

Цікаво, що сам Мазепа вмів грати на торбані, який є струнним інструментом. У свої молоді роки він навчився грати на різних музичних інструментах, здобуваючи освіту в Києво-Могилянській колегії. Варто зазначити, що в ті часи українські студенти використовували гру на бандурах, щоб заробити на життя.

Окрім того, Мазепа вмів віршувати. Тож, беручи на самоті до рук торбан, він не тільки награвав мелодії, а й робив спроби проспівувати власні тексти. В результаті в 1690-х роках під час цих музичних вправ (або безсонної ночі) народився славнозвісний поетичний твір Мазепи "Дума", який починається словами "Всі покою щиро прагнуть..."

Чи надходили іноземні продукти для гетьманської кухні та для старшини?

У мене немає жодних сумнівів щодо цього. У Ніжині існувала значна колонія грецьких торговців, які постачали старшині різноманітні екзотичні товари та продукти, включаючи цитрусові фрукти, вина, різні види копченостей, соленої риби та інші делікатеси. Окрім того, посли, що прибували до Батурина, приносили гетьману в подарунок аналогічні продукти на знак поваги.

"Мазепа облаштував резиденцію за містом, щоб позбутися щільного контролю"

Хто виконував обов'язки кухарів для гетьмана та старшини? Можливо, залучали іноземних фахівців?

-- Іноземців не запрошували. У гетьманській резиденції працював кухарський курінь. Він складався з козаків, які годували двір гетьмана не тільки в резиденції, але і в походах. Населені пункти Батуринського ключа мали спеціалізацію щодо постачання на кухню гетьмана певної кількості продуктів (гусятини, курятини, свинини, яєць тощо). Цим керував господар Батуринського замку. Рибою різних видів забезпечували відповідні артілі з багатьох рангових володінь гетьмана. Свій внесок у справу постачання харчів на стіл № 1 робили і стрільці, вовкогони, бобровники, відстрілюючи для бенкетів рідкісну дичину. Під час поїздки в російську столицю в січні 1702 року гетьманську делегацію забезпечували стравами (цитую) "11 поварів і кухарів".

Яким чином московський цар здійснював нагляд за подіями в Батурині?

Ще за часів попередніх гетьманів, відповідно до укладених угод, у столиці гетьманщини повинні були розташовуватись 1000 російських стрільців. Ці військові знаходилися в Батуринській фортеці, проживали в казармах і виконували функції охорони на в'їзних вежах. Вони вели облік всіх, хто відвідував Мазепу, та мету їхніх візитів. Можливо, саме тому Мазепа вирішив збудувати свою резиденцію поза містом, аби уникнути пильного нагляду.

Досліджуйте також: Московці вважали українську політичну культуру дивною та незрозумілою: відбулася виставка "Європейська Україна. Період Мазепи".

Командування стрільцями здійснював стольник Григорій Аннєнков. Він постійно надсилав у Москву звіти та донесення. Його запрошували на різноманітні бенкети та збори старшини. Гетьман намагався підтримувати з ним дружні стосунки, щоб Аннєнков почувався "своїм" — вирішував питання, що стосувалися його синів, і піклувався про те, щоб Аннєнкова не перевели в інший регіон. Внаслідок цього, він у цілому надавав Москві інформацію, узгоджену з гетьманом.

Чи вдалося хоч частині мешканців Батурина врятуватися під час його знищення російськими військами?

Згідно з достовірними джерелами, після проведення штурму вдалося вивести понад тисячу захисників. Група оборонців складалася з приблизно 10 тисяч бійців різних підрозділів, які мали на озброєнні більше 100 гармат різного калібру. Також близько 500 жителів Батурина були пощаджені командувачем російських військ Олександром Меншиковим. Відомо, що частину козаків було захоплено в полон і відправлено до Москви.

Я свого часу вивчав свідчення про знищення під час Другої світової війни гітлерівцями українських сіл Піски та Корюківки. Попри щільне оточення карателями цих населених пунктів, частина людей врятувалася у складках місцевостей, погребах, канавах. Подібне, думаю, було і в Батурині. Він мав розгалужену систему підземних комунікацій, погребів, церковні споруди з підземеллями. Тому дехто мав шанс вціліти.

Чи справді росіяни вбили навіть малюків у Батурині?

У штурмі Батурина брали участь близько 30 тисяч російських військових. Напередодні захоплення міста, 1 листопада 1708 року, згідно зі шведськими джерелами, під час невдалого нападу загинуло близько 2 тисяч осіб. Для порівняння, у Полтавській битві втрати російської армії становили не більше 1,5 тисячі солдатів і офіцерів. Це викликало величезну лють серед командирів, які віддали накази про жорстоке покарання захисників Батурина. Внаслідок цього почалося безжальне знищення всіх, хто опинився на шляху. Багато людей, рятуючи своє життя, стрибали зі скель у річку Сейм, намагаючись втекти від різанини і хаосу.

Вороже вторгнення призвело до повного знищення міста?

Згідно з інформацією, так.

Що ж трапилося зі сховищем скарбів?

-- Військову скарбницю та інше цінне майно гетьман забрав із собою, вирушаючи до шведського короля Карла XII. Це було кілька десятків возів. Велику частину цих коштів шведський король позичив у гетьмана на Полтавщині, бо мав проблеми з оплатою забезпечення військ.

Ознайомтеся також: Мазепа мав зустріч із королем Швеції в селі, де відбулося диво. У Києві нещодавно відкрилася виставка, один з експонатів якої пов'язаний з цими подіями.

-- Через який час після Батуринської трагедії на місці гетьманської столиці знову стали жити люди?

-- Опис Батурина 1726 року засвідчив наявність 411 відбудованих дворів з вцілілими батуринцями. Думаю, що склад родин, які поселилися в землянках на попелищах після меншиковського погрому став мінімальним -- 1,2, 3 людини. А це разом -- 1000-1200 осіб.

Варто зазначити, що перед штурмом Батуринської фортеці в гетьманському місті нараховувалося близько тисячі дворів, в яких проживало приблизно 7 тисяч осіб. Це свідчить про катастрофічні втрати серед цивільного населення. За інформацією Лизогубівського літопису, до фортифікаційної споруди також прибули мешканці навколишніх районів. Таким чином, можна стверджувати, що 2 листопада 1708 року внаслідок нападів московських військ загинуло не менше ніж 6,5 тисячі мирних жителів та близько 7-8 тисяч козаків з 10-тисячного гарнізону.

Доктор історичних наук Віктор Брехуненко раніше надав інтерв'ю "ФАКТАМ", в якому розкрив, як Російська імперія ліквідувала Запорізьку Січ та розповів про долю козацької скарбниці.