Діагноз "Мона Ліза": дослідники виявили генетичне захворювання у персонажа відомої картини.
Глобально визнана картина "Мона Ліза", створена Леонардо да Вінчі на початку XVI століття, можливо, є найранішим задокументованим свідченням наявності спадкової хвороби. Лише в XIX столітті медицина визнала цю хворобу. У зображенні помітні незвичайні симптоми, що можуть свідчити про хворобу Мони Лізи.
Про це пише Wionews.
Відповідно до теорій лікарів, на "Мона Лізі" зображена таємнича недуга, яка залишалася невідомою протягом 346 років. Мова йде про два маркери генетичного порушення, пов'язаного з рівнем холестерину. Імовірно, персонаж картини "Мона Ліза" переживав наслідки спадкової хвороби, що, ймовірно, було зафіксовано художником.
Вчені впевнені, що Леонардо да Вінчі, ймовірно, безсвідомо відобразив хворобу, про яку медики не мали уявлення на той момент. Лише через триста років її змогли ідентифікувати та детально описати.
"Мона Ліза", або ж "Джоконда", виводить на поверхню два виразні симптоми спадкового порушення рівня холестерину. Персонаж картини, Ліза Герардіні, ймовірно, померла у віці 37 років саме через цю недугу.
На картині видно характерні ознаки: жовтувата, нерівна пляма у внутрішньому кутку лівої верхньої повіки, а також набряк на тильній стороні правої руки. Ці ознаки є типовими для сімейної гіперхолестеринемії.
Цей стан пов'язують з наявністю дефектного гена в організмі, який не дає виводити ліпопротеїни низької щільності ("поганий" холестерин).
У 2008 році у Current Cardiology Reviews було опубліковано наукову статтю, в якій йшлося про ці дві фізичні аномалії, присутні на портреті Мони Лізи. Пляму біля ока медики зараз називають ксантелазмою, а трисантиметровий набряк на пальці -- ліпомою або ксантомою.
"Мона Ліза" була створена в 1506 році, в епоху, коли медична наука ще не мала можливості описати генетичні захворювання. Лише в 1852 році ці недуги стали відомі лікарям.
Лейв Осе з Державної лікарні Осло та автор наукової статті переконаний, що картина "Мона Ліза" є першим доказом сімейної гіперхолестеринемії, яка з'явилася щонайменше чотири століття тому.
Нагадаємо, сучасні технології допомогли вченим розкрити технічний секрет "Мони Лізи" Леонардо да Вінчі. Дослідження, опубліковане в Journal of the American Chemical Society, виявило у нижньому шарі фарби рідкісну речовину -- плюмбонакрит.
Цей побічний продукт оксиду свинцю вказує на те, що художник змішував металевий порошок з олійною фарбою, аби надати їй більш густу текстуру та прискорити процес висихання.
Для цього відкриття вчені застосували рентгенівське випромінювання в синхротроні, вивчаючи мікроскопічний зразок фарби. Цей підхід дав змогу вперше підтвердити використання подібної технології у творчості да Вінчі, що підкреслює його репутацію як новатора.
Пізніше аналогічну суміш використовував Рембрандт, що вказує на тривалий вплив інновацій Леонардо на світовий живопис.