"Час у музиці грає таку ж важливу роль, як і в житті людини."
Композитор Олег Безбородько can be rephrased as "Олег Безбородько" (keeping the name unchanged) or you could describe him in a different context, such as "гражданин по имени Олег Безбородько". If you provide more context or detail about what you're looking for, I can help create something more specific! про відчуття часу, спогади дитинства та творче покликання
28 листопада у Львівському органному залі відбудеться світова прем'єра Симфонії № 4 Олега Безбородька "Пронизаний час".
Твір написано на замовлення менеджменту інституції в межах стратегії розвитку української академічної музики Ukrainian Live. Симфонію виконає Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії під керівництвом Івана Остаповича. Запис здійснить "Радіо Культура".
Напередодні прем'єри ми мали можливість поспілкуватися з композитором щодо концепції його нового твору, особливостей співпраці з симфонічним оркестром та способів, якими його особисті емоції втілюються в музиці.
Олег Безбородько can be rephrased as "Олег Безбородько" (keeping the name unchanged) or you could describe him in a different context, such as "гражданин по имени Олег Безбородько". If you provide more context or detail about what you're looking for, I can help create something more specific!
Львівський органний зал уже втретє замовляє у вас масштабний твір. Першим був Концерт для органа і струнного оркестру у 2020 році, другим - "Симфонія незламності" у 2023-му, а тепер - "Четверта симфонія". Що для вас означає ця співпраця?
Це має для мене велике значення. Вважаю, що майже ніде в Україні немає такого зацікавлення моєю творчістю, як у Львівському органному залі. Йдеться не лише про інтерес, а й про реальну підтримку: зал активно сприяє створенню нових творів, замовляє їх та фінансує роботу композиторів, адже вони також потребують забезпечення. Це кардинально відрізняється від ситуації, коли твори створюються "в шухляду".
У сфері симфонічної та інструментальної музики я не знаю інших українських інституцій, які працювали би так послідовно. Звісно, є грантові програми, зокрема Per Forma, за підтримку якої я дуже вдячний. Але там композитор сам подає заявку, а у випадку Львівського органного залу ініціатива йде від самої інституції: саме вона пропонує написати п'єсу, концерт чи симфонію, оплачує замовлення та виконує твір.
На такому рівні ця діяльність дійсно є неповторною. Проте, з іншого боку, це й має бути нормою в європейській державі: культурні установи зобов'язані сприяти розвитку нових музичних творів. Львівський органний зал виконує саме цю місію.
Як виникла симфонія "Пронизаний час"? Які концепції та візуальні образи стали її фундаментом?
Ідея створення такої музики виникла в мене давно. Дитинство є для мене надзвичайно важливим етапом, адже враження, отримані в ранньому віці, залишаються з нами на все життя і значною мірою формують наше сприйняття світу. Ця тема пронизує всю мою творчість. Наприклад, моя перша симфонія, "Симфонія бажань", яка колись стала дипломною роботою, також пов'язана з дитячими спогадами і переживаннями. Це не новий для мене аспект; він постійно супроводжує мою художню діяльність.
У "Четвертій симфонії" я прагнув зануритися в особисті переживання та спогади, які супроводжують людину на протязі всього її життя. Вони можуть здаватися абсолютно звичайними або навіть малозначними на перший погляд. Проте з часом стає очевидним, що саме ці емоції значною мірою формують наше сприйняття навколишнього світу. Ця концепція пронизує різні частини симфонії, зокрема, першу та другу.
Назва симфонії нагадує про картину бельгійського митця Рене Магрітта "Пронизаний час" (La Durée poignardée). Що вас привернуло в цьому сюрреалістичному образі, і яким чином він корелює із концепцією твору?
Це спогад з дитинства, який глибоко вкоренився в моїй пам'яті. У нашій оселі було багато альбомів про мистецтво. Це були радянські часи, на початку 1970-х років, коли інформація про західне мистецтво, особливо модернізм, була вкрай обмеженою. Сюрреалізм взагалі сприймався як щось абсолютно незвичне. У радянських виданнях його описували здебільшого в негативному світлі, а ілюстрації були маленькими та чорно-білими. Мої батьки мали велике захоплення мистецтвом і намагалися знайти такі альбоми, іноді витрачаючи на це значні кошти.
Згадую один чеський альбом, що фокусується на мистецтві ХХ століття. Я переглядав його з дитячим захопленням і натрапив на картину Магрітта, де паротяг, здавалося, виривається з каміна. Цей вражаючий образ вразив мене і залишився в моїй пам'яті на багато років.
Рене Магрітт. Проект "La Durée poignardée"
Коли я почав працювати над симфонією й думати про дитинство та спогади, ця картина раптом знову спливла в уяві. Я подумав, що вона може стати гарною назвою та важливим образом для твору. До того ж, у ній є те, що особливо близьке музиці, - тема часу. Для музики час має принципове значення, як і для людського життя. Особливо тепер відчуваєш, наскільки швидко він спливає. Тож я вирішив трохи ризикнути й спробувати втілити цю ідею в симфонії.
Не так давно у Львівському органному залі відбувся концерт циклу творів вашого колеги та друга Віталія Вишинського під назвою "Коли ми були наївними", який присвячений спогадам про дитинство. Чи відобразилася його творчість у ваших роздумах про дитячі роки під час написання "Четвертої симфонії"?
Ми справді дуже дружимо й часто ділимося ідеями, розповідаємо одне одному про те, над чим працюємо. Я був на прем'єрі його циклу, тому добре знайомий із тими ідеями та образами, які він розробляє у своїй творчості. Віталій також писав статті про дитинство, ця тема його дуже цікавить. Думаю, наше спілкування і його творчі пошуки певною мірою підштовхнули й мене знову замислитися над цією темою.
Якщо попередня "Симфонія Незламності" відображала переживання всього народу, то що слухач дізнається про вас особисто та як митця у цій новій симфонії? Чи можна цю музику сприймати як відображення вашої біографії?
Я б не назвав цю симфонію лише біографічною. Так, це передусім мої враження - те, що мені дороге, що я колись пережив і відчув. Я використовую їх як матеріал для власної фантазії. Зрештою, це те, з чим може працювати композитор: власний досвід, переживання, образи, які він носить у собі.
Насправді "Симфонія незламності" - теж дуже особиста, навіть біографічна. У ній я звертаюся до музики Миколи Лисенка, Бориса Лятошинського та Валентина Сильвестрова. Це не випадкові цитати: п'єсу Лисенка я грав на першому курсі консерваторії, з твором Лятошинського вступав до консерваторії, а оркестровий стиль Сильвестрова також є частиною моїх музичних вражень. Для мене це символи України, але водночас і мої особисті символи.
У своїй новій симфонії я також черпаю натхнення з власних спогадів. Чи зможуть вони зацікавити слухачів? Це залежить від того, чи зможуть вони пробудити в них власні емоції. Вважаю, що популярність "Симфонії незламності" частково зумовлена тим, що мої особисті переживання відгукнулися у серцях інших.
У новій симфонії я звертаюся до дитячих вражень. У певному сенсі тут менше амбіцій, адже я не намагаюся говорити про спільні для всіх суспільні переживання. Але, можливо, це навіть складніше: важливо, щоб особисті образи змогли викликати у слухачів власні асоціації.
Олег Безбородько can be rephrased as "Олег Безбородько" (keeping the name unchanged) or you could describe him in a different context, such as "гражданин по имени Олег Безбородько". If you provide more context or detail about what you're looking for, I can help create something more specific!
Чи є в цій симфонії символи, внутрішня драматургія, які об'єднують особисті спогади в цілісну історію?
Сподіваюся, що в симфонії все-таки знайдеться місце для певної драматургії. Очікую, що в ній з’являться елементи, які з’єднуватимуть різні частини твору. Проте тут не існує настільки чіткої концепції, яку можна було б просто висловити словами. На відміну від цього, "Симфонія незламності" була набагато конкретнішою в цьому відношенні: її ідею можна було легко пояснити, і вона мала яскраву символіку.
У новій симфонії мене більше приваблює саме музичний бік. Адже музика - це невербальне мистецтво. Вона говорить про те, що не завжди можна висловити словами. Сподіваюся, у цьому творі мені вдалося хоча б трохи наблизитися до цього невимовного.
Як у музиці ви втілюєте відчуття часу, що начебто змінює свою тривалість - то розширюється, то стискається? Чи сприяли вам у цьому досліди з оркестровими тембрами та їх комбінаціями?
Я отримав задоволення від роботи з музичним виміром, адже музика є справжнім мистецтвом часу. У першій частині твору є безліч моментів, коли час ніби то розширюється, то стискається. Саме так я намагався відобразити відчуття, наповнені прозорістю часу.
Мене також займали різноманітні комбінації інструментів, темброві відтінки та можливості оркестрового звучання. У цьому контексті симфонічний оркестр відкриває безмежні горизонти для експериментування. Кожен етап створення твору перетворюється на свого роду дослідницький процес. Звичайно, на початку існує певна концепція, інколи навіть попередній ескіз, але в ході роботи він постійно еволюціонує. І кожна нота може стати унікальним відкриттям.
Що надихає вас продовжувати творити та створювати великі симфонічні композиції в ці непрості часи? Чи можна стверджувати, що сама музика є вашим провідником?
З часів свого дитинства та юності я накопичив безліч музичних концепцій і візій. Вважаю, що реалізація цих ідей є моїм обов'язком і, певною мірою, сенсом мого існування. Проте, на жаль, не завжди вдається приділити цьому стільки уваги і зусиль, скільки мені хотілося б. Це, безумовно, пов'язано з життєвими обставинами, зокрема з війною, вибухами та іншими викликами, з якими мені доводиться стикатися.
Я ж від років 13 хотів бути композитором - створювати нову музику, а не просто відтворювати чужу. Щоправда, шлях до професійної композиції в мене був досить довгим: серйозно займатися нею я почав приблизно у тридцять років. І досі поєдную це з великим обсягом іншої роботи - викладацькою, піаністичною, навіть адміністративною. Але сам процес написання музики, створення чогось нового - це мій raison d'être, сенс мого буття.