Єлизавета Бєльська: Протести у Франції: яким чином вкрадені парфуми можуть сприяти зниженню цін на продукти? -- Блоги

Вчера во Франции сожгли одну из самых красивых ратуш страны. С таким же успехом могли бы поджечь Нотр-Дам. Какая разница, что уничтожать, если тебе безразличны красота, история и труд предыдущих поколений?

Далее текст на языке оригинала

Ратуша в Ліможі була зведена в 1883 році в неоренесансному стилі. Її прикрашає вежа з годинником, численні скульптури та вишукане декорування. Ця будівля витримала випробування двома світовими війнами. Однак 17 жовтня група людей у масках розбила вікна, увійшла всередину і підпалила її.

Основними причинами протестів є високі ціни, нестача фінансування в освітній сфері, а також незадоволеність діями уряду.

У Ліоні було розграбовано магазини Sephora та Hugo Boss. У Бордо злочинці увірвалися в Louis Vuitton. Ніцца стала місцем пограбування магазинів спортивного одягу, взуття та електроніки. У Марселі відбулася атака на мерію. В Ліоні підпалили туристичний інформаційний центр. Палаючими стали автомобілі та комерційні приміщення.

Як може знищена архітектурна пам'ятка XIX століття вплинути на зниження цін на продукти? І скільки флаконів парфумів слід вкрасти, щоб підвищити зарплати педагогам?

Дивлюся на ці кадри й згадую наші два Майдани.

Пам'ятаю запах палаючих шин, барикади, бруківку, яку розбирали для захисту від силовиків. Пам'ятаю побитих, скалічених і вбитих людей. Але мародерства не було. Ніхто не грабував магазини й не виносив звідти одяг, взуття чи електроніку.

У протилежність цьому, люди об'єднувалися, приносячи їжу, медикаменти, кошти та теплі речі. Незнайомі між собою підтримували один одного, годували та лікували поранених, приймали їх на ночівлю у своїх домівках. Діяли кухні та медичні пункти. Самооборона Майдану забезпечувала порядок у всьому.

Існувало безліч шансів для крадіжок. Однак українці не стали обирати шлях грабежів сусідніх магазинів у боротьбі проти Януковича.

У Франції мирні акції протесту часто привертають увагу радикальних груп, які вважають руйнування приватної власності формою політичної боротьби. Водночас, поруч з ними з'являються звичайні злочинці, для яких політичні ідеї не мають жодного значення.

Вражаючим прикладом є радикальне лівацтво, адепти якого прагнуть подати знищення чужої власності як прояв боротьби проти капіталізму.

Логіка цих революціонерів вражає. Вони зневажають великі корпорації, але без жалю користуються їхніми товарами, забираючи найкоштовніше додому.

Окремим аспектом є міграційна політика Франції.

На відео з французьких міст видно, що трощать і грабують молодики із темним кольором шкіри. На деяких кадрах вони становлять переважну більшість.

Те, що відбувається у Франції, слугує нагодою для аналізу результатів багатьох років міграційних та інтеграційних ініціатив. Держава інвестувала в освіту, соціальні програми та підтримку проблемних районів. Проте жоден соціальний проект не зможе замінити виховання та внутрішні культурні цінності народів, які не є корінними для цієї країни.

Бідність не може бути виправданням для крадіжки. Соціальна нерівність не є підставою для підпалів. А належність людини до історично пригноблених народів не може служити виправданням її злочинним вчинкам.

Особливо вражає, коли європейські політики, які не здатні вирішити свої власні питання безпеки, намагаються давати поради Україні. Цій країні, що прагне інтеграції в ЄС, доводиться враховувати численні вимоги, які показали не лише безсилля чиновників, але й негативний вплив самих законодавчих норм.

Європейська інтеграція не повинна зводитися до бездумного наслідування всіх рішень, що приймаються в Брюсселі чи Парижі. Європейці також можуть помилятися, і деякі з їхніх помилок обходяться їм у велику суму, хоча вони часто не визнають цього відкрито.

Нинішні події викликають значно серйозніше запитання, ніж те, скільки магазинів пограбували за вихідні. Чи здатна європейська цивілізація захистити власну культурну спадщину, закон і порядок від тих, хто не вважає їх цінністю?

Витрати на відновлення після погромів ляжуть на плечі законопослушних французів, які дійсно є французами, а не просто іменуються так. З податкових надходжень будуть відновлювати історичні споруди та поліпшувати міську інфраструктуру. Власники магазинів нестимуть витрати на ремонти й оцінюватимуть свої збитки. Можливість отримання компенсацій від страхових компаній у таких випадках виглядає сумнівною.

Наш Майдан не обходився без жертв. Проте українці, навіть у найкритичніші моменти, підтримували один одного і оберігали чужу власність. Протистояння владі не виправдовувало крадіжки у сусіда.

Ратуша в Ліможі зводилася протягом семи років і функціонувала протягом 143 років. Однак за одну ніч було знищено велику частину тієї спадщини, яку створили архітектори, скульптори та будівельники XIX століття.

Французький паспорт можна отримати, нічого не знаючи про французьку культуру. Але коли держава не здатна захистити власні ратуші від погромників, виникають серйозні сумніви в її здатності захистити свої кордони від російської армії, попри членство в НАТО чи ще якихось організаціях із порожньо-гучними назвами.

Європа роками зволікає з рішеннями про допомогу Україні, а тим часом накопичує власні внутрішні конфлікти. Росія вже веде війну біля її кордонів. І якщо до зовнішньої загрози додасться масштабне громадянське протистояння, європейцям доведеться вирішувати, проти кого першого виставляти своїх солдатів.