Емоційний потрясіння в творчості Шекспіра

Текст опубликован в разделе "Мнения". Позиция редакции может не совпадать с убеждениями автора.

30 липня 2026 року в Одеському академічному театрі юного глядача вiдбулася прем'єра вистави Шекспіра "Дванадцята ніч, або Як собі хочете".

"Дванадцята ніч, або Як собі хочете" у виконанні Шекспіра, представлене в постановці Євгенія Резніченка, є спільною ініціативою Одеського академічного театру юного глядача та Театральної лабораторії "Театр на Чайній". У цьому проєкті беруть участь провідні актори обох театральних колективів.

Виставу представлено в адаптації Юрія Андруховича.

Цього разу режисер вирішив зосередитися на темі зняття масок, що стало центральною ідеєю всього спектаклю.

Таємнi прихованi бажання, заборонене кохання, тонкий сарказм та яскравi пригоди - все це чекає на глядачiв на прем'єрi вистави.

Сюжет цієї п'єси Шекспіра добре знайомий справжнім шанувальникам театру. В цілому, "12 ночей" було поставлено безліч разів, як на театральній сцені, так і в кіно.

Смак забороненого плоду, що втілює палку пристрасть головних персонажів, відчувається в атмосфері на протязі всієї вистави.

Попри те, що це комедійний твір, Шекспір проникає в глибокі психологічні стани, що виникають через сильні емоційні потрясіння. Тут присутні як шок від несподіваного кохання, так і від уявної втрати близьких, а також від божевільних непорозумінь. Автор зображує шок людини, чий світ навмисно розвалюють, підмінюючи його чужими божевільними сценаріями.

Постановка Резнiченка дуже незвична, інноваційна та значно епатує публіку. Емоційний шок одержують не лише герої п'єси, а й глядачі. Вистава настільки яскрава та провокативна, що здатна повністю зруйнувати психологічний захист особистостi, особливо тоді, коли персонажі показують, як шок кохання буквально паралізує волю героїв і змушує діяти імпульсивно.

Або у ті миті, коли на сцені безсоромно ігноруються норми ввічливості.

Емоційний шок глядача змушує його вийти із зони комфорту. Провокації в ході дії та порушення соціальних табу перетворюють глядача-спостерігача на співучасника.

Варто підкреслити, що у деяких глядачів вистава може викликати сильні емоції, такі як гнів, сором і обурення, особливо серед людей старшого віку. Тому, на мою думку, цей спектакль не варто розглядати як сімейний варіант для перегляду. Це важливо врахувати, щоб уникнути можливих конфліктів у родині.

Безумовно, реалістичність вистави "16+", яка, зокрема, передбачає демонстрацію тіл акторів, в певному сенсі відображає дійсність.

Тут режисер прагне говорити, швидше, мовою сучасної вулиці, а не минулих століть.

Проте не всі шанувальники класичних творів Шекспіра можуть оцінити оригінальний підхід, запропонований режисером.

Не дарма сама назва п'єси відсилає до свята Дванадцятої ночі після Різдва, яке в Англії традиційно відзначалося карнавалами, перевдяганнями, блазенством та зміною соціальних ролей.

Кожен повинен самостійно сформулювати висновки щодо нової інтерпретації. Важливо усвідомлювати, що за іронією, піснями та жартами Шекспір несе глибоку меланхолійну мудрість: життя минає швидко, а сум і щастя – це дві грані однієї реальності.

Маргарита Коробіцина.