Гра з правилами та без: чому конкурси на керівні посади в культурі стають напруженими?

Нещодавно у Львові відбулись конкурси на посади керівників трьох культурних інституцій - музичної школи імені Кос-Анатольського, театру "Воскресіння" та театрального центру "Слово і голос".

Можна було б зосередитися лише на новинах про призначення нових або вже відомих керівників. Проте перед конкурсами сталося так багато конфліктів, суперечок та тиску, що цю ситуацію варто детально розглянути. Виникло й позиціонування муніципальних установ як приватних або сімейних брендів, спостерігався розкол у суспільстві, ускладнене проведення конструктивного обговорення, а також прояви образ і агресії.

Саме ці конкурси зробили максимально видимими проблеми, актуальні уже тривалий час, проте саме вони, незалежно від результатів, стали очевидним свідченням необхідності термінових змін.

Театр був створений Ярославом Федоришиним (зображення театру)

Саме тому ми вирішили повернутись до цієї теми та назвати й обговорити "вузькі місця" у законодавстві, поставити нагальні питання та спробувати знайти на них відповіді разом із фахівчинями у галузі культури - начальницею управління культури Львівської міської ради Мартою Бешлей та директоркою Інституту стратегії культури Юлією Хомчин.

"Процедура конкурсів стала одним із найзначніших досягнень у культурній сфері за останнє десятиліття. Конкурси відкривають нові горизонти для модернізації інституцій та покращення управлінських практик, сприяють залученню нових професійних команд і формуванню свіжих поглядів. Проте в останні роки ми зіткнулися з низкою викликів, які потребують законодавчого врегулювання. Серед них - випадки публічного, політичного та репутаційного тиску на конкурсні процеси, недостатня незалежність конкурсних комісій, нерегульованість вимог до експертів та брак уваги до стратегій розвитку інституцій, що є важливим критерієм при оцінюванні кандидатів на керівні посади," - зазначила голова ІСК і депутатка Львівської міської ради Юлія Хомчин.

Чи потрібні конкурси під час війни?

Нагадаємо, що конкурси у закладах культури України регулюються законом "Про культуру". Ще на початку 2016 року Верховна Рада ухвалила закон № 2669-Д "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника". Ця реформа перевела всіх працівників закладів культури на контрактну форму роботи.

Щодо керівників, то контракти з ними мають укладатись на основі перемоги у відкритих конкурсах та лише на п'ять років.

Закон "Про правовий режим воєнного стану" скасовує вимогу обов'язкового проведення конкурсів для призначення на більшість керівних і управлінських позицій. Водночас, він не забороняє проведення конкурсів, а просто робить їх необов'язковими.

Оскільки Львівська міська рада організувала відкриті конкурси в умовах війни, це призвело до численних юридичних та організаційних конфліктів. У зв'язку з цим, під час однієї з сесій, депутати ухвалили офіційне звернення до Верховної Ради та Міністерства культури з закликом до законодавчого удосконалення та регулювання процесу проведення конкурсів у культурних установах у період воєнного стану.

"Я щиро підтримую конкурсну систему, яка дійсно допомагає виявити найкращих. Наша територія не є зоною активних бойових дій. Війна триває вже пʼятий рік, і ми не маємо права зволікати з життям. Тому, на мою думку, немає сенсу чекати на якийсь сприятливий момент," - зазначила керівниця управління культури ЛМР Марта Бешлей.

Марта Бешлей (изображение из Facebook Марты Бешлей)

Законопроєкт №14391 передбачає відновлення конкурсних процедур для призначення керівників культурних установ, з урахуванням особливих умов для територій, де тривають бойові дії, а також для тимчасово окупованих регіонів. Що саме має на увазі цей документ? По-перше, йдеться про необхідність забезпечення автономності конкурсних комісій та зменшення можливостей зовнішнього втручання у їхні рішення. Крім того, важливо вдосконалити вимоги до членів комісій і кандидатів на керівні посади. Пропонується запровадити обов'язкове оцінювання стратегій розвитку закладів культури як частину конкурсного процесу. Я вважаю, що конкурсна комісія повинна не лише слухати представлений кандидатом план, а й оцінювати його за певною шкалою (яка потребує розробки). Таким чином, остаточне рішення стане не лише результатом обговорення, а й буде базуватись на чіткій аргументації та оцінці. Це, на мою думку, зробить процес більш прозорим, а результати — обґрунтованими, - зазначає Юлія Хомчин.

Закон чи етика?

"В умовах недавніх конкурсів у Львові важливо акцентувати увагу на етичних аспектах проведення цих обговорень. Це, безумовно, питання звичаїв, але його значення не можна недооцінювати. Усі ці процеси категорично виключають будь-які прояви тиску, образи, агресивний тон та зневажливе ставлення", - зазначає Юлія Хомчин.

Юлія Хомчин (зображення з Конгресу культури)

Дійсно, деякі учасники комісії, серед яких викладач Львівської музичної академії Юрій Корчинський, демонстрували таку поведінку, яка виходила за межі звичайного здорового глузду. Кожен охочий може переконатися в цьому, переглянувши відеозапис конкурсу на посаду керівника театру "Воскресіння".

Після оголошення конкурсу в медіа та соціальних мережах з'явилася величезна кількість листів на підтримку Наталії Половинки, керівниці "Слова і голосу". Ця хвиля підтримки була настільки потужною, що, за даними ZAXID.NET, деякі потенційні учасники конкурсу вирішили відмовитися від участі. Хоча, звісно, юридично це не заборонено. Тим часом, Софія Оніщенко, яка претендує на посаду керівниці театру "Воскресіння", висловила занепокоєння щодо упередженого ставлення до неї.

Не всі учасники комісії демонстрували належну поведінку (скріншот)

Такі питання не підлягають регулюванню на законодавчому рівні. Вони мають виключно етичний характер. Чи є можливість вжити якісь заходи в подібних обставинах, окрім суспільного засудження після події?

Зазначимо, що комісія складається з дев'яти членів: три представники від колективу культурної установи, три - від управлінських структур у сфері культури та три - від громадських об'єднань.

Суспільний інтерес до конкурсу на позицію керівника "Слова і голосу" виявився надзвичайно високим, оскільки було подано рекордні 122 заявки від претендентів.

Комісія формується наступним чином: вона складається з трьох представників колективу, що створює однобічну ситуацію, адже ці люди зазвичай беззастережно підтримують чинного керівника. Це викликає певну несправедливість, адже вони голосують за осіб, а не за концепцію чи стратегічний підхід. Існує також проблема з громадськими організаціями, оскільки відомо, що їх представляють конкретні особи. Ідеально було б, якби в комісії були незалежні експерти, здатні об’єктивно оцінювати ситуацію, проте це не завжди відбувається.

Хотілося б залучати людей з незалежного сектору, але згідно з законом "Про культуру" ці люди повинні подавати декларацію тричі. Декому це складно зробити, навіть просто тому, що потрібно витратити кілька годин. І часто це стає причиною відмови від участі", - розповідає Марта Бешлей.

"Можливо, слід зробити якесь таке незалежне експертне середовище, яке би складалося з людей, які є добрими культурними менеджерами з усієї України, які мають гарний управлінський досвід. Тоді ми могли б говорити про незалежне журі, яке б не концентрувалося на позиції однієї людини", - додає вона.

"В галузі культури існує досвід створення моделей оцінювання впливу проектів та програм. Наприклад, місто Львів розробило модель моніторингу та аналізу результатів і впливів культурно-мистецької програми в рамках конкурсу 'Європейська столиця культури 2030', з акцентом на соціальні, економічні та культурні аспекти, а також із визначеними індикаторами", - зазначає Юлія Хомчин.

Людина чи стратегія?

У таких конкурсах досить часто, незважаючи на те, що необхідно подати план розвитку організації на рік та на п'ять років, члени конкурсної комісії оцінюють не стільки стратегію чи бачення, скільки особистість кандидата. І в даному випадку жодні закони не можуть замінити важливість людського аспекту.

На мою думку, наявність стратегії в установі є істотною. Це стосується того, як організація та її співробітники уявляють себе і свою діяльність в рамках місцевої громади та поза її межами. Важливо, щоб вони чітко окреслювали свої пріоритети, цільові аудиторії, шляхи розвитку та, зрештою, своє бачення майбутнього.

При оцінці важливо враховувати ряд факторів, таких як репутація та імідж бренду, активність у взаємодії з аудиторіями, а також здатність команди залучати ресурси, формувати партнерства і розширювати досвід. Не менш важливими є міжнародні аспекти діяльності, а також іміджеві досягнення. Сьогодні критично важливо вміти адаптуватися, бути гнучкими і швидко реагувати на зміни, адже ми всі працюємо в особливих умовах. Проте ці виклики можуть стати поштовхом до переосмислення власної ролі та навіть сприяти зростанню, - вважає Юлія Хомчин.

"Я вважаю, що відсутність конкуренції призводить до стагнації. Конкурс слугує порівнянням ідей, стратегій та бачень розвитку, а не людей. Коли ми починаємо порівнювати особистості, це може мати негативні наслідки," - зазначає Марта Бешлей.

Тут виникає питання щодо авторських установ, чиє існування не має чітких законодавчих визначень.

Безсумнівно, якщо організація має статус муніципальної або державної, вона зобов'язана дотримуватися всіх законодавчих вимог. Це обґрунтовано, оскільки саме місто (або держава) є її засновником, а фінансування здійснюється з міського (чи державного) бюджету.

Однак, якщо розглянути мистецький аспект, то особистість займає ключову позицію. Іноді всі ці конфлікти вирішуються "безкровним" шляхом. Яскравим прикладом може слугувати театр імені Леся Курбаса, де неодноразово в конкурсах здобували перемогу ті, хто виріс і сформувався в цьому театрі. Отже, ми можемо говорити не про кардинальні зміни, а про поступовий розвиток.

"Слово і голос" і надалі осолюватиме Наталія Половинка

Натомість у випадку останніх конкурсів йшлося саме про особистість, і такий кут зору знову ж таки поставив гострі запитання: чи можна передавати муніципальну установу у спадок або сприймати будь-яку конкуренцію чи критику як нищення особистості.

"У нашому місті реалізується безліч ініціатив, які допомагають як окремим особам, так і культурним проектам, що їх вони представляють, або ж групам людей. Ми готові надати додаткове фінансування та підтримку в медійному та інформаційному плані," - зазначає Марта Бешлей.

"Якщо говорити про авторський проєкт як інституцію, то починати варто зі стратегії, візії, довгострокового фандрейзингового плану, зокрема пошуку сталих партнерів та меценатів, спонсорів, приватних чи корпоративних. Загалом же тут потрібно мислити стратегічно і бути готовим до марафону", - переконана Юлія Хомчин.

"На етапі, коли учасники представляють свої програми розвитку інституції, виникає безліч нерегульованих питань, пасток і величезний простір для маневру. Багато учасників, особливо ті, хто довго працює в конкретній установі, відчувають інституційну спадщину. Вони часто зосереджуються на минулому, згадуючи, що вже зроблено, що перетворюється на своєрідний звіт керівника. Однак важливо зосередитися на майбутньому. Відсутні чіткі критерії оцінювання і план дій для формування стратегії, адже існує безліч підходів і механізмів для цього, але вони не мають законодавчого регулювання", - зазначає Марта Бешлей.

Очолив театр Воскресіння Ігор Білиць (скріншот)

Аналогічно, існує бажання замінити вимогу наявності вищої освіти на вимогу лише профільної освіти.

"На мою думку, це є формою дискримінації для тих учасників, які можуть стати лідерами інституцій. Чи є обґрунтованим вимагати наявність спеціальної освіти? Чи дійсно кожен художник є здатним стати успішним керівником?" - запитує керівник управління культури, зазначаючи, що вимога мати певний досвід на управлінських посадах виключає молодих людей, які мають чудові ідеї та бачення.

"Мають бути конкретні критерії по презентації стратегії. Я б додала якусь роботу з певною ситуацією, можливо, конфліктною, адже керівництво - це насамперед про менеджмент. Майбутній керівник має показати, які управлінські рішення він ухвалює. Також варто демонструвати знання законодавства", - вважає вона.

Творчість чи менеджмент?

Схоже, що суттєва проблема полягає в поєднанні ролей директора і художнього керівника. Такі зміни були запроваджені в законі 2669-Д, зокрема через численні конфлікти між художнім керівником, який відповідав за творчий аспект, та директором, який займався фінансовими питаннями.

Звісно, об'єднання двох посад в одну має свої плюси саме через виключення таких конфліктів. Проте досвід показує, що у цьому об'єднані є чимало проблем. Насамперед - необмежена влада, зосереджена в одної людини.

Назар Павлик представляє свою візію розвитку Слова і голосу (скріншот)

Окрім того, не кожен художник володіє навичками управлінця, так само як і не кожен, хто здатний досягти фінансового успіху, може вважатися митцем. У результаті, в обох ситуаціях організація втрачає щось суттєве для свого існування та еволюції.

Наприклад, у випадку "Слова і голосу" до мистецької складової жодних питань ні у кого не було.

"У ході конкурсу ми помітили, що існує кандидат, який дійсно виглядає як сильний менеджер. Інша ж особа вражає своєю креативністю. Тож, напевно, варто розглянути дві різні посади," - зазначає Марта Бешлей.

"Коли у вашій оселі протікає стеля, сусіди затопили, або потрібно організувати роботу пункту незламності, і ви повинні приймати, підтримувати та дбати про людей, які до вас звертаються, у вас немає часу на вистави — є елементарні потреби, які потрібно задовольнити. Це, по суті, управлінські питання, тому я б розділила ці дві ролі," — зазначає вона. На її думку, будь-який конфлікт можна вирішити.

Отже, попри те, що конкурсна система показує себе як прогресивне та демократичне явище, що відкриває у культурі нові можливості, вона потребує удосконалення. Як законодавчого, так і такого, що існує у сфері громадської візії. Сподіваємося, що Львів стане тим містом, яке здатне на продуктивні дискусії. Без тиску та образ.

На центральному зображенні представлені античні маски, що символізують трагедію та комедію. Це римська мозаїка, датована II століттям.