Хліб, ковбаса і Богдан Ступка: чим славиться Куликів та кого там пам'ятають

Куликів славиться не лише в межах своєї громади: колись звідси до Львова доставляли знаменитий житній хліб, а місцеві мʼясники здобули популярність завдяки своєму унікальному виду ковбаси. Проте історія цього містечка налічує набагато більше, ніж просто кулінарні традиції: тут розташовувалося давньоруське городище, стояв замок, а також існувала середньовічна ринкова площа. У одному з місцевих храмів навіть відбулося хрещення майбутнього актора Богдана Ступки. Про захоплюючі моменти минулого Куликова розповідає краєзнавець і директор місцевого музею Богдан Савчук.

82-річний чоловік старанно заповнює музей, розміщений у будівлі колишньої бібліотеки в серці містечка. Він має глибокі знання про історію Куликова і з великим захопленням ділиться цими знаннями з відвідувачами. У сонячну неділю група зацікавлених львів'ян прибула до Куликова, щоб глибше дослідити його історію та архітектурні пам'ятки. ZAXID.NET інформує про те, що збереглося до наших днів.

Богдан Савчук розповідає про історію Куликова

Нещодавно, під час ремонту міжнародної дороги Львів - Рава-Руська у селищі Куликів, що розташоване між Львовом і Жовквою, робітники, а згодом археологи, натрапили на древній цвинтар, захований під асфальтом. Біля цієї знахідки вони також виявили ринкову площу, що датується XV століттям. Варто зазначити, що Куликів має значно довшу історію, ніж Жовква, яка до недавнього часу виконувала роль райцентру.

Розкопані підмурівки перед костелом на місці траси

Цього тижня на місцевому кладовищі відбулося перепоховання решток 65 осіб, які були виявлені під час археологічних розкопок. Крім того, дослідники виявили підземні конструкції вʼїзної брами або дзвіниці, розташованої перед костелом.

Стародавнє містечко та фортеця

У Енциклопедії історії України зазначено, що в північно-східному районі Куликова знайдені залишки давньоруського городища, яке датується XI-XII століттями. Історики припускають, що це місце могло слугувати одним із оборонних форпостів, відомим як "стовп" Кулика. Воно розташовувалося на підвищенні, оточеному з трьох сторін водоймами.

Герб Куликова

Загалом у цій заболонченій місцевості водилося багато куликів, що, за версією краєзнавців, дало назву містечку. Перша письмова згадка про нього зафіксована в 1399 році. 1469 року Куликів отримав міські права.

У п'ятнадцятому столітті це містечко іменували Бощ. Орест Мацюк реконструював можливий вигляд замку того часу. Частини його валів дійшли до нашого часу і тепер виконують функцію основи трибун на стадіоні.

Реконструкція замку у Куликові з книжки Ореста Мацюка "Замки і фортеці західної України"

Бренди Куликова может быть перефразировано как "Куликова Бренди".

Куликів вважався містечком ремісників. Тут займалися виготовленням взуття, шили одяг, мололи борошно та приготували м'ясні делікатеси. Нещодавно сталася трагічна подія — старовинний млин, що стояв біля річки Думний Потік, згорів дощенту, і місцеві жителі підозрюють, що це був підпал. А м’ясники славляться своєю куликівською ковбасою, яка досі залишається популярною в регіоні.

Зруйнований вогнем млин

Раніше містечко славилося ще одним відомим брендом — житнім хлібом з Куликова. Як зазначає авторка книги "Львівська кухня" Маріанна Душар, ця унікальна традиція випікання ароматного хліба була запозичена у Львів, де в період з 1910 по 1939 рік діяла "Куликівська пекарня" на вулиці Джерельній, 23. Цей продукт навіть став героєм пісень. Львівські батяри Тонько і Щепко співали: "Завітаю в крамничку, куплю паляничку, масла, меду, молока, куликівського хлібця. Як прокинешся зі сну, будеш їсти й пити досхочу".

Давній будинок у Куликові 1906 року на Жовківському передмісті

Ще один захоплюючий момент з історії Куликова. У XVII столітті місто потрапило під владу Яна Собеського, який заснував тут мануфактуру для виготовлення бурок, коців і килимів. Роботу на цьому підприємстві виконували полонені турки та татари. Місцеві мешканці жартують, що деякі з чорнявих представників Куликова можуть бути їхніми нащадками. Ця історія навіть вплинула на прізвища, як, наприклад, у письменниці Агати Турчинської. Богдан Савчук зазначає, що куликівці славляться своєю запальною натурою і часто схильні до бійок.

Куликові храми

Парафіяльна церква Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ вперше згадується 1515 року. Попередня деревʼяна церква згоріла 1799 року, після чого її відбудували. На початку XX століття на цьому місці звели нову муровану церкву. Вона й нині височіє на пагорбі біля дороги.

Церква Успіння Богородиці зазнала певних змін після ушкоджень, отриманих під час війни.

Проєкт був створений українським архітектором Сильвестром Гавришкевичем. Відомі автори збірника "Українські церкви Жовківського району" зазначають, що в 1944 році радянські війська знищили центральну баню за допомогою гармат. Згідно з інформацією місцевих краєзнавців, оздоблення церкви виконували Павло Ковжун, Михайло Осінчук та Едвард Козак, а ікони для іконостаса писав Теофіл Копистинський. Однак згаданий збірник лише зазначає, що поліхромію церкви в 1990 році виконав Юрій Данилюк.

Інтерʼєр церкви Успіння Богородиці (фото ZAXID.NET)

Особливістю храму є іконостас-вівтар. Його проєкт створив Петро Гарасимович, а різьблення - Євстахій Щуплакевич. Він має лише намісний ряд, а над ним, на арці, розміщені скульптури та ікона Христа. Мистецтвознавиця Марʼяна Студницька зазначає, що це перенесений вівтар із католицького костелу. Його встановили ще в попередній деревʼяній церкві та пристосували до потреб східного обряду, доповнивши царськими і дияконськими вратами.

Бічні вівтарі "Розпʼяття" та "Непорочного Серця Марії" мають давню історію, що сягає кінця XVIII - початку XIX століття. У цей же час створена й коронована ікона Богородиці з Дитям.

Перед храмом розташована триярусна дзвіниця, в якій створено компактний музей ікон і старовинних артефактів. Крім того, ця дзвіниця слугує оглядовою вежою.

Музей у вежі дзвонів

З XVII століття на березі ставка в Куликові функціонував монастир василіанок. У 1744 році його було закрито, а територію приєднали до місцевої парафіяльної церкви.

На протилежному боці вулиці розташований костел Святого Миколая. Це не перший римо-католицький храм у містечку, адже акт про закладення першого куликівського костелу був виданий ще в 1399 році. Сучасна будівля була зведена у 1538 році на кошти Миколая Гербурта з Однова. Ця пам'ятка пізньої готики вирізняється з відстані своїм характерним зубчастим щипцем та стрілчастими вікнами.

Костел неодноразово зазнавав пошкоджень від нападів ворогів, пожеж і воєн. Після Другої світової війни храм закрили, богослужіння відновили лише у 2000 році. Нині інтерʼєр костелу новий, проте оздоблений зі смаком. Однак парафіяни не дуже радо вітають туристів, які заходять оглянути храм.

Церква святого Миколая (зображення ZAXID.NET)

Ще одна церква греко-католицької традиції, присвячена Святому Дмитрію, знаходиться в Жовківському передмісті Мостюки. На цьому місці дерев'яна церква існувала з 1709 року. У 1880 році була збудована нова дерев’яна церква за проектом Сильвестра Гавришкевича, але, на жаль, вона згоріла. Сучасна кам'яна церква була зведена у 1901 році за проектом архітектора Михайла Голейка.

У цій церкві відбулося хрещення Богдана Ступки, а також проводили обряд похорону для його батьків. Сім’я проживала неподалік, проте під час Другої світової війни їхній будинок на вулиці Січових Стрільців згорів. Після завершення війни родина вирішила переїхати до Львова.

Церква Дмитрія (фото ZAXID.NET)

Відомі люди Куликова

Вшанування пам'яті видатного актора Богдана Ступки, який походить з Куликова, відбулося завдяки встановленню бронзового бюста біля Народного дому. Всередині цього закладу функціонує меморіальна кімната-музей, де відвідувачам презентують історії про патріотичну родину актора. Тут можна побачити архівні фотографії його близьких та деякі особисті речі Ступки. Відомо, що його мати походила з родини чинбарів, які займалися вичиненням шкір, а батько був співаком у Львівській опері.

Музей Богдана Ступки, розташований у Народному домі Куликова (фото ZAXID.NET)

У школі було відкрито кімнату-музей, присвячену письменниці Агаті Турчинській. У цьому музеї експонуються предмети з її київської оселі, а також літературні твори, серед яких особливо виділяється повість "Бузькове зілля", в якій авторка детально описала Куликів та його мешканців.

Архітектура школи є справжнім свідченням історії. Її зведення відбулося на початку XX століття. У коридорах можна побачити плитку, вироблену на фабриці Івана Левинського, а оригінальні перила на сходах виконані з металу. Вікна мають ознаки стилю сецесії, проте вхідні двері, виготовлені з пластику, суттєво контрастують із загальним виглядом споруди.

Оформлення вікон Куликівської школи

У Куликові також народився Сильвестр Лепкий - греко-католицький священник і батько письменників Богдана, Левка та Миколи Лепких. А ще - просвітянський діяч і педагог Степан Шах, хімік Мирон Лозинський, єврейський учений Самсон Блох, архітектор Роман Мих та ще один актор Євген Шах.