Ольга Хохлова: балерина з Ніжина завоювала серце Пікассо, але його вчинок змінив її долю — історія зради.

Іспанський митецтво Пабло Пікассо славився своєю пристрастю до жінок. Протягом свого тривалого життя він неодноразово обирав нових муз, і небагато людей сьогодні знають, що його першою дружиною та матір'ю його старшого сина стала балерина Ольга Хохлова, яка походила з Ніжина.

ТСН.ua розповідає про етапи життя митця та Ольги Хохлової.

Знайомство, яке призвело до шлюбу.

1917 року продюсер "Російських сезонів" Сергій Дягілєв запрошує Пабло Пікассо до Італії для роботи над сценічним оформленням нового балету "Парад". У процесі 35-річний Пікассо знайомиться з однією з артисток Ольгою Хохловою, яка молодша за нього на десять років. Після наполегливих залицянь з його боку, у них починається роман.

Яка інформація існує про Ольгу Хохлову?

Ольга Хохлова народилася в Ніжині у родині полковника, а 1910 року переїхала до столиці Російської імперії, де почала професійно займатися балетом. 20 років -- це досить пізно для початку балетної кар'єри, але їй вдалося домогтися схвалення хореографа Вацлава Ніжинського і потрапити до трупи знаменитих "Російських сезонів".

З того моменту розпочалося її активне гастрольне життя: Франція, Німеччина, Італія, США – ім’я Ольги Хохлової постійно фігурувало на афішах найзначніших прем'єр. Вона стала зіркою сцени.

Сучасники танцівниці мали досить різні думки про неї. Дехто вважав, що вона нічим не вирізнялася, здавалася звичайною на вигляд. Інші ж, навпаки, знаходили в ній велику привабливість і порівнювали її з образами мадонн.

Дягілєв, помітивши, що в колективі зав'язалися романтичні стосунки, ввічливо попереджав Пікассо, що "з такими дівчатами слід укладати шлюб". В той же час, мати Ольги надсилає Дягілєву тривожні листи, в яких запитує, чи можна довіряти свою доньку художнику. Однак події розвиваються швидко, і незабаром Пабло з Ольгою вирушають до Іспанії, де він знайомить її зі своєю матір'ю.

"З моїм сином жодна дівчина не відчує справжнього щастя," -- зазначила вона своїй майбутній невістці.

25 березня 1918 року, всього за кілька місяців до їхнього весілля, Ольга адресує листа своєму обранцеві:

"Ти ніколи не зможеш кохати мене так, як я кохаю тебе, тому що кохання трапляється раз у житті, а ти вже любив раніше, і це приносить мені біль. Ти не уявляєш, як мені важко, як я мучуся. Я не можу заспокоїтись і припинити плакати. Я люблю тебе, і я зовсім нещасна".

У цей період Пікассо відходить від стилю кубізму, завдяки якому здобув популярність, і звертається до неокласики, яку часто асоціюють з французьким класичним художником Жаном Огюстом Домініком Енгром (1780-1867). Багато в чому його інтерес до класичного фігуративного живопису зумовлений бажанням його коханої "бачити своє обличчя на картинах". Деякі сучасні дослідники називають цей етап творчості "періодом Ольги".

Вони дуже різні за темпераментом -- експресивний, хаотичний Пікассо та замкнута, добре вихована Ольга. Проте 12 липня 1918 року вони одружуються.

Після весілля вони переїжджають із захаращеного холостяцького житла під Парижем до просторого особняка у центрі міста, яке Ольга обставляє на свій смак, залишивши майстру студію на другому поверсі. Їхнім сусідом стає відомий арт-дилер Поль Розенберг, який від цього часу починає продавати картини Пікассо, що дуже сприяє успіху останнього.

Хвилююче світське існування та завершення ідилічного періоду.

Пабло та Ольга живуть у розкішному соціальному середовищі. Серед їхніх знайомих можна зустріти таких видатних особистостей, як Гійом Аполлінер, Жан Кокто, Ігор Стравінський, Гертруда Стайн та інших діячів богемного життя. Пікассо з великим задоволенням спостерігає за елегантними манерами своєї дружини, яких йому самому часто бракує.

Через три роки у їхній родині з'явився син на ім'я Поль. Це подія стала ще одним етапом у процесі охолодження та зростання розбіжностей між подружжям. Спочатку Пабло захоплено малював сценки з життя, де його дружина тримає малюка на руках. Проте з часом його почала дратувати надмірна опіка Ольги над дитиною. Відносини між ними ставали все більш напруженими. Не останню роль відіграла й внутрішня боротьба Ольги: її батько зник, брати загинули, а хвора мати та сестра опинилися на межі бідності. Зазвичай спокійна Ольга відчувала себе вразливою та самотньою. У 1923 році художник вирішив придбати квартиру поруч, де проводив багато часу, дедалі рідше навідуватися додому.

Водночас Пікассо починає відчувати перевантаження від сімейного життя, частих виходів у світ і напруженої атмосфери вдома. До 1925 року його втома та неприязнь до порядку, який так ретельно створювала Ольга, знаходять своє відображення в нових сюрреалістичних творах художника. Різка агресивність форм і прагнення до руйнування насправді свідчать про його бажання звільнитися.

У 1927 році в житті Пікассо, в тандемі з Хохловою, з'являється 17-річна Марія-Тереза Вальтер. Вже під час їхньої першої випадкової зустрічі вона пробуджує в ньому нові, або, точніше, давно забуті емоції. Саме ця молода жінка стане його головною моделлю в етапі сюрреалізму.

Нове романтичне захоплення Пікассо з молодою жінкою.

Пікассо протягом кількох років успішно приховує свої стосунки з коханкою. Наприклад, влітку вся його родина вирушає на відпочинок до Бретані, а поруч з ними, як ні в чому не бувало, зупиняється Марія-Тереза.

Ольга вперше дізнається про цей зв'язок тільки в 1929 році.

Іспанський закон, запроваджений Франко, забороняє розлучення, та Ольга і не хоче розлучення. Ще шість років вони з Пабло проживуть під одним дахом, поки Марія-Тереза не завагітніє. Цього Ольга вже не стерпить, хоч формального розлучення так ніколи й не станеться.

Марія-Тереза була натурницею Пікассо протягом більше десяти років і стала моделлю для таких відомих творів, як "Сон", "Оголені, зелене листя і бюст", "Жінка в капелюсі та хутряному комірці". Її присутність у житті художника асоціюється з його творчим підйомом, що припав на 1932 рік. Сам Пікассо охарактеризував цей рік як "роком чудес", адже саме тоді відбулася його перша ретроспектива.

Однією з найвизначніших картин свого часу є "Сон", яку Пікассо створив всього за один день. На цій картині в еротичній позі зображена Марія-Тереза Вальтер. Вона стала найдорожчою роботою художника, коли американський колекціонер Стівен Коен придбав її за 155 мільйонів доларів. У 1935 році Пікассо і Марія-Тереза стали батьками доньки, яку назвали Маєю; вона також з’явилася на деяких його роботах, наприклад, у картині "Мая з лялькою" (1938). Роман між Вальтер і Пікассо завершився досить банально — коли вона дізналася про його нову закоханість у натурницю Дору Маар.

Доля Хохлової може бути виражена різними способами.

Ольга ще довго переслідуватиме Пікассо та його нових пасій, надсилатиме йому листи із закликом повернутися до родини.

Ольга пішла з життя у 1955 році, відійшовши у вічність у 63-річному віці через рак. На її похороні Пікассо не був присутній. Проживши ще 20 років після її смерті, він став батьком двох позашлюбних дітей і одружився ще раз.

Після її смерті Пікассо більше не зображував жінок з такою ж ніжністю. Жодна з його наступних муз не змогла зайняти таке ж особливе місце в його картинах, як Ольга.

Французький письменник Жан Кокто порівнював свого друга з Дон Жуаном, не з чуток знаючи про його численних муз.

"Кожного разу, коли я обираю нову жінку, я відчуваю потребу залишити в минулому ту, яка була до неї. Це мій спосіб звільнитися від старого. Можливо, саме так я відновлюю свою молодість," -- висловився Пікассо.