Послухати пророцтва "КАСС_АНДРИ"

На сцені та за кулісами великого українсько-польського проекту.

Незважаючи на обстріли та відключення електрики, українські театральні митці активно готуються до прем'єри насиченої світлом і глибоким змістом вистави "КАСС_АНДРА". Це міжтеатральна співпраця двох провідних національних театрів, яку очолив відомий польський режисер Ґжеґож Яжина.

Перші аншлагові вистави пройшли у вересні на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Наступна премʼєра у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка запланована на 20-21 листопада. Це буде унікальна подія: дві премʼєри однієї і тієї ж вистави на двох різних сценах. Цей театральний проект є першою спільною ініціативою національних театрів, реалізованою у міжнародній співпраці з Польщею.

Події розвиваються в різних вимірах - сучасності, міфологічному минулому та внутрішньому світі персонажів. Сюжет має складну багатошарову структуру. Вражаючий акторський ансамбль. Глибоке переосмислення античного пророцтва як складної оповіді про жінок, пам'ять та руйнівні війни – як ті, що сталися в минулому, так і сучасні конфлікти.

Вересневе народження нової "КАСС_АНДРИ" пройшло надзвичайно вдало, без "кесаревого розтину", під оплески, та не перериваючись на сирени "червоних" повітряних тривог. Листопадовий морок згущається, ворог продовжує руйнувати нашу країну та гасити світло в оселях, але не в наших серцях - команда вистави та глядачі чекають на зустріч, оскільки вірять, що театр є однією з оборонних фортець, яка захищає наш ментальний код, а синергія, що виникає в ньому, наповнює силою для життя в надскладних воєнних реаліях.

Розробка цього проєкту почалася два роки тому, коли польський режисер вирішив створити в Україні актуальну драму, що висвітлює жіночий досвід під час війни. Центральною темою є переосмислення міфу про Кассандру, античну провісницю, чиї пророчества про майбутню катастрофу залишилися непочутими, спираючись на творчість Гомера, Есхіла, Жана-Поля Сартра та драматичну поему Лесі Українки. Режисер запрошує глядачів задуматися над тим, якою могла б бути нова Кассандра, яка виросла в умовах фільтраційного табору на окупованій території, та відчути глибину переживань жінок під час війни, що втрачають дітей, чоловіків, домівки та надію на краще життя.

РЕЖИСЕР: ЗАВДЯКИ РЕПЕТИЦІЯМ З АКТОРАМИ НА КИЇВСЬКІЙ СЦЕНІ ТУТ І ЗАРАЗ, ПРОЄКТ СТАВ МАЙЖЕ ДОСЛІВНИМ

Текст п'єси, створений Ґжеґожем Яжиною разом із Романом Павловським-Фельбергом, під час репетицій отримав нові значення, збагачені досвідом українців, які стали свідками цієї війни.

Задум поставити "КАСС_АНДРУ" народився після повномасштабного вторгнення, але тоді режисер ще не був так добре знайомий із нашою дійсністю. Згодом, разом із польською командою та колективами двох театрів-співтворців, під обстрілами та тривогами, європейський митець проводив кастинги й репетиції, жив життям, яке зараз проживаємо ми, - цілковито відчув воєнну українську реальність. Найважливіший етап створення великої технологічної вистави, якою, безумовно, є "КАСС_АНДРА", - допремʼєрний, довжиною у півтора місяця - Ґжеґож провів у Києві. І він певен, що саме завдяки репетиціям із цими акторами на цій сцені, в цьому просторі, через спільну роботу тут і зараз, проєкт став майже дослівним і ще більш універсальним. Та й самі актори підтверджують, що режисер дослухався до них як до свідків великої війни: "Він мудра людина з колосальним досвідом, але при цьому завжди спирається на наші аргументи, відчуття. Він і сам провів в Україні кілька місяців, тобто, теж є свідком, і через цю призму зображає нас - свідків війни", - говорить про роботу з Яжиною актриса, виконавиця головної ролі Наталія Кобізька.

ПРОДЮСЕР: РОБИТИ ТАКИЙ МІЖНАРОДНИЙ ПРОЄКТ В УМОВАХ ЕКСТРЕМУ - ЦЕ ВИЗОВ І СМІЛИВІСТЬ.

У бесіді з Укрінформом Ґжеґож згадує, що коли він тільки розпочинав свій проєкт і запрошував польських співтворців приєднатися до нього та відвідати Україну, вони вважали його "трохи божевільним". Проте з часом вони почали приїжджати і змінили свою думку. Натомість українська продюсерка "КАСС_АНДРИ" Оксана Немчук досі вважає, що реалізація такого проєкту в нинішніх екстремальних умовах є "зухвалим вчинком і безумством".

"Це складний багаторівневий проєкт, зроблений не для порівняння, чи для того, щоб когось вразити чимось новим. Режисер - іноземець, який звісно не може працювати на нашому ментальному та національному фундаменті, від цього його погляд є відстороненим, дистанційованим. Вистава у форматі театрального шоу з глибоким драматизмом - неабияке складне завдання для великої сцени. Тобто, це масштабний міжнародний продакшн і серйозний театральний менеджмент, тому, його створення в наших екстремальних умовах - це зухвальство і безумство. Але ми його здійснили, й щасливі від того, що "КАСС_АНДРУ" вже запросили на 47-ий Варшавський театральний фестиваль, один з найважливіших фестивалів сучасного театру в Польщі", - підкреслила вона.

Згідно з висловлюваннями продюсерки, перше міжтеатральне співробітництво під керівництвом європейського режисера такого рівня стало не лише технологічною революцією, але й серйозним випробуванням для всіх театральних команд. Яка ж була основна проблема цього процесу?

Коли театр Лесі Українки розпочав роботу над новим проєктом, ми усвідомили, що нам потрібна підтримка – як фінансова, так і технічна, а також в організації процесу, – розповідає Оксана Немчук. – Власними силами нам було важко втілити всі підходи, які пропонували польські колеги: стосовно звуку, адаптації ролей під акторів під час репетицій, їхньої імпровізації. Музика також створювалася спеціально для них, а рішення щодо освітлення базувались на тому, що виникало на сцені. І не можна не враховувати різницю в менталітеті європейських митців і нашому: іноземці не розуміють, чому нам важко швидко придбати деталь інтер'єру або тканину для костюма. Ми пояснюємо про тендери і терміни, а вони дивуються нашим труднощам.

Тож, коли разом із Національним театром імені Івана Франка було вирішено робити цей проєкт спільно, ми підписали Меморандум про співпрацю, і вони долучилися до всього - у виставі грають їхні актори, у підготовці задіяні творчі колективи та виробничі цехи обох театрів: обмінюємося досвідом, знаннями, підтримуємо одне одного фізично й морально, а це надзвичайно важливо, коли зараз усі під обстрілами почуваються на межі. Ми все робили спільно, і це підсилювало наш менеджмент.

Проєкт підтримується інвесторською командою та меценатами. Хоча це не перша спроба реалізації інвестиційних ініціатив, ми прагнемо створити театральну подію, яка буде актуальною та затребуваною, незважаючи на складну тему війни.

Оксана Немчук переконана, що "КАСС_АНДРА" є серйозним викликом, подолавши який український театр демонструє свою здатність втілювати подібні проєкти й у майбутньому. "Це важко, але цілком реалістично. Перспективи театру полягають у співпраці, змішаних трупах і трансформації усталених традиційних форм. Особливо актуальними є питання театрального менеджменту, адже проголошувати амбіційні заяви - це одне, а володіти знаннями про театральне виробництво - зовсім інше. Цей проєкт має стратегічне значення - якщо під час війни така співпраця можлива, це означає, що вона необхідна".

ВИСТАВА ВІДЗЕРКАЛЮЄ СУЧАСНІСТЬ, ПЕРЕНОСЯЧИ ІДЕЇ З МИНУЛОГО, І УНИКАЄ ПОВЕРХНЕВИХ І ВИСОКОШВИДКИСНИХ ПОРІВНЯНЬ.

Для команди було критично важливо, щоб вистава відображала сучасність, переносила цивілізаційні ідеї з минулого та уникала надто реалістичних і швидких порівнянь. Як розповів Яжина, ще за тиждень до прем'єри в одній зі сцен фігурували персонажі в сучасній військовій формі, хоча й не українській. Проте це рішення було скасовано, оскільки вони усвідомили, що такий образ може спровокувати надто очевидні асоціації.

"Ми акцентуємо на іншій асоціації, пов’язаній із Троянською війною та епохою Гомера, - говорить режисер. - Нам цікаво дослідити історію людської цивілізації, зокрема те, як війни постійно повторюються й виникають із тих самих причин. Вони приходять і йдуть, утворюючи циклічний процес. А те, що тема Троянської війни знову актуальна в наш час і в цьому контексті (в Україні - ред.), має велике значення і важливість саме по собі."

Він підкреслює, що "Іліада" захоплююче описує наслідки війни: незважаючи на те, що її створили греки — переможці, твір зображує кару, яку в майбутньому зазнають ті, хто обрав шлях конфлікту. "Зазвичай, це не приносить їм ні щастя, ні вигоди — з історії відомо, що ані греки не змогли утримати свою імперію, ані велична Римська імперія не уникла занепаду. Так само, як і Річ Посполита, яка до XVIII століття контролювала величезні території, згодом пережила повний крах і 150 років не мала власної державності, зазнавши поділу. Те саме трапилося з Третім рейхом після Другої світової війни. І такою ж долею, на думку пана Ґжеґожа, приречена сучасна російська держава".

ЯЖИНА: ДЛЯ МЕНЕ ВЕЛИКЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПРАЦЮВАТИ З ЦИМИ АКТОРАМИ

Кастинги для вистави "КАСС_АНДРУ" відбувалися в Києві в листопаді минулого року, і про них детально інформував Укрінформ. Режисер надав цьому процесу велике значення, в результаті чого були обрані актори на ключові ролі: Наталія Кобізька (Касс, Кассандра), Акмал Гурєзов (Аґам, Аґамемнон), Ольга Голдис (Андра, Андромаха), Павло Текучев (Нео, Неоптолем), Тетяна Міхіна (Клистра, Клитемнестра), Юрій Радіонов (Еґі, Еґіст), Кирило Анісімов (Талті, Талтібій), Віталій Ажнов (Лікар Аполло, Аполлон), Наталя Доля (Гебе, Гекаба), Олександр Яцентюк (Гек, Гектор), Євген Нищук (Пріам), а також Роман Божко, Роман Котов і Михайло Мегедь (солдати, тіні). Вистава створена з одним акторським складом, що може бути ризикованим кроком, але режисер готовий прийняти цей виклик.

Більшість артистів втілюють сучасні версії персонажів, що мають паралелі з героями Гомера. Режисерська концепція базується на психологічних теоріях Карла Густава Юнга, зокрема, його концепції Тіні та процесу індивідуації, коли особистість інтегрує свої свідомі та несвідомі аспекти. Це призводить до того, що герої мають своїх "двійників" або тіні. Деякі персонажі одночасно присутні як у сучасному, так і в античному контекстах, інші ж існують лише в одному з цих часів. Сцена розподілена на кілька різних просторів, одним із яких є простір підсвідомості.

"Для мене величезне задоволення працювати з цими акторами. Вони мають величезний рівень професіоналізму і при цьому велику вразливість", - говорить режисер і ділиться, що хоча вистава зовсім невесела, під час репетицій актори весь час жартували, щоб розрядити атмосферу, й він навіть подумав, що класно було б після війни зробити з ними комедію.

МИ ГЛИБОКО ЗАНУРЮЄМОСЯ У ПСИХОЛОГІЮ АҐАМЕМНОНА І ШУКАЄМО ДЖЕРЕЛО ЗЛА

Акмал Гурєзов втілює образ античного Аґамемнона, а також його сучасну версію - Аґама. "Глядачі будуть вражені тим, яким чином ми зобразили цю персонаж і як розвивається роль, - ділиться режисер. - Ми глибоко проникаємо в психологію цієї постаті і намагаємося виявити корені зла. Тому на початку вистави важливо було внести несподіваний поворот, щоб джерело цього зла не стало очевидним. Усі ми були свідками того, як за маскою приємної особистості може ховатися справжня жорстокість, яку людина тривалий час приховувала. Це особливо вражає в контексті тиранів, які спочатку здаються благородними і приємними людьми... Наш герой проживе щось подібне".

Персонажі Віталія Ажнова – це одночасно міфічний бог Аполлон і досить реальний (хоча й трохи дивний та ексцентричний) психотерапевт на ім'я Аполло. Ці дві іпостасі, в черговий раз поєднуючи елементи античної та сучасної культури, допомагають витягувати спогади Кассандри з глибин її підсвідомості, проходячи крізь лабіринти її думок.

Наталя Доля виконує роль Гекуби - нещасної цариці Трої, яка пережила втрату чоловіка та дітей і була віддана в рабство Одіссею. У сучасній інтерпретації вона постає як Гебе, згорьована мати, яка втратила сина на війні, і не може прийняти цю жахливу реальність - вона відмовляється вірити ні власним очам, ні результатам ДНК-експертизи...

У ролі Пріама, царя Трої, який втратив доньку Кассандру через викрадення Аґамемноном, виступає Євген Нищук — генеральний директор Національного академічного театру імені Івана Франка. "У нашій постановці Пріам виголошує монолог, прощаючись із загиблим сином Гектором, захисником Трої. Цей момент найбільше відповідає гомерівському стилю та формі. Тому ми вважаємо, що Євген Нищук, завдяки своєму професійному та соціальному досвіду, а також глибокому розумінню гомерівської поезії та її контексту, найкраще впорається з цим текстом", - поділився режисер про вибір актора для цієї ролі. Пріам у виставі постає лише в античному вимірі.

Гектор і Андромаха мають сучасних відповідників - це Гек і Андра. Роль могутнього Гека-Гектора грає Олександр Яцентюк, а Андру-Андромаху - Ольга Голдис. У її виконанні зваблива і трагічна Андра, як і в міфах, переживає втрату сина, викраденого та вбитого, але їй простіше жити в ілюзорних і безплідних пошуках, ніж повірити в очевидне - що її новий володар Нео-Неоптолем сам позбувся її немовляти, щоб втішатися красунею-бранкою.

ТЕТЯНА МІХІНА: ЦЕ РОЗДУМИ ПРО ЖІНОК У ВІЙНІ, І ТЕ, КИМ ВОНИ СТАЮТЬ ВНАСЛІДОК НЕЇ. МОЯ ГЕРОЇНЯ СТАЄ МЕСНИЦЕЮ

Героїня Тетяни Міхіної на ім'я Клистра є втіленням Клітемнестри, дружини Агамемнона, який пожертвував їхньою донькою Іфігенією, аби здобути підтримку для війни. Подібний вчинок здійснив і чоловік Клистри - Аґам, сучасний аналог античного завойовника. Хоча ця героїня існує лише в сучасному контексті, міфологічні елементи її оповіді залишаються незмінними. Особливо вражаючим є її фінальний монолог, в якому вона звертається до ериній - трьох богинь помсти. У цей момент вона трансформується з сучасної жінки в образ вічної жінки-месниці з давніх часів. Сцена помсти вражає своєю видовищністю, і ти відчуваєш кожне слово, кожну краплю крові, що стікає по сцені...

Тетяна Міхіна ділиться своїм прагненням дослідити різні типи жінок, які живуть у зонах конфлікту. "Усі ці жінки стали жертвами війни, - зазначає вона. - Всі вони пережили страх, страждання, психологічні та фізичні травми. Кожна з них знаходить свій спосіб жити з цими втратами та переживаннями. У цьому процесі кожна стає кимось новим. Андра обирає власний шлях, Касс - свій. Це їхнє право на вибір. Моя героїня перетворюється на месницю, яка довго і терпляче готує свою помсту, як жінка, що чекає на народження дитини. Я впевнена, що на окупованих територіях та в таборах, створених російськими агресорами, є багато жінок, які зазнали втрат і виконують накази своїх катів. Але настане момент, коли вони вирішать помститися. Аґам і Аґамемнон - це втілення зла, яке існує вже тисячі років. Тому помста не може бути лише миттєвою; вона відбувається на різних етапах часу - як у сьогоденні, так і на протязі століть. Моє головне завдання як актриси - показати, як вбивство катів може знищити це зло, яке триває з давніх-давен, від античного Аґамемнона до сучасного Аґама".

Наталія Кобізька: це наша сучасна Кассандра, що втілила в собі спадщину багатьох поколінь.

Актриса Наталя Кобізька вражає глядачів, перевтілюючись у двох різних персонажів на сцені. Вона втілює античну Кассандру, а також сучасну героїню на ім'я Касс, дівчину, яка опинилася в зоні конфлікту і одного дня втрачає пам'ять, забуваючи, хто вона насправді. Проте у своїх снах вона стає міфічною донькою царя Пріама з Трої.

Ґжеґож Яжина поділився своїми переживаннями перед початком роботи, зазначивши, що відчував, що ця Кассандра повинна бути унікальною, виходити з іншого виміру реальності, мати свій власний стиль і особливу вразливість. Вона стала символом нової реальності, майбутнього, яке настане після закінчення війни.

"Наша нова Кассандра для мене символізує свіжу внутрішню силу та енергію. Коли на кастингу з'явилася Наталія Кобізька, я зрозумів, що знайшов ту саму особливу сценічну вразливість. Вона випромінює делікатність, ніжність і природність, що робить її надзвичайно переконливою. Саме таку Кассандру ми й шукали", - розповів він.

"Моя версія Кассандри - це досить складний та багатогранний персонаж, - ділиться своїми думками щодо героїні Наталія Кобізька. - Режисер одразу закликав нас: зануртеся в міфи, адже вся наша історія переплетена з ними. І ми справді занурилися! Це не та Кассандра, яку ми знаємо з творів Лесі Українки, Гомера, Есхіла чи Вергілія. Це - наша сучасна Кассандра, що вбирає у себе пам'ять поколінь і відображає жахливу історію, в якій ми зберігаємо спогади про біль та трагедії наших бабусь, переживших Другу світову війну, репресії... Ця Кассандра пам'ятає історію різних поколінь, має глибокий емпатійний зв'язок із їхнім болем, переймається ним і намагається вивудити правду, що була їй передана. І якщо їй вдасться знайти цю правду, вона зможе передати її далі, щоб, не дай Боже, такі події більше не повторилися."

Герої вистави - як сучасні, так і античні, їхні костюми стають символом перетворення часу, зливаючи різні епохи в єдине ціле.

Режисерський підхід Яжини відомий своєю унікальною інтеграцією кінематографії в театральну практику. У його роботах все підкреслюється як візуально, так і музично. Він створює потужну драматичну візуалізацію, використовуючи яскраві образи та вражаючі світлові рішення. Його відеорішення завжди цікаві, а чутливість до музичних нюансів дозволяє передати емоції через звуки, де кожен момент має свій особливий звук. Саме так формується унікальний світ його театру.

Музичне оформлення та звуковий дизайн для "КАСС_АНДРИ" здійснив Кароль Непелскі. Тим часом, костюмерка та гримувальниця Анна Аксер-Фіялковська створила вражаючі, деталізовані костюми, натхненні античною естетикою. Не має сенсу шукати в цих вбраннях історичну достовірність: вони, скоріше, є образами, що відображають античність у сучасному контексті, адже події розгортаються в кількох часових вимірах. Персонажі вистави — як сучасні, так і античні, і їхні костюми відповідно змінюються, перебуваючи на межі епох. Колірна палітра та текстури еволюціонують в кожній сцені, підкреслюючи метафори чи сюжетні лінії: то створюючи баланс у просторі за допомогою чорно-білого монохрому, то вибухаючи яскравими відтінками кроваво-червоного.

Для персонажів "КАСС_АНДРИ" створено більше ста оригінальних і складних костюмів, тому цехи працювали на межі можливостей, аби встигнути до прем'єри. Костюми постійно змінювалися або трансформувалися практично після кожної репетиції.

Декорація досить мінімалістична, але водночас монументальна. Видовищною є робота зі світлом, дизайном якого займався Олександр Провалінскі. На сцені працюють три екрани - відеопроєкцію робить Збіґнев Бжимек, відеоарт - Марта Сундманн. Пластичне рішення вистави - Ольги Семьошкіної.

ВИСТАВА ВІДКРИЄ НОВІ ГОРИЗОНТИ ДЛЯ ТЕАТРУ - ЗАМІСТЬ ВРАЖАЮЧИХ ВІЗУАЛІЗАЦІЙ, ВОНА ЗОСЕРЕДИТЬСЯ НА ВИГЛЯДІ БАЛАНСУ МІЖ ПСИХОЛОГІЧНИМ СПРИЙНЯТТЯМ І ЕНЕРГІЄЮ.

Асистент режисера вистави, актор та режисер Михайло Ганєв, окрім своїх основних обов'язків, виконує ще й важливу роль у вирішенні організаційних питань. Зібрати виконавців, які активно працюють у різних театрах, - це зовсім не просте завдання. Але цікаво дізнатися, як відбувається співпраця між акторами, які, здавалося б, є конкурентами у своїх театрах?

"Міф про суперництво між акторами двох національних театрів - це всього лише вигадка," - усміхається Михайло. "В сучасних умовах усі усвідомлюють спільну мету українського театру, яка не розподіляється на дрібні частини всередині, адже всі працюють на досягнення одного результату." На його думку, проєкт "КАСС_АНДРА" - це перша міжнародна театральна співпраця такого масштабу, яка може кардинально змінити театральну практику: не просто вражати глядача яскравими образами, а досягати гармонії між психологією та енергією.