Раміна турбувала думка про можливі повторення "Холостяка", Гайдай переживав через ізоляцію без мобільного зв'язку, а Кокотюха поділився секретами, як здобути мільйон: що відбувалося поза камерою під час зйомок "Зрадників".

Онлайн-кінотеатр SWEET.TV розпочав показ другого сезону гучного реаліті "Зрадники" - української адаптації міжнародного формату The Traitors, який став телевізійним хітом у багатьох країнах. Нові епізоди виходять щочетверга.

Команда OBOZ.UA відвідала закритий показ нового шоу і поспілкувалася з учасниками про те, що відбувалося за лаштунками. З'ясувалося, що поза екраном траплялося чимало несподіванок: ізоляція без зв'язку, спроби дізнатися новини з зовнішнього світу, книги, які стали справжнім скарбом, та страх перед тим, як їх з'явлення буде представлено глядачам.

Перший український сезон шоу "Зрадників" розпочався восени минулого року. У його складі були телеведуча та акторка Даша Трегубова, актор Артур Логай, військовослужбовець і актор Володимир Ращук, "Міс Україна Всесвіт" Анна Неплях, а також блогерка Олена Мандзюк. У другому сезоні змагання стало ще більш грандіозним. Цього разу до команди долучилися інтерв'юерка Раміна Есхакзай, детективний письменник Андрій Кокотюха, політтехнолог Сергій Гайдай, комік Костянтин Трембовецький, а також блогери, журналісти, військові, поліграфолог, архітектор, вчителька й навіть учасниця світового чемпіонату з "Мафії". Той, хто переможе, отримає 1 мільйон гривень.

Для тих, хто не ознайомлений з першим сезоном, роз'яснимо основи гри. Учасників розміщують у розкішному палаці графів Шенборнів на Закарпатті, де і розгортаються всі події. На початку кілька учасників таємно отримують ролі "зрадників", тоді як решта залишаються "вірними". Вірні не знають, хто з них став "поганцем", і повинні самостійно виявити зрадників. З перших секунд гра нагадує захопливий детектив, але без прописаного сценарію – лише з правилами та заданими умовами, а все інше виникає на очах глядачів. Найцікавіше не в тому, хто виявиться "зрадником", а в тому, як поводять себе учасники: кого вони починають підозрювати, які стратегії вигадують, як блефують і намагаються обіграти супротивників. Адже тут ніхто не може повністю довіряти іншим – постійно потрібно вирішувати, кому вірити, а від кого триматися подалі.

За роки існування формату міжнародні "Зрадники" подарували чимало моментів, які важко було б придумати навіть сценаристам. Іноді "вірні" майже інтуїтивно виходять на правильний слід, а буває, що самі "зрадники" починають грати одне проти одного. Один із найвідоміших випадків стався у британській версії. Один із "зрадників" зрозумів, що його викрили, але вирішив не йти мовчки. Перед виходом із гри він написав на дошці ім'я іншого "зрадника". На запитання, навіщо це зробив, відповів: "Мій прощальний подарунок". Цей момент настільки запам'ятався фанатам, що "parting gift" - "прощальний подарунок" - стало окремим поняттям у світі реаліті: так називають хід, коли "зрадник", залишаючи гру, намагається підставити свого союзника.

Фінал американської версії виявився ще більш напруженим. До заключного етапу дійшла одна "зрадниця", тоді як двоє інших учасників були переконані, що всі зрадники вже вибули з гри. Вона вміло переконала їх у своїй "вірності", а коли настав момент ухвалити рішення щодо призу, змогла обійти обох і отримати 250 тисяч доларів. Саме в цьому і полягає основна інтрига проекту: люди можуть тижнями спілкуватися, жартувати, підтримувати один одного та будувати спільні плани, навіть не підозрюючи, що той, кому вони довіряють, насправді грає проти них.

Ми поговорили з трьома учасниками сезону, для яких "Зрадники" стали особливим випробуванням. Автор Андрій Кокотюха роками пише детективи й трилери. Політтехнолог Сергій Гайдай професійно працює з переконанням і впливом на людей. А інтерв'юерка Раміна Есхакзай звикла "зчитувати" співрозмовників. У "Зрадниках" усе для них змінилося: тепер не лише вони намагаються розгадати наміри інших, а й самі опиняються під пильним спостереженням.

Андрій Кокотюха відкрито зізнається, що спочатку не відразу вирішив приєднатися до проекту. Коли йому надійшла пропозиція, він спочатку переглянув перший сезон і почав оцінювати, чи зможе поєднати цей досвід зі своїм звичним стилем життя: "Моя робота триває безперервно — 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів на рік. У мене завжди кілька проєктів паралельно: кіно, сценарії, книги та видавнича діяльність. Тому я просто не міг собі дозволити на два тижні відволіктися від роботи, все залишити і поїхати в невідомість".

Проте в кінцевому підсумку вирішальним стало інше, - зазначає один із найпопулярніших авторів детективних романів і трилерів. - Я маю журналістську освіту, працюю як сценарист і пишу книги, тому мені завжди потрібні свіжі персонажі, нові характерні риси та типажі. І тут мені фактично відкрили двері в лабораторію, де людина веде себе зовсім інакше, ніж у повсякденному житті. Це справжній скарб для письменника. Тож я вирішив: вирушу в цю подорож, а там побачимо, що з цього вийде. І, до речі, жодного разу не пошкодував про своє рішення.

Виявилося, що письменницька інтуїція виявилася корисною не лише під час гри. Кокотюха заздалегідь спланував, як проведе час в ізоляції: "У мене, як з'ясувалося, була найзручніша позиція серед усіх учасників. Я єдиний, хто заздалегідь все прорахував і взяв із собою велику кількість книг. Я зрозумів, що нас ізолюють, заберуть все, телефонів не буде, а нормального зв'язку з зовнішнім світом не передбачається. Я ж людина, яка не може довго обходитися без читання. Тому я просто автоматично поклав у валізу кілька важких томів. І навіть приблизно підрахував, скільки часу вони в мене займуть".

"І виявилося, що мав рацію, - продовжив Кокотюха. - Передавати книжки не дозволяли. Тому решта учасників дряпали стіни, тому що не знали, чим себе зайняти у вільний час. Один з них Сергій Гайдай - ось він якраз проходить повз нас. Він намагався випросити в мене книжку, але я йому не дав: правила є правила".

Поза межами гри Кокотюха не сприймав своїх партнерів як конкурентів. Він зазначає, що за два тижні не зміг знайти справжніх друзів, але й не натрапив на ворогів: "Я дуже обережно вживаю слово 'друг'. Друг - це той, кого ти знаєш роками: п'ять, десять, п'ятнадцять, двадцять. Ви пережили багато спільного. Тому справжніх друзів я тут не здобув, але й ворогів не зустрів - це вже позитив. Учасники між собою стали ближчими, створили чат для спілкування, проводять зустрічі. Хтось став ближчим, інші залишилися просто знайомими. І це, мабуть, найкращий результат такого проєкту: ми пограли в гру, але не перенесли її в реальність. Я також підтримую з ними зв'язок, наскільки це можливо, хоча часто буваю зайнятий. У них, напевно, більше вільного часу."

- Ви взагалі близько до серця сприймали те, що відбувалося на "Зрадниках"?

Ні, я не сприймаю близько до серця нічого. Єдине, чим я дійсно переймався, - це моїми рідними в Києві. Під час зйомок на Закарпатті, в замку Шенборнів, було спокійно, тоді як Київ зазнавав атак. Мені не потрібно було знати всі деталі про те, що відбувається з моїми близькими. Я лише просив команду зв'язатися з родиною, і вони передавали мені новини від дружини. Цього мені вистачало.

Ізоляція надала Кокотюсі ще одну несподівану можливість - жити без телефону: "Знаєте, єдине, що я б хотів повторити після цього проєкту, - це знову на певний час залишитися без телефону. Вважаю, що багатьом українцям рано чи пізно доведеться серйозно боротися з цією залежністю. Ми постійно перевіряємо свої гаджети: де зараз обстріли, які новини, що буде далі. Лягаючи спати, ми ще раз заглядаємо в новини, а прокинувшись, перше, що робимо - знову переглядаємо стрічку. Інтернет і новинні потоки в такій кількості стають справжнім злом. А мене від цього зла відсторонили на два тижні, і, чесно кажучи, я зрозумів, що це був дуже корисний досвід."

Чи пішов би у гру вдруге? Відповідає, що навряд чи: "Двічі в одну річку не ввійдеш. Та й не думаю, що в якомусь десятому сезоні зберуть тих самих людей. Тут потрібні нові люди, нові характери, нові місії, новий досвід. Я вже побував усередині цієї машини, побачив, як працює. До того ж не сприймав цей приз як головну мотивацію. Переможець отримає мільйон гривень, а я ці гроші можу заробити, написавши два сценарії. Ну, максимум три (сміється). Тому мені не було сенсу бігати за цим мільйоном. Я прийшов подивитися, пограти, поспостерігати за людьми".

Політтехнолог Сергій Гайдай міг стати учасником першого сезону, але, як зізнається, не поспішав з ухваленням рішення. "Мене запрошували, я не відмовився, але почав затягувати час. Коли я нарешті висловив готовність, мені відповіли: 'Вибачте, вже укомплектували склад учасників'. Проте запропонували приєднатися до другого сезону". Таким чином, у Гайдая з’явилася можливість спочатку оцінити шоу як глядач. Його вразила висока якість виконання: "Мені дуже сподобалося, що програма зроблена на високому рівні. Я подумав: чому б не спробувати себе в цьому".

Але реальність виявилася іншою, ніж картинка на екрані: "Тільки коли опиняєшся всередині, розумієш, наскільки картинка відрізняється від життя. Щоб ви розуміли масштаб: за день знімається приблизно 15 годин матеріалу, а в серію потрапляє близько 50 хвилин. І це ми ще говоримо тільки про зйомки. А між ними ми продовжуємо там жити. І от це, мабуть, найважче, бо ти реально повністю відрізаний від усього, що відбувається за межами цього місця. Немає телефону, доступу до інформації, навіть годинника не можна мати, щоб не контролювати час. Це було повне випадіння з реальності".

"Я справді допустив серйозну помилку, не взявши з собою жодної книги, - з усмішкою зізнається Сергій Гайдай. - Мені приносили літературу з місцевої бібліотеки, але це були старі радянські видання з майже стертим шрифтом. Одну книгу мені таки принесли нормальну - прочитав її за кілька годин. Якби я знав, що так станеться, обов'язково привіз би цілу валізу книг. Я взагалі залежний від інформації. Мені завжди потрібно, щоб щось нове проходило через мене. А тут її не було, тому я займався лише розрахунком своїх ходів."

Не зважаючи на труднощі ізоляції, Гайдай висловив бажання знову взяти участь у грі: "Чи погодився б я на "Зрадники" знову? З великим задоволенням. Розумієте, завжди так: тільки після виступу усвідомлюєш, як насправді потрібно було грати".

"Я переглядала перший сезон, і в мені виникло велике бажання стати частиною цієї гри, - ділиться своїми думками інтерв'юерка Раміна Есхакзай. - Але мене стримував досвід участі в "Холостяку" у 2014 році. Тоді я постала перед глядачами зовсім не такою, якою була насправді. Після цього мені знадобилося чимало часу, зусиль і фінансів для того, щоб впоратися з наслідками, працюючи з психотерапевтом. Тому моїм найбільшим страхом залишалося те, що під час монтажу мене знову покажуть не такою, якою я є насправді. Проте я поспілкувалася з Оленою Мандзюк, яка брала участь у першому сезоні, і вона запевнила мене, що продюсери мають гідний підхід і показують учасників такими, якими вони себе проявляють. Це дало мені сміливість погодитися. Для мене це був не лише виклик, а й можливість побачити себе з боку. Я прагнула продемонструвати глядачам те, якою я стала за ці 13 років, а також визнати свої сильні та слабкі сторони."

У результаті "Зрадники" стали для неї своєрідним соціальним експериментом: "Ти якийсь час живеш із людьми й дуже добре бачиш, як вони взаємодіють між собою. Як реагують на жінок, на чоловіків, на емоції, на чиїсь слова. Як формується групова думка, наскільки складно бути лідером. Тому для мене цей проєкт певною мірою став навіть терапією. Коли зйомки закінчилися, я пішла до психотерапевта, щоб проговорити свої емоції. І в результаті зрозуміла: у проєкті все відбулося приблизно так само, як і в житті".

Найсуттєвіший висновок, до якого прийшла Раміна, стосується не інших, а її власної особистості: "Часто мене вважають сильною особистістю та гравцем. Але іноді забувають, що навіть сильні люди потребують підтримки". У грі, де кожен впевнений у своїй правоті, навіть найсильніша інтуїція може підвести: "Я отримала одну підказку, і вона виявилася вірною. Але я так довіряла цій людині, що більше не ставила її теорію під питання. І це була помилка. Мені слід було ще раз усе перевірити".

За словами Раміни, у таких іграх варто звертати увагу не лише на найактивніших чи найпомітніших людей. Іноді найбільше впливає на ситуацію той, хто майже не привертає до себе уваги. "І найцікавіше, що така непомітна людина зовсім не обов'язково найкмітливіша, - продовжує Раміна. - Це може бути людина, яка майже нічого не говорить. Просто сидить поруч, підтакує й ніби залишається в тіні. А потім виявляється, що саме вона весь цей час впливала на ситуацію. І це знову дуже схоже на життя. Поруч із сильними людьми, із лідерами можуть бути товариші, які в якийсь момент виявляються зрадниками".

Після першого досвіду Раміна не ставить на ньому крапку: "Якби запропонували взяти участь у "Зрадниках" ще раз, я би погодилася. Я би дуже хотіла. Мені цікаво".

Не пропустіть на OBOZ.UA ексклюзивне інтерв'ю з зіркою першого сезону шоу "Зрадники", стендап-коміком Вєстою Гунченко. Вона розповість про провокаційні жарти, помсту тим, хто її образив, а також про вистави для дорослих у театрі ляльок.

"Зрадники" - українська адаптація світового формату The Traitors, у якій 21 учасник змагається за призовий фонд у 1 мільйон гривень. Другий сезон виходить тільки на SWEET.TV: нові епізоди з'являються щочетверга.