Релігія в світі відеоігор: Чи можливо стати Богом у грі?

Алекс Данилюк. Я належу до тих, хто затримується за переглядом захоплюючого серіалу до третьої години ночі. Захоплююсь нон-фікшн літературою, граю в пригодницькі ігри та експериментую з дизайном.

Чи можна "грати" в Бога? Або проживати шлях пророка, святого чи грішника? Ігри давно вже вийшли за межі простого розважального медіа, і разом із цим у них дедалі частіше з'являються теми, які вважалися раніше сакральними. І релігія одна з них.

Релігія проявляється в відеоіграх у багатьох варіаціях: від прямого відтворення біблійних оповідей до темних трактувань гріха, фанатизму і покаяння. Деякі проєкти мають на меті навчати та зміцнювати віру, в той час як інші ставлять під сумнів її значення, переосмислюють або використовують релігійні елементи як частину естетики. Ігрова індустрія, яка традиційно звертається до міфів, архетипів і великих моральних дилем, природно інтегрує релігійні наративи, адже вони протягом століть формували культурні уявлення про добро і зло.

Релігійні ігри можна вважати однією з важливих складових цифрової релігії, про яку ми раніше детально розглядали. Вони демонструють, як віра, релігійні практики та сакральні образи адаптуються і переформатовуються у віртуальному просторі. У той час як соціальні мережі трансформують комунікацію серед віруючих, відеоігри пропонують нові способи переживання релігійного досвіду. Гравець тут виступає не лише як спостерігач, а й як активний учасник: він може "творити дива", ухвалювати моральні рішення, виконувати ритуали або навіть підривати традиційні системи вірувань. Саме ця інтерактивність робить релігійні теми в іграх особливо привабливими для розробників.

Якщо говорити саме про презентацію класичних релігій в іграх, тобто ті проєкти, що безпосередньо звертаються до конкретної віри та священних текстів, причин їх існування кілька. Одна з них - освітня та місіонерська функція. Частина таких проєктів створюється для віруючої аудиторії як альтернатива масовій культурі або як спосіб популяризувати священні історії у форматі, зрозумілому молоді. Інтерактивність дозволяє не просто читати чи слухати, а проживати біблійні сюжети, проходити шлях героя, робити моральний вибір і таким чином глибше занурюватися у релігійний контекст.

Іншим аспектом застосування релігії як значущого культурного ресурсу є її здатність формувати символіку та уявлення про моральність протягом багатьох століть. Концепції гріха, жертви, покаяння, спасіння та божественного суду можуть бути легко впроваджені в ігрові механіки, що надає сюжету нові виміри та глибину.

Історія релігійних відеоігор бере свій початок майже в той же час, коли з'явилися перші домашні комп'ютери. Одним із ранніх прикладів є гра Bible Scramble, випущена в 1982 році для TRS-80 Color Computer. Це була проста головоломка, що містила біблійні слова та фрази, і її здебільшого розповсюджували через християнські каталоги. Це свідчить про те, що інтерес до теми віри в ігровому форматі виник дуже рано.

У 1983 році для консолі Atari 2600 була випущена гра під назвою Red Sea Crossing, в якій гравець повинен провести ізраїльтян через Червоне море, уникнувши різноманітних перешкод. Ця гра залишалася практично невідомою, головним чином через рідкісний картридж, тираж якого, ймовірно, не перевищував ста примірників. Впродовж тривалого часу вона була в тіні, навіть серед колекціонерів, поки у 2007 році не з'явилася в інтернеті. Згодом один із примірників був проданий на аукціоні за вражаючу суму в $10 400, що зробило її однією з найдорожчих ігор для Atari 2600.

У 1990-х роках релігійні ігри почали активно розповсюджуватися на різноманітних платформах, зберігаючи при цьому свою місіонерську або освітню мету. Однією з найвідоміших ігор цього часу стала Bible Adventures для NES, яка пропонувала гравцям кілька сюжетів, заснованих на історіях зі Старого Завіту, починаючи від Ноя і закінчуючи Мойсеєм.

Серед інших помітних проєктів того часу ще був Captain Bible in Dome of Darkness на ПК, де гравець у ролі власне Капітана Біблії шукає віршовані відповіді на питання, щоб боротися з хибними вченнями. Також варто згадати й Super 3D Noah's Ark на SNES, гру, яка, можливо, є першим біблійним шутером від першої особи, але замість зброї треба стріляти їжею з рогатки у тварин, тим самим присипляючи їх.

У 2000 роках ігри з релігійними мотивами продовжують випускатись вже на сучасних платформах і намагаються працювати у форматі пригодницької адвентюри для ширшої аудиторії. Яскравим прикладом є серія Adam's Venture - це кілька окремих ігор-епізодів, що виходили протягом років. У центрі сюжету доволі впізнавана історія: молодий археолог вирушає на пошуки біблійних артефактів і поступово розкриває змови, пов'язані зі священними таємницями. Схоже автори надихалися історією про Індіану Джонса. Різні епізоди виходили на Windows, PlayStation 3/4, Xbox One, а згодом і на Nintendo Switch, що в теорії відкривало шлях за межі суто конфесійної аудиторії.

Поряд з крупними проєктами функціонує чимало малих студій, які спеціалізуються на продукції для дітей та сімей. Наприклад, компанії, подібні до TruPlay, займаються розробкою інтерактивних релігійних ігор, що об'єднують просту механіку гри з біблійними сюжетами та освітніми компонентами. Ці проєкти зазвичай доступні на мобільних пристроях і планшетах, активно використовуються в недільних школах і під час домашнього навчання, а також просуваються через християнські медіа та спільноти.

В Україні також відбувалися спроби розробки релігійних ігор. Андрій Шпагін, який є автором рушія для стратегічних ігор GSC Game World та головним програмістом проектів, таких як "Козаки", а пізніше засновником компанії Pilgway і розробником інструменту 3DCoat, є людиною з глибокою релігійною вірою. На початку 2000-х років він намагався переконати Сергія Григоровича в створенні гри, присвяченої християнству, проте компанія GSC не підтримала цю ідею.

Одна з найзначніших релігійних ігор сьогодення - це I Am Jesus Christ, створена польськими розробниками та випущена напередодні Великодня 2026 року для ПК. Цей симулятор від першої особи дозволяє гравцям зануритися в ключові події Євангелія, починаючи з народження і до воскресіння. Гра пропонує вражаюче відтворення біблійних див, таких як зцілення хворих, вигнання демонів і ходіння по воді, що реалізовані у вигляді інтерактивних механік.

До релігійних ігор можна віднести й ті проекти, які не акцентують увагу на вірі як основному елементі сюжету, але активно використовують міфологічні мотиви. Давні релігії стали одним із найзначніших джерел натхнення для геймдизайну, адже вони пропонують знайомі багатьом гравцям пантеони та конфлікти. Наприклад, у грі God of War, що належить до жанру action/adventure, скандинавські божества не лише формують фон, а й визначають мотивацію персонажів та розвиток сюжету. А в серії Assassin's Creed постійно спостерігається взаємодія з темою вірувань, їх трактуванням та впливом на історичні події, де релігійні та ідеологічні системи стають невід'ємною частиною створеного світу.

Іноді релігія постає передусім як загальна естетика або алегорія. Метроідванія Blasphemous вибудовує похмурий світ навколо католицької символіки покаяння та мучеництва. Roguelike The Binding of Isaac переосмислює біблійну історію жертвопринесення крізь призму дитячої травми й фанатичної віри.

На відміну від ігор, які лише використовують релігійні чи міфологічні елементи для створення стилю або сюжету, проєкти, що базуються виключно на релігійних темах, роблять вірування основним змістом і центральним мотивом. У таких іграх весь ігровий процес будується навколо релігійних вчень, біблійних оповідей або переживання священного, що стає основою для наративу та геймплею. Прикладом можуть слугувати проєкти на кшталт Super 3D Noah's Ark, чия механіка нагадує класичні шутери 1990-х років, адаптуючи біблійний сюжет про Ноя в "безпечному" для дітей форматі.

Ще одним прикладом є гра Spiritual Warfare, в якій гравець веде боротьбу проти армії Сатани. Ця гра формально відноситься до жанру пригодницьких, нагадуючи за своєю структурою The Legend of Zelda: гравці досліджують різноманітні локації, збирають предмети та поступово розкривають сюжет. Проте, її концепція глибоко пов'язана з темою духовної боротьби між добром і злом у буквальному сенсі, що відображає християнські уявлення.

Релігійні мотиви можуть бути присутніми в найрізноманітніших жанрах. Наприклад, ритмічна гра Guitar Praise, випущена в 2008 році, стала альтернативою популярному на той час Guitar Hero, але з акцентом на християнську музику. Ця гра використовувала унікальний гітарний контролер, спеціально розроблений для ПК, і містила треки сучасних християнських артистів.

Іншим прикладом пригодницької гри є "Захисник Віри: Пригоди Давида", що базується на біблійних подіях життя царя Давида. Гравець має можливість пережити важливі моменти з його історії у форматі квесту з елементами динамічної дії. Основною метою гри є популяризація конкретного біблійного наративу.

Незважаючи на широкий спектр жанрів, від екшн і пригодницьких ігор до музичних проектів, ці ігри мають чітку концептуальну основу. Вони намагаються підвищити обізнаність про біблійні тексти, укріпити віру та надати віруючим культурний продукт, що не містить насильства та аморальності.

Релігійні відеоігри практично завжди викликають суперечки, будь то прямі адаптації біблійних історій або їхні художні трактування. Найчастіше критика спричинена самою ідеєю інтерактивізації віри: для деяких гравців релігійні події вважаються занадто священними, щоб перетворювати їх на ігровий процес з завданнями та винагородами.

Подібні суперечки помітні й навколо нещодавнього симулятора I Am Jesus Christ. Розробники позиціонують свою роботу як спробу максимально буквально і шанобливо перенести євангельську історію в інтерактивну форму, але водночас сам формат симулятора викликав жваві дискусії: для одних це можливість глибшого занурення в біблійний текст і проживання знайомих сюжетів, для інших суперечливий експеримент зі священною темою, який хоче спростити та гейміфікувати релігійний досвід.

Попри це, релігійні ігри майже завжди отримують значну увагу, саме завдяки своїй чутливій тематиці. І навіть негативні реакції часто стають частиною їхньої популярності, підсилюючи публічний інтерес і дискусію навколо того, де проходить межа між вірою, мистецтвом і розвагою.

Хоча ці проєкти ніколи не займали провідної позиції на ігровому ринку, вони стабільно демонстрували віру в інтерактивні формати, адаптуючись до технологічних змін і культурних потреб аудиторії. Від простих освітніх ігор до сучасних симуляторів і пригодницьких проєктів, релігійна тематика пронизує всю історію ігрової індустрії, виступаючи як окремий, хоча й нішевий, аспект контенту. Таким чином, ці ігри продовжують бути джерелом обговорень щодо того, як цифрові медіа трансформують наше сприйняття віри, міфів та історії.