"Санаторій Горького" запускається в український кінопрокат. Драматичний фільм, що розповідає про історію Польщі, отримав 18,8 мільйона гривень державної підтримки в рамках конкурсу, присвяченого історії України.

Історичну драму "Санаторій Горького. Поєдинок" (польськ. -- Pojedynek) повністю зняли в Польщі, а в міжнародній версії стрічки немає жодної української репліки. Попри це, Держкіно погодило на неї майже 18,8 млн грн у межах конкурсу "про історію України". Де тут стандартна практика міжнародної копродукції, а де запитання щодо прозорості використання бюджетних коштів?

ZN.UA досліджує публічно доступні документи проєкту.

Працюючи над українським перекладом трейлера та перевіркою субтитрів до історичної драми "Санаторій Горького. Поєдинок", я переглянув міжнародну версію стрічки. У ній переважає польська мова, лунають російська й англійська. Моя робота над субтитрами мала суто перекладацький характер і не передбачала доступу до договорів, кошторисів чи умов розподілу прав між партнерами, однак це спонукало мене перевірити відкриті документи Держкіно.

У конкурсній заявці фільм представлений як міноритарна копродукція між Польщею, Україною та Ірландією. Основна мова фільму — польська, а всі знімальні дні заплановано проводити на території Польщі. Незважаючи на це, проєкт був поданий в рамках тематичного напрямку "фільми про історичних діячів у формуванні України, сучасних героїв української нації та події, що висвітлюють українську історію", і отримав схвалення для державної підтримки. Після кількох змін у кошторисі, актуальна сума підтримки складає 18 766 912,27 грн, що приблизно дорівнює 4,6% від загальної вартості виробництва.

Фільм, вартий серйозної розмови

Перш за все, "Санаторій Горького. Поєдинок" не слід обмежувати лише його фінансовими аспектами. Це амбіційна історична драма, створена польським режисером Лукашом Палковським, відомим завдяки своєму успішному фільму "Bogowie" ("Боги").

Дії "Санаторію" відбуваються після радянського вторгнення в Польщу в 1939 році. Головними героями є польський офіцер і піаніст Кароль Грабовський (Якуб Ґєршал), який вступає в психологічну боротьбу з майором НКВС Васілієм Зарубіним. Цю роль виконав Ейдан Ґіллен, відомий своєю знаменитою роллю Петира Бейліша у "Грі престолів".

Палковський конструює фільм не як батальне видовище, а як камерний трилер про те, як тоталітарна система намагається перетворити культуру на інструмент капітуляції. Талант робить головного героя цінною мішенню. Зламати відомого піаніста означає довести іншим в'язням безглуздість будь-якого спротиву. Саме ця ідея -- боротьба не за територію, а за право людини не скоритися мові ката -- робить картину зрозумілою і для українського глядача.

Фільм вирізняється яскравою режисурою, вражаючим акторським складом та уникненням стереотипного зображення антагоніста. Крім того, у другорядних ролях з'явилися українські актори Віктор Жданов, Дар'я Полуніна, Григорій Горобчук та Артем Мануйлов, а костюми для стрічки розробила талановита вітчизняна художниця Гала Отенко-Гурська.

Таким чином, Україна має всі підстави стверджувати про культурну близькість: Катинь, радянські концтабори, знищення еліт та примусове "виховання" — це спільні етапи історії російського імперського гніту.

Проте художні якості фільму не усувають питань, пов’язаних із його фінансуванням. Навпаки, якісне кіномистецтво потребує відповідальної та відкритої дискусії про роль України як партнера у цьому процесі.

Що було подано до Державного агентства України з питань кіно.

Основні вихідні дані представлені в заявці компанії "Солар Медіа Інтертейнмент" на 19-й конкурсний відбір. Режисер та усі троє сценаристів є громадянами Польщі, а оригінальна мова твору — польська. Планується, що знімальний процес відбудеться з травня по вересень 2024 року, протягом 42 днів у Польщі, без зйомок в Україні чи Ірландії. Початковий бюджет проекту становить 334,81 млн грн, з яких 17,25 млн грн запитують у нашій країні.

У листопаді 2024 року Рада з підтримки кіно в Україні затвердила зазначену суму, а в грудні було оголошено про закупівлю послуг через систему Prozorro. Пізніше умови проєкту неодноразово коригувалися.

Згідно з рішенням Ради від 19 листопада 2025 року, загальний бюджет було підвищено до 414,14 млн грн, в той час як внесок Держкіно зріс до 18,975 млн грн, а тривалість фільму збільшилася з 100 до 120 хвилин. У квітні 2026 року відбувся новий перегляд: бюджет зменшили до 409,59 млн грн, державний внесок скоротився до 18,77 млн грн, а тривалість фільму зменшилася до 112 хвилин. Одночасно термін виробництва було офіційно продовжено до 31 грудня 2026 року.

Сума 18,77 млн грн є затвердженим обсягом фінансування від Держкіно, але не відображає всю "українську частку" у фільмі чи підтверджену суму фактичних виплат. З доступних рішень не можливо з'ясувати, коли і які суми були дійсно переказані, за що вони були використані, а також яку частину майнових прав в результаті отримав український копродюсер.

Як Катинь опинилась у напрямі про історію України

Найбільш дискусійний епізод стосується самої конкурсної категорії. 2024 року Держкіно запровадило окремий тематичний напрям для фільмів про історичні постаті державотворення, сучасних героїв і події, які висвітлюють історію України. Саме в межах цього напряму існувала підкатегорія міноритарної міжнародної копродукції. У заявці "Санаторію Горького" навпроти пункту про відповідність цій темі стоїть позначка "так".

Однак у сюжеті немає суто українського героя чи окремої вітчизняної історичної лінії. Це польська історія про польських офіцерів, радянський полон і переддень Катинської трагедії. Таку невідповідність помітили й експерти. На першому етапі оцінювання двоє із семи фахівців зазначили, що проєкт не відповідає заявленому напряму. Один аргументував це тим, що конфлікт "не має стосунку до українських історичних постатей", інший додав, що тема "не є нагальною" для сучасного суспільства.

Решта експертів побачила актуальність у спільному джерелі загрози: радянська Росія нищила польську еліту тими самими методами, якими сучасна РФ намагається знищити українську суб'єктність. Попри розбіжності в оцінках, проєкт посів перше місце у своїй категорії на першому етапі (12,14 бала), а після другого етапу його рейтинг зріс до 13,71 бала. В одному з фінальних висновків стрічці взагалі прогнозували статус "визначної віхи" польського та світового кіно.

Оцінки мали лише рекомендаційний характер, а долю проєкту вирішували середній бал і підсумкове рішення Ради. Проте управлінська дилема залишається. Якщо будь-яка розповідь про злочини СРСР автоматично зараховується до історії України, то тематичний критерій втрачає межі. За такою логікою польська, чеська, угорська чи грузинська національна пам'ять може легко пройти тим самим маршрутом лише за наявності спільного агресора.

Це не є аргументом проти підтримки "Поєдинку". Це заклик до чеснішого формулювання умов конкурсів. Держава цілком могла б створити окремий напрям для міжнародних історичних копродукцій про тоталітаризм, спільну пам'ять або російський імперіалізм. Натомість польську історію довелося штучно втиснути в категорію, яка обіцяла глядачеві історію України.

Завершення зйомок відбулося до отримання погодження на українську підтримку.

Відповідно до виробничого графіку, основні знімальні роботи проходили з травня по вересень 2024 року. Рішення про надання державного фінансування було ухвалено 19 листопада, а інформацію про закупівлю оприлюднили 20 грудня. Таким чином, на момент затвердження виділення українських коштів заявлений знімальний період вже завершився.

У сфері міжнародного кінематографа фінансові внески міноритарного партнера зазвичай використовуються для покриття витрат на постпродакшн, обробку звуку, візуальні ефекти, локалізацію, оформлення прав або маркетингові заходи. Законодавчі норми не зобов'язують витрачати кожну гривню бюджету виключно на знімальному майданчику в Україні.

Окремої перевірки потребує розмежування джерел фінансування. В офіційному липневому анонсі 2024 року від Польського інституту кіномистецтва (PISF) фігурують Bow and Axe Entertainment, Samson Films (Ірландія), Польський аудіовізуальний інститут FINA, Міністерство культури Польщі, сам PISF та фонд Media Virtuosa. Жодної згадки про Україну, Solar Media чи Держкіно в цій публікації немає. Це можна пояснити специфікою раннього етапу виробництва або внутрішнім фокусом польської комунікації, але це показує: реальну структуру копродукції можна зрозуміти лише з договорів, яких немає у відкритому доступі.

На відміну від України, в Ірландії цей проєкт отримав підтримку не в контексті національної історії, а через програму Fiction: Creative Co-Production. Ця програма спрямована на повнометражні фільми, які створюються за участю ірландського міноритарного продюсера, але походять з інших країн. У річному звіті Screen Ireland за 2024 рік зазначено, що для проєкту "Санаторій Горького", де ірландським копродюсером виступає компанія Samson Films, оформлено контракт на суму 250 тисяч євро.

Підготовлений для Польщі, але все ще "на стадії розробки" для України.

На початку 2026 року стрічка вже була показана на Дублінському міжнародному кінофестивалі, а навесні потрапила до конкурсної програми OFF CAMERA у Кракові. Офіційний реліз в Польщі розпочався 27 лютого. Незважаючи на це, 21 квітня Рада вирішила продовжити термін "виробництва" фільму до завершення року.

На перший погляд, це виглядає як парадокс: фільм уже продає квитки, хоча за українськими стандартами його ще розробляють. Міжнародна версія може бути готовою в усіх аспектах, в той час як українська команда продовжує працювати над локалізацією, передає технічні документи, вирішує юридичні питання або готує звітність за державним контрактом. В Україні реліз заплановано на 10 вересня 2026 року.

Мій досвід у перекладі трейлера та створенні субтитрів доводить, що етап локалізації дійсно мав місце. Проте це не розкриває інших важливих аспектів: які саме роботи тривали після виходу фільму в Польщі, чому змінювалися хронометраж та бюджет, яку версію затвердить Держкіно, а також чи подовження термінів пов'язане з творчими процесами або є виключно адміністративним закриттям проєкту?

Згідно з інформацією, наданою Польською асоціацією кінематографістів, у перший вікенд показу фільм зібрав 26 711 глядачів. Він дебютував на 271 екрані і зайняв 9-ту позицію в польському бокс-офісі. Після прем'єри видання Rzeczpospolita зазначило, що результати першого вікенду не пророкували фільму успіху в статусі хіта.

Надалі ситуація дещо покращилася, проте кардинальних змін не відбулося. За даними підсумкової таблиці польського кінопрокату, на кінець березня в Польщі було продано 123 617 квитків на фільм "Поєдинок", а загальні касові збори склали приблизно 2,51 мільйона злотих. Для порівняння, молодіжна комедія "Pieprzyć Mickiewicza 3" ("До дідька Міцкевича 3") на той момент вже мала більше 847 тисяч глядачів.

Польські рецензенти висловили змішане враження від фільму. Деякі критики відзначили його стриману естетику, а також талановиті виступи акторів Якуба Ґєршала і Ейдана Ґіллена, підкреслюючи відсутність традиційної історичної патетики. Водночас інші вважали, що ця стриманість знизила напругу в драматургії: головний герой з самого початку виглядає непохитним, через що психологічний конфлікт з офіцером НКВС позбавлений справжньої непередбачуваності.

Національний статус і мовне середовище

У протоколах Ради "Санаторій Горького" фільм постійно називається національним ігровим повнометражним кіно. Це формулювання викликає чимало запитань: як може стрічка, створена в Польщі, польською мовою та присвячена польській історії, отримати статус "національного"?

Відповідь може мати два складники. По-перше, міжнародна копродукція -- це стандартний механізм європейського кіновиробництва. Згідно з Європейською конвенцією про спільне кінематографічне виробництво, офіційні копродукції можуть користуватися перевагами національного кіно в кожній із країн-партнерів. Тому польські локації, іноземний режисер і сюжет, не пов'язаний безпосередньо з історією України, самі собою не позбавляють стрічку цього статусу.

По-друге, український Закон "Про кінематографію" встановлює чіткі мовні вимоги. Фільм вважається національним, якщо його виробництво відбулося повністю або частково на території України, а основна версія створена українською чи кримськотатарською мовою. В базовій україномовній версії допускається використання інших мов у межах, визначених законом, а для визначення максимальної кількості іншомовних реплік необхідне обґрунтоване рішення Ради.

У поданій заявці оригінальною мовою вказано польську. Однак у листопаді 2025 року компанія Solar Media звернулася до Ради з проханням погодити використання інших мов у межах максимальних 10%. Тоді Рада схвалила збільшення бюджету та тривалості, але питання мовного регулювання було відкладено. Пізніше його знову розглянули на засіданні 3 грудня, проте в опублікованих матеріалах не вдалося знайти остаточного рішення з цього приводу.

На даний момент, доступні відкриті дані не дозволяють з'ясувати, чи було видано постійне свідоцтво, якою мовою зафіксовано основну версію, а також яким чином обчислювалася частка іноземних реплік.

Які саме вигоди повинна здобути Україна?

Вигода для України в подібних ситуаціях не завжди визначається кількістю днів зйомок у Києві чи Львові. Вона може виявлятися в отриманні частки прав на власність, доходах від дистрибуції, можливостях виходу на міжнародні ринки, залученні українських спеціалістів, участі у фестивалях та зміцненні професійних зв'язків із Польщею.

Проте жодного із цих бонусів не гарантовано автоматично. Показовий штрих: в офіційному польському анонсі виробництва Україну не згадують, тоді як наше Держкіно у червні 2026 року вже називає картину копродукцією Польщі, України та Ірландії. Гала-прем'єра відбудеться на Одеському міжнародному кінофестивалі.

Історія "Санаторію Горького" перебуває у зоні, де юридично допустимі речі не завжди є суспільно зрозумілими. Міноритарна копродукція може стати національним фільмом. Її можуть повністю зняти за кордоном. Іноземна прокатна версія може з'явитися раніше за українську. Бюджет, хронометраж і строки можуть змінюватися за рішеннями Ради.

Кожен з цих фактів може бути пояснений окремо. Проте їхня загальна сукупність викликає питання, на яке наразі не існує ясних відповідей у відкритих документах: що конкретно Україна отримує за інвестовані 18,8 млн грн – чи це частка прав і доходів, можливості для українських спеціалістів, міжнародна популярність, чи лише формальний титул копродюсера?