Шахтарю необхідно усвідомити свої помилки та винести з них уроки. Хоча б на власному досвіді.

Оглядач Sport.ua Валерій Василенко не висловив позитивної думки щодо "донецької Бразилії".

Схоже, що ми вже мали можливість спостерігати подібне. І це сталося зовсім нещодавно. Можна сказати, що тут немає нічого оригінального, адже історії мають звичку повторюватися. Проте, якщо минуле й має щось навчити, то лише тому, що не здатне дати жодного уроку.

У першій половині гри з "Інтером", уважно аналізуючи виступи українських чемпіонів, я раптом усвідомив, що вже зустрічав подібні моменти у їхньому дебютному матчі цього сезону в основній стадії Ліги чемпіонів.

Гостьовий поєдинок проти ПСВ: господарі начебто активніші, але гості не сідають у такий вже зовсім низький блок, а потім, напевно всупереч очікуванням фаворита, "Шахтар" включає швидкість, контролює м'яч і створює моменти біля чужих воріт.

Основою для такої впевненої, хоча й дещо незвичної гри "Шахтаря", яка стала несподіванкою для суперника, стала відмінна фізична підготовка підопічних Арди Турана. Я щиро захоплююсь роботою турецького тренерського штабу чемпіонів України за їхній внесок у цю підготовку.

Частково те, що було продемонстровано "Шахтарем" у першій грі Ліги чемпіонів (хоча й у другій, хоча там варто врахувати рівень суперника, який аж ніяк не є елітним), непогано проявилося і в матчі проти "Інтера" – команди, яка завжди була складним суперником як для "гірників", так і для українських клубів загалом.

Чемпіон Італії намагався проявити активність на початку першого тайму, але зіткнувся з організованою обороною українських чемпіонів.

Ще більш вражаючим, на мою думку, є те, що в той час "Інтер" усвідомив, що "Шахтар" має чітке уявлення про свою гру, знає, які дії необхідні, а яких слід уникати.

Виходячи з гіркого минулого досвіду, зокрема після невдалого домашнього матчу проти "Брюгге", команда Ківу не поспішила кидатися в атаку. Вони усвідомили, що це може призвести до небезпечних контратак. Замість цього підопічні обрали позиційну гру, поступово "розхитуючи хворий зуб" і створюючи обопільні, хоча й не дуже явні, можливості для досягнення успіху.

Зокрема, "Інтер" виявився надзвичайно обережним у своїх спробах вести позиційну гру, що призводило до того, що в деякі моменти вони навіть поступалися "Шахтарю" у володінні м'ячем. У другій половині матчу команда почала відставати від "Шахтаря" не лише в активності, а й у швидкості гри.

І я знову мимоволі спіймав себе на думці, що продовжую дивитися матч в Ейндховені: настільки схожим до певного часу була гра донеччан у Мілані. Поки не трапився форс-мажор.

Але що стосується форсу, точніше, фарсу, а також мажорів, про це поговоримо пізніше.

Спочатку, ще до того, як Бастоні покинув команду, я був настільки переконаний у "помаранчево-чорних", що готовий був святкувати "зрілість" команди Турана. Це, в першу чергу, стосувалося "донецької Бразилії".

Той самий хрест нам. Не так швидко.

Виявляється, що нинішній "Шахтар" ще не досяг зрілості.

Після того, як "Інтер" опинився у меншості, гості, і насамперед ті з них, які мають бразильський паспорт, чомусь повірили у власну унікальність. Мовляв, ось ми такі круті, що зараз візьмемо і хлопнемо цей "Інтер", причому хлопнемо "однією лівою".

Конечно, подожди немного...

І тут я знову зловив себе на думці, що подібне вже бачив зовсім нещодавно. Маю на увазі матч між "Поліссям" та "Динамо". Хоча цю гру не можна вважати прямим копіюванням нашого поєдинку, все ж, на мій погляд, певні спільні тенденції можна помітити.

Там також гості стали свідками несподіваного повороту подій, коли один із гравців команди господарів був видалений з поля. Проте, навіть отримавши цю перевагу, вони не змогли нею скористатися. Причина була досить простою і, напевно, єдиною: господарі, усвідомивши серйозність ситуації, зібралися і почали грати з неймовірною відданістю та рішучістю.

Приклад, хоч і новий, вочевидь не зацікавив "Шахтар", адже команда, здавалося, забула про наявні ризики, основні принципи та важливість реальних можливостей. Вона почала прагнути до недосяжного, нехтуючи тим, що вже є.

У ці миті "сини Копакабани" проявилися не в найкращому світлі, як ми сподівалися, а скоріше як ще недосвідчені гравці.

З одного боку, вони докладали максимум зусиль, щоб представити себе в найкращому світлі, проте, з іншого боку, вони не вжили жодних заходів для того, щоб забезпечити хоча б нічийний результат, який міг би стати основою для успішних кампаній у майбутньому, а також, можливо, сприяти виходу команди до плей-оф.

Ну як тут не наступити на граблі? А ніяк. А крім того, що "Інтер", який залишився в меншості, навідріз відмовився програвати безродним піжонам, Ківу, до всього іншого, провів у цей час вдалі заміни.

І Мхитарян, 37-річний ветеран "Інтера", а паралельно і колишня зірка "Шахтаря", який, на відміну від нинішніх донецьких зірок, уже не біжить, показав наочно, у чому різниця між футбольним піжонством та футбольним мистецтвом.

Після гри Туран відзначить, що його команда мало чим поступалася "Інтеру", тому, за його словами, дуже прикро програвати в такій зустрічі. Дійсно, програти в такому матчі — це неприємно. Але ще гірше буде, якщо "Шахтар", зокрема його бразильські гравці, не зроблять важливих і очевидних висновків з цієї поразки і не зможуть, принаймні, стати більш зрілими.

Якщо навчитися на помилках інших не вдається, то, можливо, варто звернути увагу на власні помилки.