"Стендап - це моя форма терапії": Катерина Олос розповідає про "Лігу Сміху", пластичну хірургію та свої проблеми зі здоров'ям.

У бесіді з Wave RBC.UA Катерина Олос поділилася, як здоровий веганський спосіб життя допоміг їй повністю подолати аутоімунне захворювання без використання гормональних препаратів. Вона також розповіла про те, як конкуренція в кінематографі зміцнює дух більше, ніж складний досвід у "Лізі Сміху", про межі чорного гумору в умовах війни та чому невдачі на кастингах стали для неї справжнім шляхом до здійснення мрії.

* Катерина Олос назвала участь у "Лізі Сміху" одним із найважчих періодів у кар'єрі та згадала приниження через те, що була дівчиною.

* Невдалий кастинг до "Жіночого Кварталу" акторка сьогодні вважає подарунком долі, адже саме він привів її до кар'єри в кіно.

Після боротьби з аутоімунним захворюванням Олос кардинально змінила свій стиль життя, відмовилася від гормональної терапії і заявила, що досягла повного одужання.

Акторка ініціює в Україні перший стендап-проєкт, присвячений військовим та ветеранам, і відзначає, що його учасники мають вражаючі таланти.

Катерина ніколи не дозволяє собі жартувати про війну чи солдат, якщо сама не пережила подібних ситуацій.

Катерино, ви згадували, що в шкільні роки вас іноді висміювали через ваші невеликі груди. Чи залишив цей досвід якийсь слід у вашому дорослому житті? Чи думали ви, бодай раз, про можливість змінити щось у собі за допомогою пластичної хірургії, чи ви повністю задоволені своїм виглядом?

- Так, була така історія. Знаєте, загалом відчуття, що зі мною щось не так, здається, перманентно присутнє зі мною протягом життя, бо постійно хочеться бути стрункіше, краще і так далі.

Так само і щодо грудей - можливо, мені би і хотілося трошки більший розмір, ніж є у мене. Але все ж би сказала, що зараз мені все подобається у своєму тілі.

Чи бажаю я робити пластичну операцію на грудях? Абсолютно ні, адже в моїх планах стати мамою і народжувати дітей. Я вважаю, що силіконові імпланти можуть мати певний вплив, і це може не бути найкращим варіантом для здоров'я дитини.

Катя Олос (изображение: instagram.com/kateolos)

Тому наразі я не планую цей варіант. Проте в майбутньому, після народження всіх дітей, якщо виникнуть якісь зміни, я, можливо, розгляну можливість корекції.

Я отримала безліч відгуків від подруг, які вирішили зробити пластичну операцію на грудях. Вони розповідали, що іноді відчувають себе не зовсім природно, і що результат не завжди приносить ту впевненість у собі, на яку вони сподівалися.

Розумієте, ми всі зрештою приходимо до того, що треба працювати зі своєю головою, а не намагатися змінити щось зовнішнє хірургічним шляхом. Можна змінити спорт, харчування, спосіб життя.

А ліки, уколи, операції - напевно, на цьому етапі й з моїм відчуттям цього світу для мене це зайве.

- У 19 років ви пробували потрапити до "Жіночого кварталу" і тоді бачили це як швидкий шлях в акторство. Зараз, коли багато артистів залишають проєкти "Кварталу" і йдуть у самостійну кар'єру, як думаєте - якби тоді пройшли кастинг, це допомогло б вам реалізуватися чи могло б змінити ваш шлях?

Справді, це дійсно чудове питання. Щиро вдячний, що ви вирішили його задати.

Мені хочеться, щоб ця відповідь підтримала людей, які, можливо, зараз переживають такий етап, коли щось не виходить і ти думаєш: "Блін, чому? Я ж так цього хотіла".

Коли мені виповнилося 19, я часто міркувала саме про це. В той час мені здавалося, що мрії залишаються лише мріями, а життя сповнене труднощів. Проте згодом я натрапила на вислів, який набув для мене особливого сенсу: "Усе, що призначено для тебе, неодмінно станеться".

Коли ти мрієш про щось, завжди залишається невідомим, який шлях приведе тебе до твоєї мети.

Тому в даний момент я почуваюся абсолютно щасливою та вдячною, що не приєдналася до "Жіночого Кварталу".

Я знаю декількох акторок звідти, які хотіли грати, мріяли про це, але так ніде й не знімаються.

Я завжди прагнула до кінематографа, до телевізійних серіалів. Мене не цікавили скетчі — я мріяла про той формат, в якому наразі працюю.

Катя Олос (изображение: instagram.com/kateolos)

Саме тому я, в свою чергу, відчуваю величезну радість, що події розвинулися саме в цей спосіб. Це є для мене надзвичайно яскравим прикладом.

Коли щось іде не так, і в голові виникає думка: "Ой, якби тоді все склалося інакше, це могло б змінити моє життя," я згадую ту ситуацію і кажу собі: "Катю, подивись, як усе сталося. Тоді це здавалося справжньою катастрофою, але тепер ти безмежно щаслива, що все сталося саме так і що ти не опинилася в тій ситуації."

- Ви активно розвиваєтеся і як акторка, і як стендаперка. А якщо говорити відверто, де сьогодні більше творчої свободи, а де більше все ж таки грошей, який з напрямків є для вас прибутковішим?

- Якщо обирати щось одне, то для мене на першому місці завжди буде акторство. Стендап мені дається легше, тому що там усе залежить від мене.

Я підготувала свій текст, вийшла на подіум і провела виступ. Якщо він справді веселий, глядачі приходять, купують квитки, і це абсолютно логічно.

З акторством усе набагато складніше, бо воно залежить не тільки від мене. Це і режисери, і сценарії, і те, яку акторку вони бачать у конкретній ролі.

Конкуренція є досить високою, і талановитих акторів чимало, тому контролювати всі аспекти ситуації досить складно.

Що стосується фінансів, то як у стендапі, так і в акторстві існує шанс заробити та втілити свої творчі амбіції. Я справді захоплююся стендапом, оскільки він є для мене певною формою терапії. В цьому жанрі ти майже миттєво отримуєш зворотний зв'язок.

Коли створюєш текст, одразу відчуваєш, як він резонує з людьми. Наприклад, після мого значного сольного виступу в Будинку актора, де я багато ділилася думками про родину, мені писали: "У мене була чимала образа на батьків, але я усвідомив, що завдяки переживанням у дитинстві я став тим, ким є сьогодні".

Катя Олос (изображение: instagram.com/kateolos)

Після отримання таких повідомлень виникає бажання продовжувати жити, трудитися та творити.

Але якщо говорити про найбільшу мрію, то мені все одно хочеться більше кіно. Я просто дуже люблю сам процес зйомок.

Стендап і акторська майстерність - це окремі сфери, і саме в кінематографі я відчуваю ту саму пристрасть, яка колись спонукала мене обрати цей шлях.

Гумор все ще вважається здебільшого чоловічою сферою. Чи зустрічали ви стереотипи, згідно з якими жінка не здатна бути справді кумедною?

Звичайно, ці стереотипи існували й продовжують існувати. Але, знаєте, я така людина, що мені, відверто кажучи, байдуже. Вони є — і нехай. Я на цьому не зосереджуюсь. Просто займаюся своєю справою.

Раніше мені було важче, особливо в командній роботі. Якщо чесно, у період "Ліги Сміху" я взагалі не хотіла б повертатися. Там було жорстко.

Саме в цьому місці я особливо усвідомила ці стереотипи, адже тебе можуть зневажати лише через те, що ти є жінкою.

У стендапі я не відчуваю жодних обмежень, адже все залежить лише від тебе. Якщо ти створив кумедний контент – твій виступ буде веселим. І на цьому, власно, вся суть.

Можливо, мені простіше сприймати цю ситуацію, оскільки я знаю чимало чоловіків-коміків, які, відверто кажучи, не є справжньо смішними. Просто їх існує безліч.

Жінок у стендапі значно менше, але майже всі, кого я знаю, справді смішні. Просто чоловіків-коміків у принципі набагато більше, тому й відсоток тих, хто не дуже смішний, теж більший.

Що вас більше дратує: коли жінок-коміків ставлять в один ряд з чоловіками, чи коли їх оцінюють переважно за зовнішній вигляд?

Слухайте, на мою думку, сьогодні жінок-комікес практично не ставлять у порівняння з чоловіками. Зазвичай увага зосереджується на самих жартів: чи справді вони смішні, чи ні.

Щодо зовнішності - чесно, мені взагалі байдуже. І, якщо вже говорити відверто, то мені іноді здається, що зовнішність жінок-комікес більше обговорюють самі жінки, ніж чоловіки.

Катя Олос (изображение: instagram.com/kateolos)

У вас діагностовано аутоімунне захворювання. Яким чином відмова від м'ясних продуктів насправді позначилася на вашому самопочутті?

По-перше, це вже залишилося позаду. Я успішно вилікувалася, і в мене навіть не залишилося антитіл.

Як на мене, я не схильна перебільшувати проблеми зі здоров'ям. Коли я отримала свій діагноз, єдине, що мене непокоїло, - це те, що я відчувала себе дуже погано фізично. Через це я не могла виконувати свою роботу на звичному рівні, і саме це найбільше викликало в мене роздратування.

Я дотримуюсь веганського способу життя, проте підходжу до цього з великою обережністю. У моєму харчуванні немає м'яса, риби, молочних продуктів, глютену чи сої, а також я уникнула смажених страв. Насправді, я просто виключила з раціону все, що вважаю шкідливим для здоров'я.

І, як не дивно, саме цей випадок суттєво вплинув на моє життя. Це приклад того, як навіть неприємні обставини можуть призвести до позитивних змін. Я вже давно розглядала можливість перейти на рослинне харчування, але ніяк не наважувалася на цей крок.

Тут виникла потужна мотивація. Адже це дійсно зовсім інший стиль життя: необхідно багато читати, вивчати комбінації продуктів та розуміти принципи харчування.

Наприклад, багато людей віддають перевагу смаженій картоплі на олії, але така комбінація крохмалю з великою кількістю жиру може бути не найзручнішою для організму. Тому я надаю перевагу запіканням овочів, таких як картопля і броколі, без олії або приготуванню на антипригарній сковороді.

Коли в мене виявили аутоімунне захворювання, саме це стало поштовхом повністю змінити свій раціон.

Я насправді усвідомила, як харчування впливає не лише на фізичне благополуччя, а й на емоційний стан.

Також я майже прибрала солодке, замінила його фруктами та фініками.

Катя Олос (изображение: instagram.com/kateolos)

Зараз, коли я вже здорова, можу іноді дозволити собі щось не зовсім за правилами. І мені дуже подобається підхід моєї лікарки, яка супроводжує мене в рослинному харчуванні.

Вона постійно повторює: "Катю, якщо тобі хочеться риби, просто піди і насолодись нею".

Тобто без зайвих крайнощів. Проте м'ясо я вже давно виключила зі свого раціону, і це рішення остаточне – повернення до нього не входить у мої плани.

Чи траплявся у вашому житті момент, коли діагноз викликав настільки сильний страх, що це змусило вас кардинально змінити своє сприйняття життя?

Я відразу вирішила, що не буду проходити гормональну терапію. На мою думку, це не має сенсу (хоча це лише моя особиста точка зору!).

По-перше, я ще в молодому віці, а по-друге, вважаю, що гормональні препарати не усувають справжні причини проблем. Я не прагну, щоб мій організм став залежним від зовнішніх втручань, які виконують його роботу.

Я справді переконаний, що наш організм володіє неабиякою мудрістю і здатен самостійно подолати більшість хвороб, але йому необхідна наша допомога для цього.

Те, що я кардинально змінила у своєму житті - це почала приділяти більше уваги відпочинку та свідомій праці. Я більше не турбуюся через запізнення чи інші дрібниці. За допомогою НЛП, яке можна порівняти з психосоматикою, можна зрозуміти причини виникнення певних хвороб.

Це те, що я проаналізувала і так само ввела у своє життя. Зараз, якщо десь з'їм солодке, коли буває припече, я себе дуже погано почуваю.

Тому я усвідомлюю, що ми так звикли до нездорового способу харчування, що навіть не помічаємо, як після їжі почуваємось погано. Для багатьох їжа стала справжнім ритуалом.

Для мене їжа подібна до пального. Коли ти наповнюєш автомобіль якісним паливом, він працює бездоганно.

Катя Олос (изображение: instagram.com/kateolos)

Якщо заправляєш її дуже поганим, розведеним з водою та всілякими домішками - то вона відповідно так і буде їхати.

Зараз ви займаєтеся створенням стендап-проєкту для військовослужбовців та ветеранів. Чи виникали у вас побоювання, що жарти можуть бути неправильно зрозумілі у такій аудиторії? І що вас найбільше вразило в реакції самих військових?

Ні, я не відчувала страху. Я намагаюся не зациклюватися на думках про те, що можуть подумати інші, адже це відбирає багато енергії і створює зайві перепони. Лише коли ви задали це питання, я вперше задумалася про це.

Те, що мене вразило в військових коміксах, — це їхній гумор. Наприклад, на нашому останньому занятті позавчора учасники самі почали придумувати жартівливі ситуації.

Я і ще мій партнер Антон просто сиділи мовчки, бо вони самі собі накидували матеріал, між собою говорили, сміялись, докручували жарти. І ми ще прикалувались, що старим тут не місце, що ми вже їм навіть не потрібні.

І, напевно, ось це мене вразило. Те, наскільки вони смішні, талановиті, як швидко вони вчаться, які вони розумні й інтелектуальні. Тому що в стендапі гумор - це все одно про інтелект.

Сьогодні багато дискутують про допустимість гумору у воєнний час. Як ви вважаєте, чи є певні теми, щодо яких українським комікам не слід жартувати? Які саме це теми?

- Вірите? Ви знову поставили запитання, про яке я навіть не думаю. Я давно відучила себе думати за інших, тому можу говорити лише про себе.

Є певні теми, на яких я не наважуюсь жартувати. Наприклад, стосовно військових або ситуації на фронті, адже я не маю особистого досвіду в цьому.

На мою думку, якщо ти не відчув щось на власному досвіді, то не варто висловлюватися про це так, ніби повністю розумієш ситуацію.

Так само, як і багато інших чутливих питань, релігія є особистою справою для кожної людини.

Я жартую тільки про те, що пережила на власному досвіді. Вірю, що кожен комік має право сміятися з того, що стало частиною його життя.

Катя Олос (изображение: instagram.com/kateolos)

Усе інше, зокрема й чорний гумор, є справою особистих переконань. Я просто не відчуваю потреби сміятися над темами, які мені не знайомі.

Яким ви бачите український стендап на сьогоднішній день? Чи не вважаєте, що популярність цього жанру зростає швидшими темпами, ніж рівень якості його контенту?

Ні, я з цим не погоджуюсь. Скоріше, це чудово, що жанр еволюціонує, і з ним покращується якість.

Колись я думала інакше, але з часом зрозуміла: як то кажуть, на кожен товар є свій покупець. Так само і в стендапі - на кожного коміка є свій глядач.

Дехто перегляне мій виступ і скаже: "Це не для мене". А інші, навпаки, можуть відзначити: "Вау, це і кумедно, і змушує замислитися, і практично без ненормативної лексики".

Дехто просто в захваті від грубого, провокаційного гумору, жартів з нецензурною лексикою або чорного гумору — для них це найсмішніше, що може бути. І в цьому немає нічого поганого.

На мою думку, жанр безумовно еволюціонує, і зараз практично кожна група слухачів має можливість знайти коміка, який їй близький по духу.

Катя Олос (изображение: instagram.com/kateolos)

Я дуже цьому радію. Звісно, хотілося б, щоб український стендап розвивався ще швидше, тому що, на мою думку, в нас дуже вимогливий і розумний глядач.

У мене є досвід виступів англійською мовою, і можу стверджувати, що розсмішити іноземну аудиторію набагато простіше.

Наш аудитор надзвичайно спостережливий, він миттєво схоплює суть жарту й інколи вгадує фінал ще до того, як ти встигнеш його озвучити.

Саме тому працювати для української аудиторії водночас і складніше, і набагато цікавіше.