У Львові пройде ретроспектива стрічок Анджея Вайди.

Рік 2026 проголошено роком Анджея Вайди.

25-27 березня у Львівському кіноцентрі пройде ретроспектива творчості Анджея Вайди, який є одним з найзначніших митців європейського кінематографа.

У Польщі 2026 рік проголошено Роком Анджея Вайди, адже 6 березня відзначатиметься столітній ювілей видатного режисера. Анджей Вайда здобув безліч престижних кінематографічних нагород і почесних титулів, створив понад тридцять фільмів та заснував власну школу кіномистецтва.

Вайда з'явився на світ 6 березня 1926 року в місті Сувалки, розташованому на півночі Польщі. Він здобував освіту в Краківській академії мистецтв, а пізніше продовжив навчання на режисерському факультеті Лодзинської кіношколи. Його перший фільм, "Покоління" (1954), став стартом "польської школи кіно", і Вайда швидко здобув визнання як один з її провідних діячів після виходу стрічки "Канал".

З початку "Каналу" Вайда зображує жертви війни та тоталітаризму у своїх фільмах як трагічні постаті. Тут немає місця для оптимізму, романтики чи сентиментальних нот. Кожен з фільмів Вайди ставав важливою подією на міжнародній арені. Це стосується як "Попелу і діаманта", так і "Людини з мармуру" та "Людини з заліза".

Такою стала і "Катинь", де прототипом одного із героїв став батько режисера, розстріляний під час цих трагічних подій.

Фільми Вайди отримували премії "Оскар", "Сезар", нагороди Венеційського, Каннського та Берлінського кінофестивалів. У 1981 році його картина "Людина із заліза" отримала "Золоту пальмову гілку" Каннського фестивалю. Чотири картини Вайди - "Земля обітована", "Панночки з Вілько", "Людина із заліза" та "Катинь" - номінувалися на премію "Оскар". У 2000 році Вайда отримав почесний "Оскар" за внесок у розвиток кінематографа.

У вересні 2016 року Польща висунула останній фільм Вайди "Післяобрази" на "Оскар" в категорії "найкращий іноземний фільм".

Вайда, видатний символ "кінематографу морального неспокою", у 2014 році приєднався до ряду польських культурних діячів, які висловили свою підтримку Україні.

У програмі представлено три фільми, кожен з яких унікально демонструє міць його кінематографії.

25 березня о 18:30 годині

Останній фільм Вайди розповідає про незламну особистість Владислава Стшемінського, піонера польського авангарду, роль якого вражающе втілив Богуслав Лінда. Головний персонаж — талановитий художник, який відмовився підкоритися тоталітарному режиму і згодом зіткнувся з тяжкими наслідками свого вибору. Ця стрічка досліджує, як соціалістичний уряд знищив харизматичну, бунтівливу особистість.

"Цей фільм постав з гніву", - сказав Вайда на кінофестивалі у Гдині.

26 березня о 18:30.

Один із найбільш улюблених фільмів Мартіна Скорсезе та Леонардо Ді Капріо. У адаптації твору Єжі Анджеєвського режисер Вайда досліджує історію Мацєка Хелміцького, солдата Армії Крайової. Незважаючи на те, що Друга світова війна тільки що завершилася, учасники антикомуністичного підпілля продовжують боротьбу з представниками нової влади, яка знаходиться під контролем СРСР.

У стрічці "Попіл і діамант" змальовано світ після катастрофи, у якому новий порядок лише формується, а ідеологічний конфлікт неминучий. Режисер створює універсальну притчу про історичні зсуви і складні вибори. Одну зі своїх найвидатніших ролей зіграв тут Збіґнєв Цибульський, зірка польського кіно, який трагічно загинув 1967 року. Вайда навіть зробив алюзію на його передчасну смерть у фільмі "Усе на продаж" (Wszystko na sprzedaż, 1969) і шкодував, що не довірив актору більше ролей. Завдяки саме "Попелу і діаманту" ім'я Збіґнєва Цибульського назавжди закарбоване в історії польського кіно.

27 березня, 18:30

Прем'єра "Катині" Анджея Вайди, стрічки, що розповідає про тисячі польських офіцерів, яких вбило радянське НКВС, відбулася 17 вересня 2007 року, в день, коли світ згадує про вторгнення радянських військ у Польщу в 1939 році. Сюжет фільму розгортається в післявоєнний період. Мати, дружина та дочка польського офіцера чекають на його повернення з табору. Відчуваючи тривогу через його тривалу відсутність, вони вирішують розпочати активні пошуки.

Основним викликом для мене стало питання, яким чином створити цей фільм: чи слід зробити його політичним, чи надати йому особистісного характеру. Проте я не вважаю, що це лише моя особиста оповідь. Так, я віддаю данину пам'яті моєму батькові, але вирішив, що важливіше не акцентувати на погляді однієї особи, а надати цій розповіді більш універсальне звучання. Історія є ключем до руху вперед, але чомусь цю, здавалося б, просту істину часто забувають. Історію не можна спотворити, сфабрикувати чи вигадати. Імена всіх жертв зберігаються в архівах, які велися дуже ретельно. Це просто перевірити. На кожного загиблого відкрито окрему справу. Зберігся й наказ із власноручним підписом Сталіна про розстріл польських офіцерів, - ділився своїми думками Вайда.