Від Потоцьких до Грохольських: досліджуємо найзначніші аристократичні родини Вінниччини - 20 хвилин

Грохольські в родинному маєтку на П'ятничанах

У Вінниччині проживало безліч впливових аристократичних династій, серед яких виділялися Грохольські, Потоцькі та інші. Ці родини суттєво впливали на культурний і політичний розвиток регіону, зводячи розкішні палаци, церкви та монастирі, а також активно займаючись благодійною діяльністю.

* Розповідаємо про найвідоміші з них.

Вінниччина стала притулком для численних впливових аристократичних родин, які відіграли ключову роль у формуванні культурного і архітектурного обличчя цього регіону. Ці родини залишили по собі багатий спадок у вигляді величних палаців, які нині приваблюють туристів до Вінницької області. Серед них — палац Ґрохольських-Можайських у Вороновиці та палац Потоцьких у Тульчині.

Потоцькі

Потоцькі – це одна з найзаможніших родин, яка мала велику кількість земель. Тульчин, у якому Станіслав Щенсний Потоцький створив розкішний Палац, що отримав назву "Подільський Версаль", а також село Печера, де зберігся парк та усипальниця Потоцьких-Свейковських.

Князі Потоцькі вважаються одним із найвідоміших шляхетських родів, що мають українсько-польське походження. Представники цього роду обіймали високі державні посади, виконували роль воєначальників та активно підтримували мистецтво як меценати. У Вінницькій області Потоцькі володіли вісьмома маєтками, розташованими в Ладижині, Тульчині, Смотричу, Печорі, Сокільці, Немирові, Дашові та Могилеві-Подільському.

Власник Тульчина, Станіслав Щенсний Потоцький, належав до числа найзаможніших осіб регіону. Як польський шляхтич, він займався державними та військовими справами в Речі Посполитій, був магнатом і щедрим меценатом.

У 1782 році в Тульчині Станіслав Потоцький збудував величний палац, який нагадував знаменитий Версаль. Біля палацу було закладено просторий парк. Тут Потоцький утримував 400 працівників, а також мав одне з найбільших і найкращих коней у Польщі. У Тульчині він організував свій власний оркестр і друкарню. Його підлеглі відпрацьовували панщину лише один день на місяць. Потоцький пересувався на кареті, кінній упряжці, в супроводі чотирьох козаків.

У 1798 році Станіслав Потоцький втретє одружився на Софії Вітт і переїхав до Умані, де заснував великий сад і звів палац. У цьому шлюбі у них народилося вісім дітей, з яких троє загинули в дитинстві. У 1805 році Станіслав помер, дізнавшись про зраду дружини з його старшим сином Юрієм Потоцьким від попереднього шлюбу.

Після кончини свого чоловіка, вдова разом із пасинком почали запрошувати до себе найвідоміших картярів з усієї Європи. У їхньому палаці не вщухали розкішні свята. Мільйони грошей безперервно змінювали своїх власників. Значну частину спадщини Єжи Потоцького було програно в карти. З часом їхні шляхи розійшлися.

Святополк-Четвертинський

Святополк-Четвертинський -- давній княжий рід, що походить від Рюриковичів. Селище Антопіль, де зберігся їхній палац. Також родина мала значні маєтки в інших частинах Поділля.

На відстані 120 кілометрів від Вінниці приховане маленьке село Антопіль, яке зберігає в собі багато цікавих історій. Тут можна побачити вражаючий палац князів Четвертинських, що вражає відвідувачів своїм мармуровим фонтаном, що прикрашає вхід.

Родова гілка князів Святополк-Четвертинських бере свій початок з Волині, і за генеалогічними дослідженнями, вони мають коріння у славному роду Рюриковичів. Хоча основні маєтки Четвертинських були розташовані на Волині, одна з їхніх гілок успішно осіла також на Поділлі.

Що стосується Антополя, то все почалось з парку. Брацлавський каштелян, Антоній Ян Непомуцен Святополк-Четвертинський, що володів тутешніми землями, в 1780-х роках закладає тут чудовий парк. Заснований він був на основі лісового масиву, і досі в парку є велетні-ясени, яким по 300-400 років. Крім ясенів, цілі гаї утворюють сосни, дуби, в'язи та каштани. Ландшафт прикрашали каскади ставків з містками, мармурові сходи, лави та скульптури, -- картина вимальовується райська.

У парку, на пагорбі Четвертинський будує, як власну резиденцію, класицистичний палац, завершення якого припадає на 1830 рік. Парадний фасад має галерею з іонічними колонами. Перед фасадом -- мармуровий фонтан. Того ж року князь помирає, у поважному віці, 86 років.

В кінці 19 століття палац викуповує Кароль Ярошинський (до речі, сімейна резиденція Ярошинських знаходиться неподалік у містечку Тиврів) -- тодішній знаний підприємець, банкір та власник багатьох цукрових заводів.

Ближче до завершення XIX століття Ярошинський завершує роботи над палацом, доповнюючи його по боках двома одноповерховими флігелями в стилі неоренесансу. На початку XX століття ансамбль розширюється за рахунок додавання господарських будівель: стайні, льодовика, гаража, голубника, складу, сторожки та брами.

Собанські можна переформулювати як "Собанські" або "собанський". Якщо потрібно більше контексту або варіантів, будь ласка, уточніть!

Родина Собанських стала однією з найзаможніших і найвпливовіших на Поділлі, володіючи обширними земельними наділами, розкішними палацами та промисловими об'єктами на території нинішньої Вінниччини.

Польський рід Собанських славився значним багатством. Вони володіли кількома маєтками на українських землях. У 1877 році Тереза Собанська, яка успадкувала маєток після смерті батька, вийшла заміж за Генриха Тишкевича — члена родини, якій приписували володіння 99 маєтками в межах колишньої Речі Посполитої.

Тишкевичі походили від старовинного руського роду, який прийняв католицтво. Серед Тишкевичів були видатні державні діячі, воєводи, старости, наприклад, власник Бердичева і фундатор відомого кляштору Кармелітів був київським воєводою. Але зважаючи на масштаби палацу у Спичинцях, можна припустити, що рід Тишкевичів на кінець 19 століття вже не був настільки багатим, як у 17 столітті.

Тереза та Генріх узяли шлюб у 1877 році та оселилися в палаці Собанських, розташованому у Спичинцях. У 1880 році цей палац, що знаходився на лівому березі річки Рось, згорів. Вже наступного року Тишкевич розпочав зведення нового садибного будинку на правому березі. Для будівлі було обрано стиль французького неоренесансу, що дозволяє порівнювати палац із шато в долині Луари. Дослідники вважають, що проект розробив італійський архітектор Генрих Гіацинт Іттар. Перед палацом був створений чудовий парк у французькому регулярному стилі.

Окрім палацу в Спичинцях, що на початку XX століття вважали містечком, збереглися такі елементи, як цегляна огорожа маєтку, приміщення економа та різноманітні господарські будівлі.

За даними перепису 1897 року тут було 2607 мешканців, причому досить багато євреїв - 937. Останні мали синагогу, а православні молились у дерев'яній церкві, збудованій у 1728 році. Обидва храми зникли у полум'ї більшовицького вандалізму. Палац Тишкевичів перебував у відносно непоганому стані, адже з радянських часів у ньому розміщувалася школа

Грохольські

Грохольські — шляхетний рід з Польщі, який протягом понад 150 років управляв Вінницею та її околицями. Їхня родинна садиба розташована в П'ятничанах (тепер це частина Вінниці), а також у Вороновиці, де можна знайти знаменитий Вороновицький палац.

Грохольські -- відомий польський шляхетський рід герба Сирокомля. Ще у ХV столітті їм було надано графський титул. У 1730 році Грохольські потрапили на Поділля, де через одруження Міхала Грохольського і Анни Радзимінської отримали у володіння село П'ятничани, яке нині є частиною Вінниці. Пізніше Грохольські купили в Потоцьких Стрижавку та Вороновицю.

У кожному селі, що належало родині, були зведені величні палаци. Відомо, що в п'ятничанському маєтку Грохольських часто зупинялися багато відомих особистостей свого часу. У 1781 році Мартин Грохольський мав честь приймати короля Станіслава-Августа. Через кілька років у П'ятничанах перебувала королева Сицилії, а в наступному столітті палац відвідав російський імператор Микола І.

У 1777 році польський аристократ Франциск Грохольський збудував у Вороновиці триповерховий палац, виконаний у стилі раннього класицизму. Навколо нього був створений чудовий парк, адже в той час Поділля славилося своїми архітектурними та парковими ансамблями.

За участь в антиросійському повстанні 1863 року Грохольські вимушені були продати палац Можайським: на торгах палац придбав Микола Можайський, а потім -- його брат Олександр Можайський, винахідник першого у світі літака, який злетів у повітря з людиною на борту. Останнім власником маєтку із родини Грохольських був Адольф Грохольський, який згодом виїхав до Австрії.

У 2015 році Анджей Грохольський, представник старовинного польського магнатського роду, відійшов у вічність на 102 році свого життя. Він залишився останнім із родини, хто народився і провів своє життя на Поділлі. Його онуки нині живуть у Польщі, часто навідують Вінницю та активно долучаються до реставрації палацу у Вороновиці.