"Я маю право звертатися до Ади Миколаївни з любов'ю, називаючи її мамою." Ахтем Сеітаблаєв ділиться своїми думками про Роговцеву, яку ми ще не встигли пізнати, та про свою кохану Олену, яку він вперше представив широкій аудиторії.

Ахтем Сеітаблаєв - знана особистість у світі українського кінематографа, актор і режисер з кримськотатарським корінням. Він може похвалитися численними головними ролями та понад десятком фільмів, які він зрежисував, серед яких такі роботи, як "Кіборги", "Захар Беркут", "Мирний 21" та "Хайтарма". Нещодавно ми мали можливість поспілкуватися з ним на допрем'єрному показі сімейної комедії "Родичі", яка лише-но з'явилася в кінотеатрах. Ахтем не був на заході один - його супроводжувала кохана Олена, про яку він ще не так давно рідко ділився інформацією з громадськістю.

У бесіді з OBOZ.UA Ахтем Сеітаблаєв поділився своїми улюбленими акторами, яких завжди радий бачити у своїх проектах, а також розкрив, з ким із колег він не має наміру співпрацювати. Він згадав про тривалу дружбу з Адою Роговцевою, розповів про єдину зустріч акторки з його матір'ю та пояснив, чому вважає її особливо близькою людиною. Наприкінці інтерв'ю він представив свою партнерку Олену і одним словом окреслив етап їхніх стосунків.

Ахтеме, цікаво, що зовсім нещодавно ми сиділи на цій самій лавці в сквері біля кінотеатру "Жовтень" і спілкувалися з Віктором Ждановим, зіркою серіалу "Спіймати Кайдаша". Він поділився, що є режисер, з яким готовий працювати безкоштовно. Він згадав ваше прізвище і пояснив, що саме ви відкрили йому двері у світ кіно, запросивши до зйомок у "Кіборгах".

Дуже важливо зазначити, що мені справді пощастило зустріти Віктора Жданова. Це надзвичайно глибока особистість, освічена і талановита, з багатим внутрішнім світом. У нього є щось унікальне – рідкісна внутрішня істина. Навіть якщо він здається спокійним зовні, ти відчуваєш, що всередині його особистості кипить величезне життя. Це складна акторська природа. Що стосується його слів про готовність працювати безкоштовно, це дійсно зворушливо. Проте я не хочу, щоб це сприймалося як моя заслуга, адже після "Кіборгів" у його житті відбулося багато змін, і все це завдяки його власним зусиллям.

Віктора Жданова характеризують як актора з унікальною особистістю. Чи доводилося вам, як режисеру, шукати особливий підхід до роботи з ним?

- Ви знаєте, я цього не помітив. Його так званий непростий характер, як на мене, базується на кількох важливих речах. По-перше, почуття власної гідності. А по-друге - дуже високий рівень професійності, який не дозволяє йти на компроміси, і у професії в тому числі. Я це відчув одразу. І тому мені було дуже цікаво зустрітися з актором, якого бачив у своєму фільмі. Віктор мав зіграти одного з ключових персонажів "Кіборгів" - Старого, або Діда, як його називали.

Мене одразу зачепило це поєднання: з одного боку - людина, яка ніби представляє сільську Україну, в якій дуже багато мудрості, розуму, знання життя. З іншого - гумор, якась особлива батьківська щемкість. Усе це стало зрозуміло й відчутно вже під час акторських проб. Але, мабуть, найважливішими були запитання, які Віктор ставив про свого персонажа: навіщо він тут, чому саме такий, що з ним відбувається. Тому, повторюся, мені пощастило на зустріч із Ждановим.

У тих моментах, коли я, як режисер, маю можливість залучити його до проєкту, я завжди роблю це з великим задоволенням. У моєму новому фільмі "ГУР: Код "Сікора", що вийде в середині листопада, Віктор виконав одну з ключових ролей. Як завжди, співпраця з ним приносить мені неймовірне задоволення. Хоча деякі можуть сприймати це як звичайну похвалу, я щиро насолоджуюсь цим процесом. Впевнений, що не помилюся, якщо скажу: Віктор Жданов має можливість втілити будь-який образ. Він може зіграти як аристократа, так і простого селянина, який щойно повернувся з поля. Або ж автослюсаря, як у фільмі "Додому" Нарімана Алієва, де ми працювали разом. Тому я з добрим почуттям заздрошчу режисерам, яким пощастило співпрацювати з цим талановитим актором.

Не таємниця, що у режисерів є актори, з якими спілкування відбувається легше, наче на одній хвилі. Чи є у вас такі улюбленці?

Так, існує певне коло акторів, які завжди викликають інтерес. Я вважаю, що це абсолютно природно. З іншого боку, я підтримую ідею формувати новий акторський склад для кожного фільму, підбираючи тих, хто найкраще відповідає задуму проекту. Проте, слід визнати, що є актори, яких завжди приємно бачити на екрані. На жаль, не завжди вдається спільно працювати через їхню зайнятість, але це також свідчить про їхню високу професійну затребуваність. Якщо говорити про конкретні імена, то, звичайно, слід згадати Віктора Жданова, Андрія Самініна, Андрія Мостренка, Андрія Ісаєнка, Рому Ясіновського, Макса Девізорова, а також Аду Миколаївну Роговцеву. Не можна не відзначити Світлану Орліченко, Ларису Руснак і Ірину Мак. В Україні дійсно багато талановитих акторів. Проте, з кимось у тебе складається особливий контакт, як на професійному, так і на особистісному рівні.

Ада Миколаївна Роговцева обирає ролі дуже ретельно. Як розповів нам продюсер Євген Таллер, коли вона погодилася взяти участь у його фільмі "Ну, мам", у неї була одна важлива умова - її сина мав зіграти саме ви.

- Ну для мене це дуже важлива історія, бо в ній проживав фактично самого себе. Ми з Адою Миколаївною граємо разом на сцені. Щоправда, не так багато, як хотілося б. От нещодавно знову повернулися з чергових гастролей із виставою "Будьте як вдома". Цю постановку режисерка Катерина Степанкова поставила близько 15 років тому, після перерви її відновили. Коли мій товариш і агент Богдан Жданов сказав: "Є така пропозиція, і, скоріш за все, будете грати грати з Адою", навіть не здивувався. Бо люди, які нас знають, сприймають це як щось абсолютно природне. Ну а хто ж іще має грати з Адою Миколаївною? (сміється). І мене це дуже тішить. Бо працювати з нею - велика честь. І нескінчене професійне навчання.

Це незаперечна істина, відома всім: перебуваючи поруч з Адою Миколаївною — на сцені чи в кадрі — ти відчуваєш маленьку частинку життя. Наприклад, ми вже багато років граємо "Будьте як вдома". Здається, що знаєш усе: текст, мізансцени, реакції партнера — наші персонажі постійно взаємодіють один з одним. Але з Адою Миколаївною не можна просто вийти і виконати свою роль. Вона завжди приносить щось нове, що надає виставі особливої живості. Ти змушений бути уважним, слухати та реагувати. Навіть якщо якусь сцену ти зіграв сотні разів, вона може раптом піти зовсім по-іншому. І це неймовірний професійний азарт! Скажу без перебільшення: це справжня радість — мати можливість працювати з такою талановитою людиною.

А на чому ж базується ця дружба? Яка у вас близькість: чи можете ви зателефонувати або приїхати в будь-який час? Відомо, що Катерина Степанкова, донька, дуже пильно охороняє свою матір - лише кілька людей користуються необмеженим доступом до неї.

Мене переповнює радість і гордість, що можу зателефонувати в будь-який момент, коли мені цього хочеться, хоча, звичайно, я цього не роблю надто часто. Я з великим шануванням ставлюся до Ади Миколаївни, її часу та відпочинку. Тому стараюся не відволікати її без потреби. Але, звісно, я можу їй написати або зателефонувати, коли виникає така можливість.

Наша дружба почалася з продовження легендарної вистави "Варшавська мелодія" - однієї з найзнаковіших театральних робіт Ади Миколаївни. Це було, напевно, років 20 тому, коли мене запросили грати у цій виставі. Там ми й познайомилися. Звичайно, сильно хвилювався. Тому що Аду Миколаївну пам'ятаю ще з дитинства. Вона була однією з найулюбленіших актрис моєї мами (Субіє Налбандова теж мала акторську освіту, але за фахом практично не працювала. У "Хайтармі" Ахтем зняв її у першій і фактично єдиній її кіноролі. - Ред.) І потім, до слова, мені пощастило їх познайомити, коли мама приїжджала до Києва. Як вони порозумілися? Думаю, добре. Вони багато сміялися, дуже тепло розмовляли. Це була єдина зустріч, бо мама мешкала в Криму і не так часто мала можливість приїжджати. А зараз її вже немає - відійшла у вічність...

Яка насправді Ада Роговцева поза сценою, у повсякденному житті?

Вона - справжнє небо. Ада Миколаївна - це те, що можна назвати небом. Коли ти завітаєш до неї в гості, вона завжди знаходить спосіб потішити чимось смачненьким, адже готувати їй вдається на славу. За лічені хвилини вона створює навколо себе атмосферу затишку і домашнього тепла. Іноді я дозволяю собі звертатися до неї, як до мами. І вона завжди відповідає на це з любов'ю. Для мене це поєднання честі, радості і глибоких почуттів.

Чи є актори, з якими ви категорично відмовитеся співпрацювати? Які обставини мають виникнути, щоб ви вирішили: "Ні, працювати з цією особою не має сенсу"?

- Ну, звичайно, буває, що не сходяться якісь внутрішні системи координат. І це нормально, природно. Хоча зрештою, почуття власного смаку - особиста річ. Та й мистецтво взагалі суб'єктивне. Тому я можу сто разів помилятися у внутрішніх оцінках. Якщо ви помітили, взагалі нікому публічно не даю оцінок. Нікого не аналізую з точки зору "вдало - невдало". Можу похвалити, але не засуджую. Тому що наша професія все ж таки дуже тонка і залежить від багатьох речей. Проте, так, є певні актори, з якими я, напевно, не захочу працювати - але, на щастя, таких людей не так багато.

В ексклюзивному інтерв'ю нашому виданню директорка Одеського кінофестивалю Анна Мачух поділилася інформацією про те, що цього року дистриб'ютори запланували показ 56 українських фільмів у кінотеатрах. За її словами, виникла певна конкуренція за дати виходу, адже коли кілька українських стрічок з'являються одночасно, вони фактично починають змагатися одна з одною.

Так, ситуація з українським кінематографом залишається складною. Ви ж розумієте, що йдеться про безпеку – постійні повітряні тривоги змушують переривати та переносити сеанси. Крім того, є питання щодо кількості діючих кінозалів. Коли виходить багато українських фільмів, виникає проблема: де їх усіх показувати? Як глядачі зможуть їх побачити? Адже створити фільм – це лише половина справи; важливо ще донести його до глядача. І, звісно, виробництво фільмів під час війни – це надзвичайно складний процес. Проте, дякуючи Всевишньому, друзям та моїй команді, я не залишаюсь без справ. У мене завжди багато роботи.

На завершення, дозвольте поставити особисте питання. Упродовж нашої бесіди поряд з вами була ваша чудова супутниця. Ви вже ділилися з медіа інформацією про неї, але, здається, на публічному заході ви з'явилися разом вперше.

- Це моя дівчина. Її звати Олена.

Олено, чи не могли б ви поділитися кількома словами про себе?

- Не викладайте все одразу! - з усмішкою радить Ахтем. - Важливо ділитися інформацією поступово.

- Ми познайомилися на кінопоказі, - усміхається Олена. - Це було під час одного із показів фільму "Додому".

- Тебе потім замучать журналісти, - знову підказує Ахтем. - Серйозно, ми поки не готові багато розповідати про нас.

- Тоді хоча б скажіть: на якій стадії ваші стосунки?

- Романтична, - усміхається Ахтем.

Не пропустіть на OBOZ.UA інтерв'ю з акторкою Іриною Кудашовою, яка отримала пропозицію руки й серця на мальовничому озері Комо. Вона поділилася деталями про різницю у віці зі своїм нареченим, своє життя за кордоном, а також про участь у проектах для дорослих.

Приєднуйтесь до каналів OBOZ.UA у Telegram та Viber, щоб залишатися в знаннях про найсвіжіші новини!