"Якщо ми сьогодні ігноруємо наших дітей, то завтра це обернеться проти України."

Побачила у соцмережах відео, в якому Олександр Музика з Вінниці продемонстрував своїм підписникам Адвент-календар "Казкарі"

"У нашому відео ми представили захоплюючі українські казки у форматі "казка в казці", -- поділився Олександр Музика. -- Ми поєднали їх із розповідями про різні українські регіони, а також про сучасність і історію наших міст. Разом з Манюнчиком і Манюнею ви зануритеся у чарівний світ казок і дізнаєтеся багато нового про українські міста та їх особливості."

Окрім створення книг, що активуються за допомогою смартфона, Олександр також розробляє освітні ігри для дітей. Наприклад, він пропонує інноваційні способи вивчення таблиці множення та розвитку пам'яті у малюків. Батьки зможуть перевірити знання своїх дітей з різних предметів за допомогою інтерактивних квізів. Якщо відповідь вірна, під запитанням з'являється усміхнений смайлик, а в разі помилки — сумний.

Я зателефонувала до Олександра Музики, аби розпитати його про інтелектуальні ігри. Чоловік, до речі, раніше працював у банку.

У Вінниці я викладаю математику в ліцеї, а також веду курс з запуску успішних стартапів на першому курсі університету, — ділиться своїм досвідом викладач і підприємець Олександр Музика. — Моя перша освіта була в галузі педагогіки, і я став переможцем Всеукраїнської олімпіади з педагогічних наук. Ознайомившись з різними ігровими методиками, я почав активно впроваджувати їх у своє повсякденне життя.

У 2012 році у нас з'явився старший син, а в 2015 році - молодший. Моя дружина також закінчила педагогічний університет. Ми почали шукати в Мережі ідеї для розвитку дітей вдома. Найактивніше нейронні зв'язки у дітей формуються в дошкільному віці, з 2 до 6 років. Це справжній золотий час, коли діти, як губки, здатні поглинати корисну інформацію. Батьків, які цього не усвідомлюють, легко впізнати, адже їхні діти часто тримають у руках смартфони. У цих батьків теж є гаджети, і вони не бажають, щоб їхні малюки відволікали їх від екрану.

Маємо думати про виховання дітей за допомогою домашніх методик. Ми з дружиною побачили, що готових методик немає. Іграшки з-за кордону можуть не підходити під наш менталітет, а саме завдяки грі можна формувати у дитини необхідні навички.

Нашим дітям космічно пощастило у зв'язку із розвитком IT-технологій. Точка доступу до світових знань у них у руці! Будь-яку інформацію можна отримати за декілька кліків. Але у нашій державі немає методики, як дитині подати ґаджет, щоб вона не сприймала його як "коробочку" для гри. Дитина повинна розуміти, що це точка комунікації зі світом! Одна з функцій -- це гра. Діти найчастіше тицяють на яскраві червоні кнопочки. Найбільша червона кнопка -- це YouTube. Діти поглинають розумний контент мовчки, а мовчазне сприйняття інформації атрофує емпатію та емоційний інтелект -- вміння спілкуватися та формулювати думку. Дитина може рости розумною, але не може пояснити те, що знає.

Що ми досягли, створюючи інтерактивну книжку? Книга завжди була традиційним засобом навчання, тоді як смартфон чи планшет надають можливість об'єднати сучасні технології з класичними методами виховання. У нашій книжці оживлення йде далі звичайної анімації – діти можуть взаємодіяти з різними елементами, натискаючи на них та слухаючи звуки, що вони видають.

Книги представлені в десяти мовах, що відкриває можливість одночасного вивчення іноземної. Цей захоплюючий контент, що вражає дитячу уяву, сприяє спілкуванню батьків з дітьми на всіх етапах навчання. Наприклад, мама може запитати: "Що це поруч із пташкою?" — "Яєчко". — "Давай порахуємо яєчка...". Мені потрібно було розробити методику, як ефективно використовувати цю книгу.

Я розпочав цей проєкт не з метою інтеграції в педагогіку, а щоб мої діти могли насолодитися казками, які стали частиною нашого дитинства: "Колобок", "Троє поросят", "Дюймовочка", "Вовк і семеро козенят", "Ріпка", але у новому, сучасному форматі. Я також розглядав це як можливість для бізнесу. Під час участі у виставках я помітив, що такі книжки викликають інтерес у людей. Нам вдалося об'єднати навчальні методики з елементами гри.

Одним із перших виробів, що з'явилися на ринку, став набір Піфагора, призначений для освоєння таблиці множення. Деякі вчителі дотримуються підходу, що акцентує на заучуванні, приміром, коли дитина повинна вивчити таблицю множення на 5 до наступного дня. Інші ж педагоги зосереджуються на підготовці учнів до розуміння принципів множення. Коли діти засвоюють теми, такі як "число", "склад числа" та "додавання через десяток", вчителька пояснює їм основи множення. Лише після цього переходять до запам'ятовування. Таким чином, діти не тільки вчать, а й усвідомлюють, як це функціонує. Багато класів активно використовують наші розробки.

Поділіться інформацією про найулюбленіші ігри, які сприяють розвитку...

Часто батьки обирають інтерактивні книги для малюків віком від 2 до 4 років. Однією з найулюбленіших ігор є МЕМОграй, яка допомагає тренувати пам'ять. У нашій колекції також представлені розумні блокнотики "Магічні квізи", які містять запитання з чотирма варіантами відповідей. Якщо дитина обирає правильний варіант, на екрані з'являється радісний смайлик, і ми заохочуємо її словами: "Молодець!". Якщо ж відповідь виявляється неправильною, ми можемо разом обговорити запитання, що дозволяє дитині краще зрозуміти матеріал. Через тиждень-два, повернувшись до цього питання, малюк, швидше за все, зможе дати правильну відповідь. Таким чином, успішна відповідь стимулює бажання вчитися далі, а помилка стає можливістю для батьків допомогти дитині отримати нові знання.

Є батьки, які активно займаються розвитком своїх дітей у ранньому віці. Дитина вже знає, як читати, писати та рахувати. Вона відвідує різноманітні секції та гуртки, що готують її до школи. Проте, чи не варто знайти баланс у вихованні дитини на етапі дошкільного розвитку?

Виховання дитини можна розглядати через призму двох різних стратегій. Перший варіант називається "методом скульптора", де батьки формують особистість дитини, немов витесують її з каменю. Другий підхід, "метод садівника", передбачає створення сприятливих умов для розвитку дитини, як у підготовленій землі, де після посіву насіння ми лише спостерігаємо за ростом рослинки. Батьки забезпечують її необхідними ресурсами, але дозволяють їй самостійно розвиватися. Часто дорослі схиляються до "скульпторського" методу, бажаючи забезпечити своїм дітям найкраще. Я ж вважаю, що оптимальним є поєднання обох підходів.

Які відгуки ви отримуєте в соціальних мережах?

Розпочалися дискусії, що "Колобок" є "російською народною казкою". Однак це твір, що має корені в українському фольклорі. Залучивши експертів, ми провели дослідження і виявили, що це дійсно українська казка. Я отримую велике задоволення від роботи і вдячний тим, хто розуміє сенс нашої діяльності з дружиною та командою. Наша мета – надихнути батьків на впровадження домашніх методик виховання. На жаль, домашні підходи у роботі з дітьми часто недооцінюються.

Займатися з дітьми вдома треба не з примусу, а через гру. Щоби дитина не відчувала у батьках викладачів. У мене не завжди це виходить, бо я діючий викладач.

Знайшла інформацію, що новонароджені можуть успадковувати високе IQ від своїх батьків або близьких родичів. Як ви вважаєте, чи це дійсно так?

-- З точки зору педагогіки на людину впливає три фактори. Перший -- генетика. Другий -- оточення, третій -- виховання. І оточення, і виховання впливають на рівень інтелекту, який можна "прокачувати" протягом життя. Коли дитину з ранніх літ віддаєте на один гурток, на інший, дитина вчиться комунікації. Коли ми займалися з дітьми-переселенцями, ми їх ділили на певні групи, наприклад, в одній групі були діти віком 5 років. Ось що ми побачили. 5-річна дитина, яка ходила на різні гуртки, активна, швидко запам'ятовує фішки... А інша 5-річна дитина, яка в силу обставин не мала можливості відвідувати гуртки, емоційно замкнута. Якщо б рівень IQ залежав тільки від генетики, діти одного віку мали би видавати подібні результати, але це не так. Не можемо просто народжувати дітей і сподіватися на генетику. Закликаю батьків займатися з дітьми, бо наші діти будуть завтра формувати нашу державу. І саме від них залежатиме вектор її розвитку. Якщо махаємо рукою на наших дітей сьогодні, то махаємо на Україну завтра.