Евакуація музейних колекцій в умовах війни: Харківський художній музей виявив основні виклики.

Українська нормативна основа протягом тривалого часу існувала в паралельному вимірі.

Марина Філатова, керівниця відділу зарубіжного мистецтва Харківського художнього музею, який зазнав пошкоджень внаслідок російського обстрілу минулого місяця, поділилася в інтерв'ю ZN.UA досвідом, з якими юридичними та логістичними труднощами стикалися музейні працівники з початку повномасштабної війни.

За її словами, на момент початку масштабного вторгнення Росії не існувало сучасних і відповідних для цієї війни схем евакуації музейних колекцій. Музейна система залишалася прив'язаною до старих радянських вказівок, згідно з якими в разі загрози харківським музеям радили переміщувати свої фонди до російського Бєлгорода.

"Отже, місцеві жителі повинні були приймати рішення в умовах справжнього конфлікту, тоді як законодавча база функціонувала в зовсім іншій реальності," – зазначила Філатова.

Крім старих протоколів, зазначає вона, був ще загальний порядок евакуації у разі надзвичайних ситуацій, затверджений постановою Кабміну №841 від 30 жовтня 2013 року.

Цей документ є чинним і встановлює загальні принципи: хто приймає рішення, організовує евакуацію, які комісії діють і які органи залучаються до процесу. Проте музейна колекція не вписується в загальну схему евакуації, тому для її переміщення необхідний окремий регламент. Це зумовлено потребою врахування обліку, збереження, ризиків реставрації та юридичної відповідальності за кожен експонат, підкреслює завідувачка відділу зарубіжного мистецтва.

"За словами експерта, картини, графічні аркуші, ікони, скульптури та предмети декоративно-ужиткового мистецтва не підлягають евакуації як звичайні речі."

Філатова також поділилася своїми думками щодо переваг і недоліків постанови Кабінету Міністрів України №229, прийнятої 18 лютого 2026 року.

За її словами, ця постанова дійсно важлива, оскільки документ затвердив окремий порядок тимчасового переміщення, тобто евакуації, культурних цінностей державної частини Музейного фонду України під час воєнного стану та їхнього повернення.

На думку Філатової, важливим є те, що визначена чітка зона для обов'язкової евакуації: культурні цінності повинні бути переміщені з установ, що знаходяться в районах бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, а також з установ, які розташовані ближче ніж 50 км від лінії фронту.

"Раніше музейники часто мусили доводити очевидне: небезпека реальна, вона тут", -- додала завідувачка відділу зарубіжного мистецтва.

Ще один позитивний момент полягає в тому, що постанова чітко вказує, що евакуйовані цінності повинні бути переміщені до установ, які знаходяться на відстані понад 75 км від зони конфлікту. Це вже не просто абстрактне поняття "безпечне місце", підкреслює Філатова. Також у документі зазначено порядок евакуації: спочатку слід рятувати унікальні культурні цінності та фондово-облікову документацію, потім найцінніші твори, що мають загальнодержавне значення, а в останню чергу – інші культурні цінності з державного Музейного фонду.

"Це є важливим для великого музею, адже фізично евакуювати все одночасно неможливо," - зазначила вона.

Крім того, слід відзначити, що у випадку безпосередньої загрози, керівник навчального закладу або особа, на яку покладено відповідні повноваження, має право самостійно приймати рішення щодо евакуації, після чого негайно сповістити відповідні служби.

Проте недоліки також є очевидними, зазначає Філатова. По-перше, цей документ з'явився майже через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення Росії. По-друге, постанова не забезпечує автоматичне створення місць для вивезення колекцій: хоча можна вказати на "необхідні умови зберігання", в Україні все ще бракує спеціалізованих фондосховищ, а багато безпечних регіонів вже прийняли велику кількість переміщених фондів.

По-третє, зауважує вона, документ не вирішує питання людей.

"Можна прописати правильну черговість евакуації. Але хтось має знати колекцію так, щоб визначити цю черговість не формально, а по суті. Хтось має пакувати, переносити, описувати, звіряти, відповідати за акти, контролювати стан", -- пояснила Філатова, зазначивши, що все це роблять музейники, часто за зарплату, яка не відповідає ані рівню освіти, ані масштабу відповідальності, ані воєнним ризикам.

"Сама постанова колекції не врятує. Її мають виконувати живі люди", -- додала вона.

Філатова раніше поділилася інформацією про аналіз масштабу та характеру ушкоджень, завданих музею внаслідок російського обстрілу, а також про реставраційні роботи. Вона зазначила, що експерти продовжують дослідження пошкоджених експонатів: кожен артефакт потрібно перевірити за документами, провести огляд та зафіксувати в акті.

Наразі найголовнішим завданням є стабілізація: необхідно висушити, запобігти розвитку грибка, уникнути подальшої деформації основи, закріпити ушкодження та створити детальні описи. Реставраційні роботи займають місяці, а інколи навіть роки, в той час як ресурси для їх здійснення завжди обмежені.

Додаткова інформація про обставини в Харківському художньому музеї представлена в статті Марка Баянова під назвою "Харківський художній музей: як захистити мистецтво та людей?".