ФБР-Голлівуд – це ключове агентство США, яке здійснює контроль над американською кіноіндустрією.

1967 рік. Блискучий, втім ще не маститий продюсер Роберт Еванс щойно отримав крісло очільника виробництва студії Paramount Pictures. Головний проєкт усього його життя -- зйомки "Хрещеного батька", ще попереду, коли Еванс сам отримав пропозицію, від якої неможливо відмовитися.

Він саме займався створенням сатиричної комедії "Радник президента", у якій висміювалася мода на шпигунів та всепроникне спостереження, коли до нього несподівано завітали двоє незнайомців, які не бажали чекати в черзі. За словами самого Еванса, ця пара наче зійшла зі сторінок рекламного постера ФБР: бездоганні класичні костюми, білосніжні, начищені комірці та незворушні вирази облич. Міцне рукостискання ледь не призвело до травми для продюсера. Агенти одразу перейшли до суті справи та холодно повідомили, що директор ФБР Джон Едгар Гувер ознайомлений зі сценарієм і вважає його антиамериканським, що принижує честь та гідність ФБР. У фільмі агенти бюро зображені як клоуни, некомпетентні дурники та параноїки.

Вони наполягали на тому, щоб або терміново закрити проект, або повністю прибрати всі згадки про реальні американські спецслужби. В іншому випадку студія зіткнеться з серйозними проблемами на федеральному рівні. Закрити фільм не було можливим, оскільки у виробництво вже було вкладено мільйони доларів. Тож довелося переписати всі діалоги, щоб замість ФБР та ЦРУ в кадрі прозвучали абсолютно випадкові абревіатури. До речі, це зробило фільм ще більш комічним. ("Радник президента" виявився справжнім провісником подій: в його фіналі стає відомо, що якась загадкова телефонна компанія планує вживити кожній людині в голову чіп для зв’язку.)

Але Гувер усе одно добив ненависну йому картину, домігшись у 1969 році, щоб її зняли з прокату. З ФБР набагато вигідніше співпрацювати -- причому ще на етапі створення сценарію.

Гувер одним із перших американських політиків зрозумів, що громадська думка формується під впливом масової культури, й успішно використовував кінематограф для зміцнення своєї абсолютної влади. ФБР під його керівництвом жорстко втручалося в кіновиробництво -- змінювало сюжети, вирізало цілі сцени з фільмів і навіть скасовувало зйомки. Кіностудіям, які відмовлялися прибирати знеславлювальні кадри, ФБР повністю перекривало доступ до техніки, архівів та консультацій. Документи, нещодавно розсекречені за законом про свободу інформації (FOIA), доводять, що ФБР змушувало видаляти зі сценаріїв сцени з незаконним прослуховуванням або порушенням громадянських прав, а 2012 року і взагалі відмовило в підтримці фільму, де агент застосовував так звану "тактику залякування".

У масовій культурі сформувався стереотип бездоганного урядового агента: ідеального, розумного та безпомилкового героя. Цей образ, безумовно, сприяє залученню нових співробітників до агентств. Яскравим прикладом цього є фільм "Мовчання ягнят". Наприкінці 1980-х років ФБР відчувало нагальну потребу у нових жінках-агентах, тому надало творцям фільму безпрецедентну підтримку.

Вперше в історії кінематографу творці фільмів отримали можливість знімати на території Академії ФБР, розташованій у Куантіко, штат Вірджинія. У фільмі можна побачити справжні навчальні приміщення, тренувальні майданчики, коридори Академії та вже відомий маршрут для бігу в лісі, на якому з'являється Клариса Старлінг на початку сюжету. Джоді Фостер відвідала лекції з криміналістики в Куантіко, де вивчала психологію злочинців і проходила практичну підготовку зі стрільби, щоб зробити свою гру максимально правдоподібною. Акторка отримувала консультації від агента-профайлера Джани Монро, яка стала прообразом її персонажа.

Прогноз керівництва ФБР виявився цілком обгрунтованим. На початку 2000-х років жінки становили 16% серед спеціальних агентів бюро, причому найбільше заявок було подано саме до підрозділу з поведінкових досліджень.

А як бути з агентом Дейлом Купером? Його методи розслідування, що включають пошук підказок у снах та отримання вказівок від танцюючого карлика чи розмовляючого поліна, можуть стати справжнім кошмаром для піарників з відділу Investigative Publicity and Public Affairs Unit. Творці "Твін Пікса", Девід Лінч і Марк Фрост, були свідомі, що їхній сюрреалістичний проект навряд чи пройшов би цензуру бюро, тому й не намагалися погоджувати сценарій.

Найкурйозніше в цій ситуації полягає в тому, що ФБР жодним чином не відреагувало на "Твін Пікс": бюро абсолютно ігнорує існування спеціального агента Дейла Купера та всього підрозділу "Блакитна троянда". Проте, прості агенти спецслужб із задоволенням обговорюють цей серіал на платформах, таких як Quora — популярному сервісі для обміну знаннями, та Reddit. Вони вважають Купера "вражаючим персонажем", хоча в реальному житті його, напевно, б швидко звільнили із служби.

Насправді, персонаж Дейла Купера став не менш значущим для популяризації ФБР, ніж Кларіса Старлінг. Мабуть, саме цей парадокс уберег режисера від можливих закидів з боку влади.