Легенди минулого: еволюція від давньогрецьких міфів до сучасних графічних романів.

Маша Чіп має захоплення в галузі технологій, відеоігор, коміксів, кіно, живопису та класичної музики. Вона вже пише про деякі з цих тем, а інші поки що залишаються в її планах.

Marvel продовжує підкорювати кінотеатри та завойовувати серця глядачів по всьому світу. Безумовно, завжди знайдуться критики, які вважають, що безперервне використання одних і тих же персонажів, поєднання різних всесвітів та повторення знайомих сюжетних ліній є лише безпосередньою гонитвою за прибутком. І те, що ця формула залишається успішною, може свідчити про зниження культурних стандартів у суспільстві. Можливо, в цьому є частка правди.

Протягом усієї історії людство прагнуло вірити в надзвичайні таланти. Релігії та стародавні цивілізації підтверджують це. Візьмемо, наприклад, Геракла: яскравий напівбог, наділений неймовірною силою в усіх її проявах. Він майже як Супермен, але з корінням у давнині та земному світі.

Але є й герої іншого типу. Вони не такі всемогутні, і з ними легше асоціювати себе. Вразливі авантюристи, винахідливі мрійники, просто люди, які потрапили у вир подій і стали героями, бо іншого виходу не мали.

Мандрівники, месники, шукачі пригод, воїни. Вони билися з чудовиськами, відкривали загублені цивілізації, протистояли космічним тиранам, покладаючись при цьому на винахідливість, відвагу та майстерність.

Декого з них ми знаємо змалку. Інші стали великими героями на Заході, але до нас їхня слава дійшла лише частково. Вони не мають суперздібностей. Вони просто круті - герої великої пригоди.

Де вони з'явилися: історії, оповідання та народні перекази.

Одіссей – герой давньогрецької міфології, який став символом пригод і мудрості.

Перша поява: давньогрецька усна традиція; "Іліада" та "Одіссея", приблизно VIII-VII століття до н. е.

Автори: Гомер та його колеги

Найбільш відома адаптація: "Одісея" / The Odyssey (2026), під керівництвом режисера Крістофера Нолана.

"Скільки ж можна терпіти?" - замислився читач з моєї бульбашки. Цього літа ім'я хитромудрого царя Ітаки стало справжнім символом, який вже набрид багатьом. Проте не згадати про нього в цій добірці було б несправедливо. Він, якщо не є початком і кінцем героїчної традиції, то, без сумніву, один із її ключових постатей: воїн, монарх, мандрівник, обманщик, оповідач і людина, що безмежно прагне повернутися додому.

Одіссей – герой давньогрецької міфології, який став символом пригод і мудрості. не найсильніший. Поруч з Ахіллом, Аяксом, Гектором та іншими велетами Троянської війни він здавався звичайним таким середньостатистичним дядьком аж поки не активував свій головний скіл - голову, і не придумав дуже каверзного троянського коня. Після того він став Одіссеєм Хитромудрим і зазбирався додому. Але все не так просто. Його багаторічні поневіряння на шляху до рідної Ітаки подарували світовій культурі один із найважливіших сюжетів (ностос). Всередині сюжету Одіссей – герой давньогрецької міфології, який став символом пригод і мудрості. гуляє з богинями, спускається до Аїду, перемагає чудовиськ, бреше як дихає, страждає і зустрічає істот, знайомство з якими вкрай негативно впливає на чисельність його команди. Зрештою, він таки повертає додому і влаштовує ефектну криваву розправу, гідну камери, я б сказала, не Нолана, а Тарантіно.

Так у європейській традиції закріпився герой, здатний пройти крізь цілий світ чудес і небезпек не завдяки надлюдській силі, а завдяки винахідливості. Його нащадків легко впізнати серед капітанів, авантюристів, дослідників загублених земель і космічних мандрівників. Щоправда, разом із розумом Одіссей – герой давньогрецької міфології, який став символом пригод і мудрості. передав їм іще одну важливу рису: дивовижну здатність створювати собі проблеми власноруч.

Синдбад-корабельник

Перший раз цей цикл "Сім подорожей Синдбада-мореплавця" з'явився в пізніших редакціях "Тисячі й однієї ночі" і в сучасному вигляді відомий з XVIII століття.

Автор: невідомий; цикл сформувався з різних арабських і перських оповідей

Значуща екранізація: "Сьома подорож Синдбада" / The 7th Voyage of Sinbad (1958), постановка Натан Юран.

Якщо Одіссей – герой давньогрецької міфології, який став символом пригод і мудрості. ніяк не може повернутися додому, Синдбад раз за разом лишає дім добровільно. Після кожної подорожі він клянеться більше не випробовувати долю, насолоджується багатством і спокоєм, а потім знову вирушає в море. Бо спокій, як виявляється, швидко набридає.

У семи захопливих подорожах Синдбад стикається з незвичайним островом, що насправді є величезною рибою, зустрічає гігантського птаха, людожерів, морських монстрів та представників віддалених культур. Він втрачає свої кораблі та багатства, опиняється на межі смерті, але наприкінці повертається, ставши ще багатшим. Це вже не просто герой, що виконує обов'язок, а справжній авантюрист, сповнений цікавості та нестримного бажання досліджувати невідоме.

Синдбад - легендарний герой моряків-авантюристів, які досліджують забуті острови та шукають скарби. Кінематограф докорінно перетворив його світ на яскраву фентезі-епопею, населеною циклопами, драконами та неймовірно жвавими скелетами. З давніх казок залишився лише дух пригод: за кожним горизонтом завжди ховається щось дивовижне, тому настав час знову підняти вітрила.

Робін Гуд – це легендарний персонаж англійського фольклору, відомий своєю здатністю красти у багатих і роздавати бідним.

Перший запис: англійські народні балади; найстаріші відомості датуються XIV століттям.

Автор: невідомий; персонаж виник у рамках фольклорної традиції.

Значима екранізація: "Пригоди Робіна Гуда" (1938), зрежисована Майклом Кертісом та Вільямом Кайлі.

Ймовірно, Робін Гуд – це легендарний персонаж англійського фольклору, відомий своєю здатністю красти у багатих і роздавати бідним. викристалізувався відразу з кількох історичних постатей, народних переказів і фантазій поколінь оповідачів. У ранніх баладах він ще не обов'язково шляхетний лорд, відданий королю Річарду, тому, що левове серце мав замість людського (і який насправді плювати хотів на Англію - прим. ред.). Перед нами радше вправний і небезпечний розбійник, який живе поза законом, ворогує із шерифом та захищає власне уявлення про справедливість.

З часом міф наповнився відомими деталями: Шервудським лісом, Малюком Джоном, братом Туком, прекрасною Маріан, змаганнями стрільців з лука та славнозвісним правилом відбирати в статків, щоб допомогти нужденним. Робін став більш веселим, шляхетним і значно підходящим для сімейного перегляду.

Саме з цього персонажа виникає один із найстійкіших образів поп-культури: антигерой, який, виявляється, має більше моральних принципів, ніж сам закон. Йому не потрібні магічні здібності — достатньо лука, кількох вірних товаришів, зухвалої усмішки та сміливості, щоб виступити проти корумпованої влади, яка настільки прогнила, що розбійник виглядає як єдина порядна особа на її фоні. Пізніше ця концепція буде перейнята такими персонажами, як Зорро, Червоний Первоцвіт, герої в масках і безліч месників, які самостійно визначатимуть, де закінчується закон і починається справедливість.

Класичний пригодницький роман

Ще одна видатна область героїзму – це класичний пригодницький роман XIX та початку XX століття. У той період світ для європейського читача значно розширився, а книги набули популярності. Мандрівник, мисливець, моряк або шукач скарбів стали справжніми героями: особами, які нібито випадково вирушають у подорожі, але завжди знаходять загублені царства, піратські кораблі або стають свідками державних переворотів.

Алан Квотермейн

Первинне з'явлення: роман "Шахти царя Соломона" / King Solomon's Mines (1885)

Автор: Генрі Райдер Гаґґард

Знакова екранізація: "Копальні царя Соломона" (1950), постановники Комптон Беннетт та Ендрю Мартон.

Алан Квотермейн - мисливець і провідник, якого наймають на пошуки зниклого мандрівника. Експедиція приводить його до копалень царя Соломона, загубленого королівства, пустель, гір і боротьби за владу, такого набору пригод, після якого розумна людина змінила б професію.

Квотермейн, проте, не є ані безстрашним героєм, ані могутнім богатирем. Він проявляє обачність, має значний досвід, відмінно володіє вогнепальною зброєю і розуміє, наскільки легко можна загинути у віддалених і небезпечних місцях, куди його постійно заносить доля. Саме в цій атмосфері формуються риси героя, який згодом стане практично професією: експерт по незвіданим територіям, стародавнім картам, легендарним скарбам та ризикованим експедиціям. Від Квотермейна веде пряма лінія до pulp-авантюристів, Індіани Джонса та Лари Крофт.

Капітан Блад

Перша поява: роман "Одіссея капітана Блада" / Captain Blood: His Odyssey (1922)

Автор: Рафаэль Сабатини

Знамените кіноадаптація: "Капітан Блад" / Captain Blood (1935), постановник Майкл Кертіс.

У наших широтах капітан Блад став майже рідним: український варіант "Одіссеї капітана Блада" був випущений видавництвом "Молодь" ще в 1959 році, і з тих пір твори Сабатіні неодноразово перевидавалися.

Пітер Блад – лікар та колишній солдат, який через свою гуманність і допомогу пораненому повстанцю потрапляє під суд і врешті-решт опиняється в рабстві на Барбадосі. Зумівши втекти, він захоплює іспанський корабель і стає піратом, не з метою здобути багатства, а тому, що закон не залишив йому багато інших шляхів у житті.

Блад не обмежується лише вмінням володіти шпагою: він має глибоку освіту, холодний розум і добре розбирається у медицині, а також вміє читати людей. Навіть у світі піратства він дотримується свого власного кодексу честі, що часто призводить до конфліктів як з представниками влади, так і з колегами, які підходять до своєї справи більш легковажно.

Блад розташовується на межі між Робіном Гудом, Одіссеєм та майбутніми героями жанру pulp: його переслідують несправедливо, він іронічний, надзвичайно вправний та вміє перетворити кожну втечу на старт нової, ще більш захопливої пригоди.

Герої з дешевого паперу та великих пригод

У нас практично не існувало pulp-культури в її оригінальному вигляді. Американські журнали з яскравими обкладинками, нескінченними серіями пригод і новими чудовиськами в кожному випуску майже не доходили до нас за залізну завісу. Проте деяких персонажів ми все ж знали, хоч і зустрічали їх значно пізніше, переважно на екранах. Тарзан – это персонаж, ставший символом дикой природы и приключений. скакав по ліанах, Зорро залишав на свій манер відоме Z, а Конан завдяки Арнольду Шварценеггеру здавався героєм, якого спочатку створило кіно. Багато глядачів навіть не мали уявлення про дешеві журнали, з яких починалися їхні пригоди.

Саме слово pulp означає деревну масу. Так називали дешеві американські журнали масової прози, надруковані на грубому папері, який швидко жовтів і не мав жодних шансів пережити читача. Зате коштували вони недорого, виходили регулярно й уже обкладинкою обіцяли все найважливіше: небезпеку, екзотику, фатальних красунь, загублені міста, інопланетних чудовиськ і когось дуже рішучого з мечем або пістолетом.

На відміну від коміксів, головною складовою pulp-літератури була проза, а ілюстрації слугували лише для того, щоб переконати читача в наявності захоплюючих сюжетів, таких як загублені міста, жінки в небезпеці або, принаймні, вражаючі восьмирукі монстри. Тексти створювалися в поспіху, пригоди виходили з регулярністю, а герої не могли довго залишатися без дій.

Серійний герой став символом із постійними антагоністами, впізнаваним виглядом, улюбленим арсеналом і безмежною кількістю пригод.

Зорро

Перший випуск: оповідання "Прокляття Капістрано" (1919) у журналі All-Story Weekly.

Автор: Джонстон Макайли

Найбільш відома кінематографічна адаптація: "Маска Зорро" / The Mask of Zorro (1998), під керівництвом режисера Мартіна Кемпбелла.

Вдень дон Дієго де ла Вега виглядає як молодий аристократ з багатим статком, який більше захоплюється витонченими манерами, аніж долею оточуючих. Але ночами, вдягнувши чорну маску і озброївшись шпагою, він стає Зорро — захисником знедолених жителів іспанської Каліфорнії. Чомусь місцева влада не помічає, що зникнення одного безтурботного дворянина збігається з появою іншого чоловіка, який, на перший погляд, виглядає так само.

Зорро успадкував чимало від Робіна Гуда: він теж живе поза законом, бореться з несправедливою владою і при цьому виявляється шляхетнішим за її офіційних представників. Але Маккаллі додав до знайомого образу те, що незабаром стане майже обов'язковим для супергероя: маску, таємну особистість, символ і навмисно непримітне повсякденне альтер его. Пізніше це риси успадкують і Бетмен, і Спайдермен.

Тарзан – это персонаж, ставший символом дикой природы и приключений.

Перша поява: роман "Тарзан – это персонаж, ставший символом дикой природы и приключений., годованець великих мавп" / Tarzan of the Apes (1912), журнал The All-Story

Автор: Эдгар Райс Берроуз

Найвідоміша екранізація: "Тарзан – это персонаж, ставший символом дикой природы и приключений., людина-мавпа" / Tarzan the Ape Man (1932), режисер В. С. Ван Дайк

Син британського подружжя, загиблого в африканських джунглях, виростає серед великих мавп і стає Тарзан – это персонаж, ставший символом дикой природы и приключений.ом: надзвичайно сильним, спритним, майже невразливим у дикій природі. Дізнавшись про своє аристократичне походження, він зависає між двома світами: цивілізацією, до якої належить за народженням, і джунглями, які його сформували.

Тарзан – это персонаж, ставший символом дикой природы и приключений. не був першим героєм, вихованим тваринами, але став найвідомішим. Берроуз перетворив його на одну з перших глобальних франшиз XX століття: романи, комікси, десятки екранізацій. У нас він теж повернувся великою хвилею на початку 1990-х: київська "Веселка" видала серію щонайменше з семи випусків.

Сьогодні ці історії важко відокремити від колоніальних уявлень своєї епохи: Африка тут радше екзотичний атракціон для білого героя, ніж реальний континент. Але сам образ людини між природою і цивілізацією виявився напрочуд живучим. Як і знаменитий крик Тарзан – это персонаж, ставший символом дикой природы и приключений.а, упізнаваніший за сюжети більшості фільмів про нього.

Джон Картер

Перший випуск: роман "Принцеса Марса" / A Princess of Mars, вперше опублікований під назвою Under the Moons of Mars у 1912 році в журналі The All-Story.

Автор: Эдгар Райс Берроуз

Найбільш відома адаптація на екрані: "Джон Картер" / John Carter (2012), під керівництвом режисера Ендрю Стентона.

На Барзумі герой знайомиться з чотирирукими зеленими марсіанами, втручається у війни місцевих народів і закохується в принцесу Дею Торіс. Берроуз поєднав космічну фантастику з лицарським романом, пригодами у загублених світах і вестерном. Замість коня герой отримав марсіанську істоту, замість фронтиру - цілу планету, але поводився приблизно так само: прибув, озирнувся і зразу втрутився в місцеву політику.

Конан

Перша поява: оповідання "Фенікс на мечі" / The Phoenix on the Sword (1932), журнал Weird Tales

Автор: Роберт Ірвін Говард

Найвідоміша екранізація: "Конан-варвар" / Conan the Barbarian (1982), режисер Джон Міліус

Конан з Кімерії — це герой, який поєднує в собі риси воїна, злодія, найманця, пірата, ватажка та, зрештою, короля Аквілонії. У рамках вигаданої ери Гайборії він подорожує древнім світом, наповненим магами, істотами, занепалими цивілізаціями та правителями, чия мораль часто підлягає покращенню завдяки влучному удару мечем.

Арнольд Шварценеггер закріпив за ним образ мовчазної гори м'язів, але герой Говарда значно складніший. Конан сильний, проте також розумний, спостережливий, хитрий і здатний вивчати мови. Він не ненавидить цивілізацію, а просто не надто їй довіряє: варвар у цих історіях нерідко виявляється чеснішим і людянішим за освічених царів та жерців.

Світ Конана не гарантує моральної досконалості чи безпечних подорожей: герой обкрадає, вбиває, служить різним володарям і керується своїм власним розумінням честі. Проте саме ці риси надають його образу більшої динаміки в порівнянні з багатьма бездоганними героями-рятівниками.

Док Севідж

Перший дебют: роман "Бронзова людина" / The Man of Bronze (1933), публікація в журналі Doc Savage Magazine.

Авторство належить Генрі В. Ралстону, а редактором виступив Джон Л. Нановік; основну частину романів створив Лестер Дент під колективним псевдонімом Кеннет Робсон.

Найбільш впізнавана адаптація: "Док Севідж: Людина з бронзи" / Doc Savage: The Man of Bronze (1975), під керівництвом режисера Майкла Андерсона.

Кларк Севідж-молодший, більш відомий як Док Севідж, з раннього віку проходив інтенсивну підготовку, спрямовану на вдосконалення його фізичних та розумових здібностей до максимальних меж. Завдяки цьому він перетворився на видатного вченого, лікаря, винахідника, детектива, спортсмена та експерта у бойових мистецтвах.

Разом із своїми асистентами Док розкриває таємниці, виявляє злочинців, знаходить забуті цивілізації та рятує світ, спираючись на науку, дисципліну та надзвичайну майстерність. Хоча він не володіє надзвичайними здібностями, ця формальність швидко стає неактуальною: Севідж настільки досконалий у своїй справі, що звичайні люди можуть лише допомагати йому з обладнанням.

Док Севідж вже на підході до статусу супергероя. У нього є власне прізвисько, команда однодумців, спеціалізоване обладнання, а також секретний штаб і навіть віддалена арктична база, що нагадує про майбутню Фортецю Самотності Супермена. Його персонаж справив значний вплив на образи Супермена, Бетмена та багатьох вчених-авантюристів.

Герої газетної шпальти

Ще один важливий інкубатор майбутніх супергероїв - це газети з коміксами. В англомовному світі їх називають comic strips: короткі графічні історії, які друкувалися безпосередньо на сторінках щоденників. Зазвичай це була вузька смужка з кількома кадрами в будні дні та більша кольорова сторінка в неділю. Читач отримував невелику частину пригоди, що спонукало його купити наступний випуск. Кліфгенгер слугував не лише мистецьким прийомом, а й потужним інструментом для збільшення продажів газет.

Цей серіал з'явився на світ ще до ери телебачення. Персонажі газетних публікацій успадкували від пригодницьких романів екзотичні всесвіти, а динамічний ритм – від жанру pulp. У свою чергу, майбутні супергеройські комікси перейняли від них впізнавані вбрання, постійних антагоністів, фантастичні технології та безкінечні сюжети, які ніколи не могли завершитися. Адже вже наступного дня нова газета була готова до випуску.

Флэш Гордон

Перший вихід: комікс у газеті Flash Gordon (1934)

Автор произведения: Алекс Реймонд

Найвідоміша екранізація: "Флэш Гордон" / Flash Gordon (1980), режисер Майк Годжес

Флэш Гордон - спортсмен і випускник Єльського університету, який разом із Дейл Арден потрапляє до ракети доктора Заркова. Божевільний учений запускає її до планети Монго, що загрожує зіткненням із Землею. Там герої зустрічають імператора Мінга Безжального, людей-яструбів, леволюдей, морських чудовиськ і приблизно всі інші ідеї, які Алекс Реймонд устиг намалювати до недільного дедлайну.

Флеш з'явився як конкурент Бака Роджерса, але швидко став самостійним феноменом. Якщо пригоди Бака часто нагадували технічний каталог майбутнього, то Реймонд створив розкішну космічну оперу: з палацами, летючими містами, принцесами, чудовиськами та вбранням, у якому незручно навіть стояти, не кажучи вже про міжпланетну війну.

Уявити "Зоряні війни" без Флеша Гордона практично неможливо: Джордж Лукас спочатку планував адаптувати саме його пригоди. А стрічка 1980 року з музикою гурту Queen остаточно закріпила імідж цього персонажа як символу космічного кітчу.

Дік Трейсі

Перший вихід: комікс у газетах Dick Tracy (1931)

Автор: Честер Гулд

Найвідоміша екранізація: "Дік Трейсі" / Dick Tracy (1990), режисер Воррен Бітті

Цей детектив поліції, відзначений квадратною формою щелепи, яскравим жовтим плащем і незвичайною тенденцією стикатися лише з злочинцями незвичайної зовнішності. Його противники мали досить виразні псевдоніми, такі як Плоский Лице, Безбровий, Кріт та Сверблячка.

На відміну від космічних авантюристів, Трейсі працював у впізнаваному американському місті й боровся з гангстерами, викрадачами та вбивцями. Комікс був напрочуд жорстоким для газетної сторінки: злочинці гинули моторошними способами, а сам герой не надто переймався тим, чи достатньо делікатно відбувається затримання.

Трейсі, з іншого боку, мав пристрасть до новітніх технологій. Його відомий двосторонній наручний радіоприймач з'явився ще до ери смартгодинників та відеодзвінків. Тож детектив опинився між двома світами: одним, де панують гангстерські фільми, а іншим — майбутнім, де правоохоронці користуються неймовірними пристроями.

Призрак

Перший випуск: комікс у газетному форматі The Phantom (1936)

Автор: Лі Фальк; перший постійний художник - Рей Мур

Найвідоміша екранізація: "Призрак" / The Phantom (1996), режисер Саймон Вінсер

Призрак живе у вигаданій країні Банґалла, носить фіолетовий костюм і бореться з піратами, работорговцями та злочинними організаціями. Місцеві вважають його безсмертним Духом, що ходить, але секрет значно практичніший: ім'я Призрака століттями передається від батька до сина. Один герой старіє, його місце посідає наступний, а вороги продовжують нервувати через чоловіка, який нібито не помирає вже чотириста років.

Двадцять перший Призрак, Кіт Вокер, не має суперсил. Він чудово стріляє, б'ється, їздить верхи, підтримує форму й користується репутацією своїх предків. Його печатка у формі черепа залишає відбиток на щелепах злочинців - своєрідну негативну рецензію, яку складно приховати.

Призрак став одним із перших героїв коміксів в обтислому костюмі та масці без видимих зіниць - ще до Супермена й Бетмена. Формально він залишався звичайною людиною. Просто звичайною людиною з печерою-­штабом, гербом-черепом, вовком, білим конем і чотирьохсотрічною легендою.

Маска вже на місці.

Спочатку про них створювали міфи, потім писали літературні твори, згодом публікували щомісячні історії на недорогому папері, а врешті-решт одягнули їх у костюми та перенесли на коміксові сторінки. Безумовно, це не була лінійна еволюція, де одна форма замінює іншу. Романи, pulp-журнали, газетні стрічки, радіопередачі та кінофільми десятиліттями співіснували, взаємно запозичуючи сюжети, образи та персонажів.

Але напрямок все ж можна прослідкувати. Герой великої пригоди поступово отримував упізнаваний силует, псевдонім, маску, таємне сховище, постійних ворогів і власну легенду. Надприродні здібності для цього були зовсім не обов'язкові, але... ще трохи - і вони з'явилися. Людина в масці перетворилася на щось більше. Але це вже зовсім інша історія...