"Люди покидали місце, не стримуючи сліз". Як художниця з Нікополя відображає знищені українські міста у своїх мініатюрах.

Ліжко, вода в пляшках, їжа та гра "Монополія" — ось як виглядав підвал Єсенії Сердюк, у якому її родина шукала притулок від обстрілів в прифронтовому Нікополі після початку великої війни. Саме цю обстановку дівчина відтворила в одній зі своїх перших мініатюр.

Створювати мініатюри українських будівель, зруйнованих унаслідок російської агресії, та відтворювати сюжети російсько-української війни Єсенія розпочала у Великій Британії, де знайшла прихисток. Для своїх робіт вона використовує різні підручні матеріали. У її мініатюрах - історії з Маріуполя, Херсону, Бучі, розповіді про дітей, які втратили дім, "людське сафарі".

Свої роботи мисткиня представляє на різних виставках, зокрема у Вестмінстерському палаці. Каже, у такий спосіб хоче, щоб світ не забував про війну в Україні. Своєю історією Єсенія поділилася з проєктом Радіо Свобода "Ти як?"

Коли почалася масштабна агресія, Єсенії Сердюк виповнилося 15 років. Осінню 2022 року вона разом із матір'ю залишила Нікополь і вирушила до родичів у Словаччину, а через три місяці перебралася до Великої Британії.

У місті Галл, що за понад три сотні кілометрів від Лондона, їх прийняли друзі з Нікополя, які переїхали до країни раніше. Там Єсенія вступила до місцевого коледжу й почала вивчати образотворче мистецтво. Зараз готується до вступу в університет, де планує вивчати архітектуру.

"Щоб мініатюри розповідали власну історію"

У рамках одного з проєктів у коледжі Єсенія вперше реалізувала свою ідею, створивши мініатюру житлового будинку в Нікополі, який постраждав від російського обстрілу. Раніше дівчина займалася лише малюванням.

"Я вирішила зробити проєкт про травму війни і щодо мого особистого досвіду війни. Зрозуміла, що так можу краще візуалізувати історію, щоб мініатюри говорили самі за себе. Коли людина дивиться, то сама розуміє історію".

Серед робіт Єсенії можна знайти мініатюри, натхненні містами, як-от Маріуполь, Херсон та Буча. Вона виготовляє їх із картону, паперу, пластику та інших матеріалів, які їй вдається знайти. При створенні нової композиції, Єсенія вивчає досвід своїх знайомих, переглядає фотографії в інтернеті, формулює свої ідеї, а потім малює загальний ескіз, не вникаючи у деталі. Згодом вона реалізує ці задуми, використовуючи різноманітні матеріали.

Єсенія зазначає, що одними з найскладніших для неї виявилися твори, присвячені її особистій історії. На одній з мініатюр вона зобразила свій дім та підвал, де її сім'я переховувалася від безперервних обстрілів Нікополя.

"У підвалі можна побачити ліжко, пляшки, їжу, а на самому ліжку - гра "Монополія". Ми постійно ввечері грали в якісь ігри, щоб відволіктися від усього, що відбувалося на той момент. А поряд із будинком силуети - фігурки чоловіка й собаки. І ці фігурки - це мій тато і наша собака. Вони просто стоять на вулиці. Чого вони чекають? Вони чекають, щоб наша сім'я знову побачилася? Вони чекають, чи проживуть до наступного ранку? Чи вони чекають смерті? Мені здається, що такі історії показують справжню сторону війни та її правду".

Єсенія розповідає, що їй також писали мешканці Нікополя. Вони зазначали, що через свої роботи дівчині вдається передати те, через що проходять жителі міста, та візуалізувати їхні переживання.

Минулого року Єсенія взяла участь у британському конкурсі, присвяченому війні через призму дитячих очей. У своїй заявці вона поділилася історією про еміграцію до Великої Британії та здобула перше місце. Її мініатюра під назвою "Позбавлені всього" була представлена тисячам глядачів у Вестмінстерському палаці. Завдяки цій роботі Єсенія прагнула донести, як війна впливає на життя людей, змінює їхню долю та з якими психологічними травмами вони стикаються після вимушеного переселення.

Це була моя перша виставка, на якій я отримала змогу поділитися своїм мистецтвом, розповісти про війну та Нікополь, а також донести свою історію і досвіди інших. З одного боку — спокійне місто, а з іншого — зруйновані внаслідок обстрілів будівлі. Для мене надзвичайно важливо, що перша виставка відбулася в такому значущому місці. Я досі не можу повірити, що стільки людей змогли її відвідати.

"Будівлі височіють майже на рівні людського зросту."

Єсенія розповідає, що створення однієї мініатюри може тривати від тижня до декількох місяців - залежно від розміру об'єкта, матеріалів та кількості деталей. Наприклад, артінсталяцію "Крізь руїни" для Фестиваль музики й мистецтва щороку проводять у місті Галл упродовж чотирьох днів. Щороку його відвідують близько 50 тисяч людей., який відбувався у вересні 2026 року, вона створювала три місяці.

Кожна мініатюра відтворює вулиці, інфраструктуру та будівлі. Всього в роботі представлено десять таких мініатюр. Будинки виконані практично в людському зрості. Я створила секції, які розкривають історії людей, зокрема про "людське сафарі" в Нікополі та Херсоні, а також про подвійні атаки на рятувальників. Для цієї інсталяції я перетворила дитячі іграшки на зруйновані автомобілі, щоб нагадати про ціну війни, про втрачене дитинство та життя.

Єсенія розповідає, що інсталяцію встановили в затемненому приміщенні. Кожен гість отримував ліхтарик, щоб детально оглянути мініатюри, заглянути в квартири та побачити залишки меблів, предметів побуту й дитячих малюнків.

На стінах приміщення були її малюнки та світлини, зроблені в Нікополі після початку повномасштабного вторгнення. А також прапори бригад українських захисників. Окрім візуальної частини, відвідувачі могли послухати аудіоісторію.

За словами дівчини, інсталяцію побачили декілька тисяч людей. Відгуки відвідувачів про свою роботу вона зібрала на 50 сторінках. Багато людей також ділилися враженнями з мисткинею особисто.

"Дуже багато людей виходили в сльозах, вони підходили до мене поговорити. Люди старшого віку багато говорили про це місто (Галл - ред.), тому що вона було другим найбільш зруйнованим містом Великобританії під час Другої світової війни. Вони говорили: "Коли я була дитиною, я пам'ятаю, як літаки пролітали над моїм домом". Я розумію, що робота викликає дуже різні емоції, різні питання від різних людей".

За даними Hull History Centre, під час Другої світової війни Галл був найбільш бомбардованим британським містом після Лондона. У міській раді зазначають, що з 91 660 лише 5 945 залишилися неушкодженими внаслідок авіанальотів.

Основна мета мініатюр, зазначає Єсенія, полягає в тому, щоб висвітлювати війну та сприяти усвідомленню того, що відбувається в Україні в даний момент. У перспективі дівчина сподівається провести власну виставку в своєму рідному Нікополі.

На кінець 2025 року, відповідно до інформації Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, більше 270 тисяч українців отримали статус тимчасового захисту у Великій Британії.