П'ять місць у Мукачеві, які обов'язково потрібно побачити під час візиту до цього міста.

Мукачево -- друге за розміром місто Закарпаття, відоме великою кількістю архітектурних пам'яток різних епох на невеликій території.

Погода в Мукачеві у міжсезоння зазвичай м'яка, що робить прогулянки історичним центром комфортними майже цілий рік.

Нижче -- п'ять локацій, які варто включити до свого туристичного маршруту.

Основною візитною карткою міста є замок Паланок, що знаходиться на висоті 68 метрів на пагорбі вулканічного походження.

Загальна площа фортеці становить 13 930 квадратних метрів, а замковий комплекс поділяється на три тераси: Нижній, Середній і Верхній замки.

З 1989 року в цьому приміщенні функціонує Мукачівський історичний музей, який має у своїх фондах більше восьми тисяч експонатів.

Найтривалішою в історії фортеці була оборона княгині Ілони Зріні проти австрійських військ, що тривала майже три роки наприкінці XVII століття.

За кілька хвилин пішки від замку розкинулося площа Кирила та Мефодія -- головна площа Мукачевого.

Своє нинішнє ім'я цей об'єкт отримав у 2016 році завдяки розміщенню тут статуй слов'янських просвітителів.

Площа сформувалася на межі XIX і XX століть, її бруківка та фасади виконані у стилі сецесії.

Тут розташований пам'ятник Щасливому трубочисту — двометрова бронзова статуя, створена скульптором Іваном Бровді, яка була відкрито в червні 2010 року. Прототипом для цього твору мистецтва став реальний трубочист з Мукачева на ім'я Берталон Товт, що займається очищенням димарів у місті з 1973 року.

Туристи потерпають ґудзик на куртці скульптури, адже вважається, що це приносить щастя.

Головною архітектурною особливістю площі є міська ратуша, виконана в м'ятно-зелених тонах. Її будівництво відбулося у 1903-1904 роках за проектом архітектора Яноша Бабули-молодшого з Будапешта.

Ця архітектурна споруда виконана в стилі сецесії з неоготичними елементами, а на її годинниковій вежі розташовані куранти, створені майстром Йосипом Шовінським, які сповіщають про кожні п'ятнадцять хвилин. Коли вони були встановлені, ці годинники потрапили до п'ятірки найвідоміших баштових годинників у Європі.

Під невеликими шпилеподібними еркерами по боках головної вежі збереглися барельєфи з міським гербом 1376 року, на якому зображений Святий Мартин на коні.

Святий Мартин вважається patronом міста, і на його честь зведено неоготичний кафедральний собор, який велично підноситься над довколишніми будівлями на площі.

Сучасна споруда зведена у 1904 році за проєктом будапештського архітектора Ернста Ціглера на місці старої готичної церкви. Головною цінністю комплексу є кам'яна каплиця Святого Йосипа XIV століття, що збереглася під час перебудови.

Усередині збереглися середньовічні фрески, надгробні пам'ятники та витончені різьблені наличники вікон, що робить цю будівлю однією з найстаріших у Закарпатті. З березня 2002 року костел виконує функції кафедрального собору відновленої Мукачівської дієцезії Римсько-католицької церкви.

На північному краю міста, на схилі Чорнечої гори, розташований Свято-Миколаївський жіночий монастир — найдавніша обитель регіону.

Згідно з інформацією, представленою на офіційному веб-сайті монастиря, його початок відноситься до XI століття. У цей період на місце прибули монахи з Києво-Печерського монастиря разом із дочкою Ярослава Мудрого, Анастасією, яка стала дружиною угорського короля Ендре.

Документально засвідчений період розвитку пов'язаний із подільським князем Федором Корятовичем, який 8 березня 1360 року надав монастирю грамоту, що закріплювала за ним два села та господарські обов'язки. Сучасна кам'яна будівля була споруджена в 1766 та 1772 роках, у той час як собор Святителя Миколая був зведений у 1798 та 1804 роках.

У святині знаходяться шановані Кіккська ікона Божої Матері та ікона з Іверії, яка була доставлена з Афону.

Ще одне місце, яке варто відвідати, -- палац Ракоці, відомий як Білий дім.

Він розташований у внутрішньому дворі площі Кирила та Мефодія і впізнається за ажурними кованими воротами.

Палац був заснований у XVII столітті як резиденція трансильванських князів Ракоці, а в 1726 році маєток став власністю роду Шенборнів. Для них німецький архітектор Йоганн-Бальтазар Нейман здійснив суттєву реконструкцію, додавши новий корпус, при цьому зберігши оригінальні пропорції будівлі.

Всередині збереглися хрестові склепіння, мармуровий камін, ліпнина та бронзова люстра в стилі модерн. Нині в будівлі працює Мукачівська дитяча художня школа імені Мігая Мункачі.