Ремісничі устави: Історія магдебурзького Луцька

Правовою основою функціонування кожної ремісничої корпорації слугували цехові статути. Ці статути видавалися й підтверджувалися державцями Великого князівства Литовського, Королівства Польського, а згодом - Речі Посполитої. Вони надавали інформацію про специфіку професійно-етнічного складу, моральні та поведінкові норми, а також про стосунки між керівниками цехів, майстрами та їх учнями. Крім того, статути окреслювали обов'язки цехмістрів, розмір цехових внесків та шлях, яким проходили майстри на своєму професійному становленні.

Король Стефан Баторій надав ковальському цеху в Луцьку королівський привілей, який підтверджував участь у цій спільноті представників понад десяти різних професій. У документі зазначалося, що "піддані наші, міщани луцькі ковальського цеху, зверталися до нас з проханнями – серед них були золотарі, римарі, слюсарі, котельники, сідельники, лучники, стрільники, малярі, стельмахи та столярі".

Конфірмація, що відбулася в 1581 році, чітко окреслювала необхідність активної участі міської ради в підтвердженні прав теслярсько-мулярської корпорації. У документі зазначалося: "Міщани луцькі, наші піддані - теслі, мулярі та інші ремісники, які належать до цього цеху, звернулися до нас з проханням, надавши листа від міської влади з печаткою, що стосується створення постійного цеху та порядку між ними в місті Луцькому". Окрім цього, міщанам луцького кравецького та кушнірського цехів було надано привілей, що підтверджував їхні певні вольності та право обирати цехмістра під час епідемії чуми в Луцьку. Цей уривок взято з Литовської метрики.

Статути чітко вказували на авторитет кожного з очільників цехів, яких щорічно обирала вся реміснича братія. Одним із основних обов'язків цехмістра, наприклад, кравецько-кушнірської братії було здійснення внутрішнього цехового судочинства. Якщо ж хтось насмілювався чинити непослух найголовнішому з майстрів, скажімо, в кравецько-кушнірському, ковальському, шевському чи теслярсько-мулярському цехах Луцька - таких карали так званою братською виною, тобто чітко визначеною для кожної корпорації сумою грошей.

Досліджуйте також: Елемент історії цехового ремесла в Луцьку XVII століття.

У ситуаціях, коли молоді братчики виявляли радикальні протести проти цехмістрів та старшої братії, покарання виходило за межі простих фінансових штрафів. У тих, хто порушував цеховий спокій і дисципліну, забирали не лише можливість працювати, а й результати їхніх попередніх досягнень у професії. Портрет Стефана Баторія в коронаційних шатах, створений невідомим художником приблизно у 1583 році, демонструє цю епоху.

Статути регулювали обов'язки осіб, які переселялися з округи до Луцька та прагнули знайти роботу в цехах. Кравці та кушніри повинні були звернутися до цехмістра й обов'язково повідомити про свою діяльність у тій же галузі. Якщо вони планували залишитися в місті, їм необхідно було вносити до цехової скриньки "за звичаєм" три копи литовських грошей. Тільки після цього ремісники, які підтвердили свою присутність та діяльність в Луцьку перед цехмайстром, отримували право реалізовувати свої вироби на місцевих торгах і ярмарках, а також забезпечувати себе необхідними матеріалами для роботи. Робота в кравецькому цеху в XVI столітті. Ілюстрація з книги Das Ständebuch, виданої у 1568 році у Франкфурті-на-Майні.

Основні документи цеху визначали обов'язковість регулярних зустрічей ремісників у цеховій залі. Кравецько-кушнірська спільнота Лучеська, заздалегідь проінформована про потребу в зборах через цехову символіку, збиралася у домі цехмістра кожні три місяці, вносячи до скарбниці по пів гроша.

В ремісничих корпораціях учні займали особливе місце, зазвичай це були сини або родичі майстрів цехів, які з раннього віку починали вчитися у своїх наставників. Навіть після того, як вони успішно освоювали всі необхідні знання та навички, нові підмайстри не отримували статусу рівноправних членів колективу. Їм потрібно було певний час працювати під керівництвом свого майстра. Такі підмайстри носили назву молодців і працювали в майстернях відповідно до вимог статутів, отримуючи іноді символічну оплату. Олександр Дишко. Площа Ринок у Луцьку XVI-XVIII століть, 2017 рік.

Так було і в луцькому цеху кравців та кушнірів. У їхньому статуті зазначалося: "Кожен учень, будь то кравчик або кушнірчик, після здобуття знань зобов'язаний протягом двох років працювати під керівництвом майстра". Той, хто успішно відпрацював цей термін, міг, за бажанням та за згодою цехмістра й старших братів, залишитися майстром у своєму цеху, сплативши три копи литовських грошей до скриньки. Робота в цеху різників у XIV столітті, Tacuinum sanitatis.

Але й після названих дій майстра ще не вважали повністю повноправним членом ремісничого колективу. Він мав відбути певні повинності, серед яких - молодчество. "Молодші брати" зазвичай стежили за порядком у цеху, збереженістю майна корпорації тощо.

Досліджуйте далі: Цеховий Луцьк: європейська перспектива міста XVI століття.

Цінною характеристикою кожного ремісничого цеху була їхня корпоративна єдність на всіх рівнях — від професійного до морально-особистісного. Успіх кожного з братів сприймався як спільна радість, а смерть одного з ремісників — як колективне горе. Цей принцип був закріплений у статутах цеху, де зазначалося: "Якщо брат цеху помре, усі повинні йти за ним і супроводжувати його тіло. А той, хто не прийде на похорон, має бути покараний братською виною". Чоботар, 1535 рік. Джерело - Hausbuch der Mendelschen Zwölfbrüderstiftung, Band Nürnberg 1426-1549. Stadtbibliothek Nürnberg.

Інформативним джерелом, що дозволяє відтворити персональний та кількісний склад луцьких ремісничих корпорацій в середині ХVІ століття, є "Реєстр брання грошей з міста Луцького відповідно до наказу його королівської милості і уставу на підводи господарські року шістдесят шостого". Загалом, за даними реєстру, станом на 1566 рік у Луцьку трудилися представники більш ніж двадцяти ремісничих професій.

Серед них було 30 кушнірів та 11 кравців, які об'єдналися в єдиний цех кравців і кушнірів. Крім того, податківці зафіксували у місті 31 різника, 35 шевців, 2 постригачів, 33 пивоварів, 3 скрипників, 6 шаповалів, 2 балверів та 35 пекарів. Кушнір, 1543 рік. Джерело - www.nuernberger-hausbuecher.de

У Луцьку працювало 10 теслів та 6 мулярів, які складали основу теслярсько-мулярського цеху. До ковальської корпорації входили 4 майстри з виготовлення сідел, 7 слюсарів, 2 лучники, 2 стельмахи, 7 римарів, 4 котельники, 10 ковалів і 3 золотарі. Крім того, у списку ремісників можна було знайти 1 столяра, 1 бондаря, 1 майстра шабель, 1 іконописця, 1 калитника, 1 солодовника та 2 осначів. Це все відбувалося в другій половині XVI століття.

Згідно з даними поборового реєстру 1583 року, в Лучеську проживало 2 кравці, які спеціалізувалися на виготовленні шовкових виробів, а також 5 звичайних кравців. Крім того, місто мало 20 кушнірів, 2 постригачів, 9 римарів, 7 ковалів, 4 слюсарів, 2 майстрів по виготовленню шабель, 3 золотарів, 3 котлярів, 4 лучників, 3 стельмахів, 3 сідельників, 4 шевців-саф'яників, 2 юхтинників, 23 шевців, 1 аптекаря, 3 цирульників, 3 ткачів, 1 солодника, 1 маляра, 47 перекупників, 21 пекаря, 9 різників, 13 теслів та 14 пивоварів. Загалом кількість ремісників перевищувала 180 осіб.

Схожі обставини з ремісниками у місті були зафіксовані в податковому реєстрі 1589 року. Тоді 178 осіб сплатили податок за ремісничу діяльність, а в 1635 році люстратори Луцького замку підрахували, що в місті налічується 200 ремісників.

Оксана Штанько

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу, щоб бути в курсі найсвіжіших новин Волині, України та глобальних подій!