Санкційний ефект Петра Порошенка

Верховний суд ухвалив, що безпрецедентні санкції, запроваджені проти п’ятого президента України, цілком узгоджуються з законом, який він сам розробив.

Велика палата Верховного суду залишила без руху апеляційну скаргу Петра Порошенкана рішення Касаційного адміністративного суду (КАС), яке залишило в силі безстрокові санкції, накладені на п'ятого президента України 16 місяців тому. Як випливає із оприлюдненої у п'ятницю, 17 липня, ухвали, суддя Наталія Мартинюк не оцінила демонстративного жесту захисників Порошенка - ті всупереч порядку подали апеляцію ще до того, як отримали повний текст вердикту.

"Ніяких сумнівів у його незаконності та безпідставності немає", - висловив своє обурення адвокат Ілля Новіков 10 липня, одразу після того, як колегія КАС оголосила своє рішення. Він запевнив журналістів, що судді приймали рішення під тиском з боку СБУ та офісу президента Володимира Зеленського, який продовжує політичне переслідування свого попередника.

Містичні мільярди

Санкції, введені Радою національної безпеки і оборони (РНБО) і затверджені указом президента Зеленського 12 лютого 2025 року, торкнулися не лише Петра Порошенка, але й чотирьох інших олігархів: Костянтина Жеваго, Геннадія Боголюбова, Віктора Медведчука та Ігоря Коломойського. Проте одразу стало очевидно, що основна мета цих жорстких заходів полягала в обмеженні діяльності лідера політичної сили "Європейська солідарність". Адже на той момент Жеваго, Боголюбов та Медведчук вже давно перебували за межами країни, а Коломойський, позбавлений українського паспорта, знаходився під вартою в СБУ.

Порошенку наклали санкції, які фактично забороняють будь-яку комерційну діяльність: від участі в приватизаційних процесах до користування мобільним зв'язком. Політика з досвідом майже трьох десятиліть позбавили всіх державних нагород, а також ці обмеження, очевидно, ускладнять його можливість участі в наступних виборах.

Володимир Зеленський обґрунтував ці безпрецедентні дії досить загально, зазначивши, що олігархи виводили з України мільярди як під час повномасштабної війни, так і ще з 2014 року. "Мені важко сказати, що відбувалося до мого приходу, оскільки ми цього не бачили. Однак наразі Служба безпеки та фінансовий моніторинг виявляють мільярди... І серед цих осіб є ті, хто пов'язаний із "трубою Медведчука", а також Медведчук і Порошенко, які в цьому випадку є партнерами... Але я не хочу звинувачувати, це вже справа суду... На час розслідування були введені санкції", - не зовсім чітко пояснив він журналістам в день оголошення санкцій.

Тоді Зеленський заявив: коли будуть опубліковані докази, зібрані проти олігархів, "люди будуть шоковані тим, як деякі в умовах війни використовують кошти, нібито на допомогу військовим, а насправді займаються відмиванням грошей". Проте, до сьогодні цього так і не сталося.

В свою чергу, слухання у Верховному суді виявили, що основою для запровадження серйозних обмежувальних заходів проти Петра Порошенка стали відомі факти, викладені на менш ніж двох сторінках.

Ознайомтеся також: Не лише судом, а й санкціями: чому Зеленський намагається вплинути на Порошенка?

Свідоцтво від Фінансового моніторингу

Команді адвокатів Порошенка знадобилося близько шести місяців для отримання документів від РНБО, які стали основою для введення санкцій. Через статус "Для службового користування" суд розглядав ці матеріали у закритому режимі. Проте незабаром анонімний Telegram-канал "Україна тут" оприлюднив ці файли. Ілля Новіков підтвердив їхню справжність для DW.

На його думку, ознакою упередженості є швидкість, з якою були підготовлені санкції — всього лише за неповні сім годин. За цей короткий проміжок часу інформація про надзвичайну загрозу, яку нібито становив Петро Порошенко для національної безпеки, була надіслана з Держфінмоніторингу, заслухана на нараді в Міністерстві економіки, обговорена на засіданні уряду, а пропозицію про санкції погодили п'ять міністерств. Після цього її затвердили на зборах РНБО, і президент встиг підписати відповідний указ.

Тож за які саме провини лідера "Європейської солідарності" так швидко позбавили права укладати угоди та користуватись телефоном? "Першоджерелом" санкцій, як підтвержує адвокат Новіков, виявилась "інформаційна довідка" від неназваного правоохоронного органу, яку голова Державної служби фінансового моніторингу Філіп Пронін переслав в міністерство економіки. В її першій частині коротко переказувалась "вугільна справа", розслідування якої на той момент вже завершило ДБР - Петра Порошенка, Віктора Медведчука та бізнесмена Сергія Кузяру в рамках неї обвинувачують у державній зраді та сприянні терористичній організації через торгівлю антрацитом із самопроголошеними "Л/ДНР" в 2014-2015 роках.

У другій частині обговорювалися "харківські угоди", що стосуються продовження перебування Чорноморського флоту Росії в Криму, які були підписані в квітні 2010 року урядом Миколи Азарова. З 2019 року Державне бюро розслідувань вивчає деталі: чи міг Петро Порошенко заздалегідь підготувати ці угоди, виконуючи обов'язки міністра закордонних справ в уряді Юлії Тимошенко з жовтня 2009 по березень 2010 року? Можливо, він також "активно сприяв" їх "інформаційній та правовій легалізації", коли в ряді інтерв'ю охарактеризував ці договори як "мистецтво компромісу"?

За версією слідства, Порошенко "переслідував особистий матеріальний (економічний) мотив щодо підтримання економічних відносин з рф", зазначено у довідці. Доказом цього нібито є купівля ним наприкінці 2010 року "Севастопольского морського заводу" - основної ремонтної бази ЧФ РФ. Після анексії Криму російська влада націоналізувала "Севморзавод", як і багато інших підприємств українських бізнесменів. Втім, Віктор Медведчук, перебуваючи під арештом СБУ у 2022 році свідчив: насправді президент таємно "обміняв" недоступний актив на частину нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок", тіньовим власником якого став у 2016. Порошенко це неодноразово заперечував.

Додаткова інформація: У столиці України розпочався судовий процес над Петром Порошенком.

Невідкладні узгодження

За кілька годин до затвердження Зеленським рішення РНБО щодо санкцій на спеціалізованій нараді в Юлії Свириденко - тоді ще віце-прем'єрки та очільниці мінекономіки - голова Держфінмоніторингу пригадав Петру Порошенку ще один "гріх": у 2012 році, вже працюючи в уряді Миколи Азарова, він офіційно попросив президента Віктора Януковича надати українське громадянство впливовому бізнесмену-металургу Вадиму Новинському - "за особливі заслуги перед Україною". У 2025 році Новинський вже і сам був під п'ятирічними санкціями РНБО, до того ж мав підозру у держзраді та розпалюванні релігійної ворожнечі - через тісні стосунки із патріархом РПЦ Володимиром Гундяєвим (Кирилом).

Протокол наради, опублікований анонімним Telegram-каналом "Україна тут", містить інформацію про те, що після виступу Проніна, Владислав Власюк, уповноважений президента у питаннях санкційної політики, заявив, що підстав для дій достатньо. Він доручив Юлії Свириденко терміново підготувати проєкт рішення Кабінету Міністрів щодо введення санкцій, адже засідання уряду було заплановане на 18:00. Не дивно, що в документі виявилися помилки: у першій опублікованій версії протоколу було не лише кілька звичайних друкарських помилок, але й вказаний неправильний ідентифікаційний податковий номер Порошенка.

"Ці 12 тупих одруківок - відбитки пальців Володимира Зеленського..., - обурюється Ілля Новіков. - Вони знали, що виконують термінове завдання президента, і на помилки в тексті ніхто не подивиться, тому й перевіряти його нема сенсу, єдине що має значення - встигнути передати щось на РНБО. Криве, косе, аби вчасно" . Адвокат намагався довести, що виправлений код - вже підстава для скасування санкцій, однак юристи Офісу президента твердили: публікація документа на сайті глави держави не була офіційною, а тому в ній допустимі виправлення.

Читайте також: Адвокат Порошенка: Ми маємо можливість малювати широкими мазками, як Рембрандт

Хто став ініціатором запровадження санкцій?

Петро Порошенко повинен усвідомлювати ці нюанси, адже саме в період його президентства в "Офіційному віснику" почали з’являтися детальні таблиці з переліком осіб і компаній, які підпадають під санкції. Більше того, Порошенко часто намагається приписати собі заслугу за законопроєкт "Про санкції", хоча його до парламенту у серпні 2014 року офіційно вніс тодішній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. На обговорення та доопрацювання цього законопроєкту депутатам знадобилося менше тижня, незважаючи на попередження з боку головного юридичного управління, яке вказувало на те, що новий механізм суперечить принципу презумпції невинуватості та покладає на Раду національної безпеки і оборони функції, які їй не належать.

Сьогодні п'ятий президент регулярно підкреслює, що закон не передбачав накладення санкцій на українських громадян. Проте це не відповідає дійсності. Перше "санкційне" рішення Ради національної безпеки і оборони, яке він реалізував у вересні 2016 року, стосувалося щонайменше 39 українців — здебільшого осіб, пов'язаних із сепаратистським рухом, представників влади "Л/ДНР" та лідерів бойовиків, які "виступали на підтримку терористичної діяльності".

Українські громадяни та компанії потрапляли і в наступні "чорні списки" РНБО. Однак за Порошенка подібні укази видавались не так вже і часто: в 2015 їх було два, в 2016 - чотири, в 2017- знову два, 2018 - п'ять. Разом вони затверджували санкції проти 1220 юридичних і 3175 фізичних осіб, серед останніх було щонайменше 774 українських громадянина.

Деякі з цих обмежень, зокрема заборона доступу до російських соціальних мереж, Володимир Зеленський обіцяв скасувати для своїх виборців. Проте ситуація склалася зовсім інакше: не дочекавшись "посадок" від правоохоронців навесні, шостий президент почав використовувати санкції РНБО як своє улюблене "просте рішення". У лютому він запроваджує санкції проти депутата від ОПЗЖ Тараса Козака та його телеканалів, у квітні - проти "королів контрабанди", а в травні - проти "ворів в законі". У 2021 році було видано 37 указів про санкції, які торкнулися 1216 компаній та 1999 осіб, серед яких не менше 547 українців.

Від початку повномасштабної агресії було видано вже 169 указів. Більшість з них, звичайно, стосуються російських громадян і бізнесів, проте за цей період під санкції потрапили також 1302 українці. Серед них не лише колаборанти з тимчасово окупованих територій, а й журналісти, блогери, священнослужителі УПЦ МП, опозиційні депутати, а також колишні бізнес-партнери і екс-глава Офісу президента Андрій Богдан.

Українські та міжнародні правозахисники не перший рік говорять про неприпустимість такої політики. "Виникають вагомі підстави вважати, що санкційний механізм використано не для захисту національної безпеки, а для обмеження свободи вираження поглядів і політичної критики", - зазначалось у спільній заяві десяти правозахисних організацій з приводу запровадження санкцій проти опозиційного блогера Борислава Берези на початку цього липня.

Читайте також: Санкції проти Богдана: від соратника до "загрози нацбезпеці"

Безрезультатні скарги

Звичайно, сотні громадян та підприємств намагалися оскаржити санкції, накладені РНБО. Два роки тому суддя Великої палати Верховного суду Олег Ткачук зафіксував 461 такий випадок. Проте лише кілька з них завершилися успіхом.

У 2020 році Касаційний адміністративний суд визнав санкції, накладені на швейцарську торгову компанію Tolexis Enterprises з холдингу Group DF, неправомірними. Ця компанія була дистрибутором окупованого заводу "Кримський титан" і потрапила під санкції, введені Петром Порошенком у 2019 році. У 2025 році обидва рівні Верховного суду підтримали французького бізнесмена Луї-Мішеля Дюрея, який протягом двох років стверджував, що його внесли до "чорного списку" помилково, оскільки на той момент він вже не обіймав посаду в раді директорів російського "Сетелем Банку".

У квітні цього року Касаційний адміністративний суд визнав безпідставними безстрокові санкції, які президент Порошенко запровадив у 2018 році проти депутата з Криму Сергія Вергіля, звинувативши його в підтримці окупації півострова. Вергіль зміг підтвердити, що залишив Крим відразу після початку окупації. Проте, Кабінет Міністрів наразі оскаржує це рішення в апеляційній інстанції.

У більшості випадків судді займали чітку та категоричну позицію: президентські укази щодо санкцій є законними, оскільки вони лише реалізують рішення Ради національної безпеки і оборони, що відповідає компетенції президента. Водночас, оскаржити рішення Ради нацбезпеки і оборони неможливо, оскільки ця структура не є органом державної влади.

Підстави для ухвалення рішень РНБО, які КАС роками не аналізував, полягали в тому, що санкції не слід розглядати як покарання за злочини, а як превентивний захід для захисту національних інтересів. Визначення загроз для національної безпеки та розробка ефективних методів їх нейтралізації залишалася у віданні РНБО та президента.

Ситуація кардинально змінилася наприкінці минулого року після рішення Європейського суду з прав людини у справі, що стосувалася компанії "М.С.Л." – колись провідного оператора лотерей в Україні. Ще у вересні 2015 року РНБО та тодішній президент Петро Порошенко внесли "М.С.Л." до "чорного списку", посилаючись на російських акціонерів та наявність секретного документа від СБУ. Протягом семи років компанія не мала можливості оскаржити це рішення через "обмежений контроль", адже адміністративний суд вважав, що РНБО та президент діяли в межах своїх законних повноважень, накладаючи санкції. Проте, ЄСПЛ визнав, що судді позбавили "М.С.Л." можливості захистити свої права, не розглянувши важливе питання: чи дійсно компанію контролювали російські акціонери?

Розбіжності в суддівській колегії.

У червні Велика палата Верховного Суду вирішила повернути справу "М.С.Л." на повторний розгляд. Тим часом, рішення Європейського суду з прав людини почали активно використовувати в багатьох схожих справах, включаючи справу Порошенка. Згідно з положеннями ЄСПЛ, колегія з п'яти суддів повинна була визначити, чи була дотримана процедура накладення санкцій, чи існували обґрунтовані підстави для них, чи не були вони свавільними, а також чи відповідали ці санкції загрозі національній безпеці, яку представляв Порошенко.

На ухвалення цього рішення довелося чекати майже півроку — дебати між сторонами завершилися ще в січні, після чого засідання неодноразово переносили. Проте судді так і не змогли порозумітися: троє з них визнали рішення РНБО законним з процедурної точки зору, а також адекватним і обґрунтованим, оскільки його основою стала офіційна довідка Державної служби фінансового моніторингу, у достовірності якої немає сумнівів. Хоча в рішенні РНБО не було чітко зазначено підстав для накладення санкцій, ці деталі з'ясувалися під час слухань. Відзначається, що діяльність Петра Порошенка дійсно створювала загрози національній безпеці України, що зазначено в рішенні Касаційного адміністративного суду.

Суддя Михайло Смокович у своїй окремій думці підкреслив, що довідка Державної служби фінансового моніторингу не є самостійним аналітичним документом, а всього лише коротким викладом кримінальних підозр. Він зауважив, що події, які мали місце кілька років тому, не мають жодного зв’язку з сучасними загрозами національній безпеці. Голова колегії Олеся Радишевська також дійшла висновку про відсутність підстав для накладення санкцій і виступила за їх скасування.

Адвокати Петра Порошенка висловлюють думку, що більшість членів колегії ухвалила своє рішення під впливом силових структур. Вони стверджують, що на суддів чинять тиск представники СБУ, зокрема Едуард Рудюк і Володимир Солоджук. "Оголошення рішення планувалося на 3 квітня, але засідання було скасовано через раптову відпустку судді Ольги Кашпур," - повідомляє Ілля Новіков. - "На нашу думку, справжня причина цієї затримки полягає в тому, що в колегії не вистачало трьох голосів на нашу користь, тому їм надали час для роздумів."

Два роки тому суддя КАС Володимир Кравчук звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою на втручання СБУ в його роботу. Після того, як були скасовані санкції проти компанії "Пробайк плюс", спецслужба без жодних пояснень позбавила його доступу до державної таємниці.

Новіков обіцяє в наступні дні подати нову апеляційну скаргу на рішення колегії КАС та очікує, що Велика палата Верховного суду наново оцінить рішення РНБО - цього разу на відкритих слуханнях.