Січовий стрілець, який відображав події Першої світової війни та беріг культурну спадщину лемків.

Лев Ґец віддав своє життя мистецтву, освітній діяльності та вивченню етнографії.

13 квітня відзначаємо 130-річчя з дня народження Лева Ґеца, видатного українського художника, якого вважають головною фігурою мистецтва часів Першої світової війни та охоронцем культурної спадщини лемків. Лев Ґец був наставником Богдана-Ігоря Антонича, а також виконував секретні доручення митрополита Шептицького. Він підняв синьо-жовтий прапор над львівською ратушею під час Листопадового чину. Пропонуємо вам ознайомитися з цікавими фактами про цю талановиту особистість у світі графіки.

***

Левко народився у Львові 1896 року. Він завжди наголошував, що його прізвище пишеться через букву Ґ, каламбурячи, що "Ґец - це вам не жарти" (геци на галицькому діалекті означають витівки, пустощі, жарти).

Батько-друкар помітив у сина хист до малювання і віддав вчитися на курс декоративного малярства у Львівську промислову школу. Через фінансові труднощі сімʼї хлопець покинув навчання на архітектурному відділенні школи та пішов працювати на будови, якими займалося підприємство відомого українського архітектора Івана Левинського. Керівник також зауважив у Лева непересічний талант, тож познайомив його із засновником мистецької школи Олексою Новаківським.

Автопортрет Лева Ґеца, створений у 1916 році.

Львівська мистецтвознавиця Ірина Гах, яка детально вивчила життя та творчість Лева Ґеца, поділилася цікавою інформацією. Вона зазначила, що перед вторгненням російських військ митрополит Шептицький вирішив створити укриття для цінних церковних документів на Святоюрській горі. У цьому процесі Іван Левинський порадив залучити Лева Ґеца, який успішно виконав завдання, замурувавши значущі документи. Але, на жаль, хтось написав на нього донос, і Лева заарештували.

"Хлопця допитували (із застосуванням фізичної сили), але довіреної йому таємниці він не видав. Хто вказав на місце документів, так і не було оприлюднено, але після виходу Ґеца з в'язниці саме його запідозрили у зраді", - розповідає Ірина Гах.

Четар УСС Лев Ґец (зображення Миколи Угрина, надане Українським музеєм і бібліотекою в Стемфорді, джерело: сайт Legionukrainiansichriflemen)

Ґец був змушений залишити роботу в будівельній фірмі. Після цього він зголосився добровольцем у Легіон Українських січових стрільців. Впродовж всієї війни він фіксував воєнні реалії у рисунках і акварелях. Згодом ці роботи стали базою для унікальної "Антології стрілецької творчості". Вони передавали хроніку подій, емоції, авторські враження алегоричними образами. Щоб підняти дух побратимів, він також малював шаржі.

Поклавши до кишені "шкіценбух", кілька кридок і олівців, він вирушив на фронт... Саме тоді з’явилися його перші малюнки та карикатури старшин стрілецького корпусу... Люди з вищих ешелонів помітили Ґеца. Його запросили до коша, а в "Пресовій кватирі" знайшли для нього роботу. Протягом відносно короткого часу виник чудовий в своєму роді альбом "Антологія стрілецької творчости", - згадував про нього мистецтвознавець Микола Голубець.

Ілюстрація Ґеца з антології творів стрільців "Віч-на-віч зі смертю" (з ресурсу "Збруч")

По завершенні Першої світової війни розпочалася війна між Польщею та Україною. Багато з колишніх січових стрільців приєдналися до лав Української галицької армії. Під час Листопадового чину Лев Ґец став одним з п’яти солдатів УГА, які, виконуючи наказ Дмитра Вітовського, підняли український прапор над львівською ратушею.

Лев отримав поранення, тож довго пролежав у шпиталі, а потім перебував у таборі для інтернованих військових в Домбʼє. Непрості умови він також відтворив в альбомі рисунків.

Іван Боберський, В. Клим, Іван Іванець, Роман Купчинський, Левко Лепкий, Осип Курилас, Теофіл Мойсіович та В. Оробець. У другому ряду - Розумович, Лев Ґец та Гайворонський (зображення з колекції Михайла Гайворонського, сайт Легіону Українських Січових Стрільців).

У 1919 році Лев Ґец почав навчання в Краківській академії мистецтв, а після завершення курсу отримав посаду вчителя в гімназії. Оскільки не вдалося знайти роботу у Львові, він викладав у Сяноку — лемківському містечку на території Польщі. Серед його найвидатніших учнів був майбутній поет Богдан Антонич.

Лемківський краєвид, створений Левом Ґецем у 1943 році.

Пейзажі Лемківщини стали новим етапом творчості талановитого графіка. У 1930 році він започаткував товариство "Лемківщина" та відкрив перший музей, присвячений цій території. Музей розташовувався у плебанії греко-католицької церкви в Сяноку Ґец і протягом 14 років збирав культурну спадщину української етнографічної групи, включаючи іконопис, предмети побуту, вишиванки, знаряддя праці та документи. Він організовував культурні та освітні заходи, що сприяло згуртуванню лемківської громади та збереженню їхньої культури. Засновник і директор музею активно брав участь в етнографічних експедиціях, фіксуючи традиції та фольклор лемків, а також ініціював археологічні розкопки та реставрацію ікон. Під час німецької окупації музей "Лемківщина" був об'єднаний з місцевим історичним музеєм і перенесений до замку.

Замок Сяноцького, в якому функціонують музеї (зображення ZAXID.NET)

Ґец налагодив співпрацю з польськими музеями, однак локальна влада заборонила привезення лемківської виставки до Львова. Він мріяв повернутися до цього міста та навіть звертався з листами до митрополита Шептицького з цього питання.

Після завершення Другої світової війни Лев Ґец остаточно оселився в Польщі. Однак, за інформацією УІНП, у 1947 році його затримали польські спецслужби, і він опинився в камері смертників у Ряшеві. Завдяки своїм впливовим знайомим, йому вдалося вибратися на свободу. Тим не менше, протягом усієї комуністичної епохи в Польській Народній Республіці Ґец залишався під пильним контролем спецслужб як представник українського націоналізму.

Виставка мистецтв в Сяноку, 1930 рік (зображення NAC)

З 1950 року почав викладати у Краківській академії мистецтв, яку сам закінчив. Творчість Лева Ґеца охоплює понад 3500 робіт: рисунки, акварелі, графіка. Наприкінці життя він хотів передати Україні свою спадщину і те, що сам колекціонував роками. Він звернувся до українських художників в УРСР, але від його пропозиції відмовилися.

Виставка в Мистецькій бібліотеці Львова наразі представляє численні твори, що зображують Краків — місто, де Лев Ґец прожив до останніх днів свого життя і де знайдеться його могила.