Стародавнє скіфське поселення під землею: які відкриття зробили німецькі геофізики в Більському городищі.

Дослідники вперше за 20 років "зазирнули" під землю унікального Більського комплексу за допомогою методу магнітометрії

У кінці вересня команда німецьких науковців під керівництвом Буркарта Ульріха протягом двох тижнів здійснювала магнітометричні дослідження археологічного комплексу Більська. Вчені дослідили приблизно 90 гектарів, охоплюючи всю внутрішню зону Західного укріплення Більського городища та частину скіфського некрополя, відомого як Скоробір.

Ми зустрілися з Буркартом, Йохемом і Томом вже після їхньої експедиції, коли команда направлялася до кордону, обравши маршрут через Кропивницький. Напередодні вони завершили вивчення Більського комплексу, тому під час зустрічі в Кропивницькому поділилися своїми враженнями, зазначивши, що отримані в ході досліджень дані будуть проаналізовані в Берліні. Вони також розповіли про те, що саме їх вразило в українцях.

Дослідження після двох десятиліть перерви

- Більське городище - одна з найбільших археологічних пам'яток України. Її масштаб складно уявити, лише система укріплень простягається приблизно на 35 кілометрів. Але в сукупності це величезний комплекс, дослідження якого потребує не лише традиційних розкопок, а й методів, що дозволяють побачити аномалії (археологічні об'єкти на кшталт жител, господарських споруд, поховань і т.д.) під поверхнею землі, - розповідає науковець.

Саме такими методами досліджень володіє німецька компанія, керівником якої є Буркарт. І в Україні вона працює не вперше.

Геофізична компанія Eastern Atlas, розташована в Берліні, спеціалізується на археологічній геофізиці. Наш досвід у цій галузі налічує понад 25 років, і ми здійснюємо проекти по всій Європі. Серед наших досягнень – робота в Україні, зокрема, у 2006 році в Більську, де ми реалізували дослідницький проект. Тому, коли три роки тому до нас звернулися з пропозицією продовжити цю діяльність в Ukraine Art Aid Center, ми одразу погодилися.

Повернення до Більська, проте, відбувалося в абсолютно нових умовах. Після початку широкомасштабної війни питання безпеки стало невід'ємною частиною будь-якої діяльності в цьому регіоні. Як зазначає Буркарт, команда спочатку мала сумніви:

Спочатку ми відчули тривогу через ситуацію і задумалися: "Невідомо, що може статися". Небезпека може з'явитися в будь-якому куточку України. Проте місце наших досліджень знаходиться досить далеко від лінії фронту, тому тут було відносно спокійно. Саме через це ми змогли продовжити нашу роботу. Перед початком актуальних розкопок дослідники були вже обізнані про величину фортеці. Буркарт характеризує Більське городище як грандіозну укріплену споруду з комплексом оборонних елементів. Це не просто одинокий археологічний об'єкт, а значно більша система.

- Більське городище - це величезне укріплення. Тут є приблизно 35-кілометрова система фортифікацій, що охоплює плато. Поруч із цим плато є також кілька курганних некрополів, які пов'язані з городищем. Тобто насправді це дуже велика археологічна пам'ятка, і саме її масштаб робить це місце таким цікавим для дослідження. Є певні ознаки того, що Більське городище може бути пов'язане з давнім містом Гелон, згаданим у писемних джерелах, - говорить дослідник.

Буркарт наголошує, що загалом пам'ятка належить до скіфського культурного кола і за своїм масштабом вирізняється навіть серед великих археологічних комплексів. Саме поєднання розміру, укріплень і можливого зв'язку з Гелоном робить Більськ особливо цінним для подальших досліджень, тож німецькій команді було цікаво взятися за цю справу, каже Буркарт:

- Фактично це найбільша скіфська пам'ятка такого типу. Це справді дуже вражаюче місце. Пам'яток такого масштабу не так багато, і саме тому Більськ має величезне значення для археологічних досліджень.

Результати ранніших досліджень німецьких учених на початку 2000-х років надали значне практичне підтвердження: магнітометричний метод виявився ефективним для вивчення Більського городища. Наразі команда продовжує цю роботу, використовуючи аналогічний підхід для дослідження нових ділянок цього пам'ятника.

ПІДЗЕМНИЙ "ЗНІМЕЦЬ" ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ

Проте поточна ініціатива має не лише академічний характер. Однією з ключових цілей є документування об'єкта культурної спадщини, який внаслідок російської агресії став уразливим. Охорона і збереження української культурної спадщини є основним завданням Ukraine Art Aid Center e.V. — неприбуткової організації, зареєстрованої в Німеччині. UAAC підтримує проекти, спрямовані на документування, цифрову архівацію та збереження культурних цінностей, надаючи українським установам необхідні матеріали та технології. Наприклад, завдяки цій організації заповідник "Більськ" отримав електронне обладнання для документування пам'яток та покращення технічних можливостей місцевих фахівців, що дозволить їм самостійно проводити геофізичні та інші наукові дослідження.

- Крім того, вони вклали кошти в нашу компанію з метою реалізації цього специфічного проекту. Ми маємо експертизу в цій сфері, тому вирішили зафіксувати два важливі сегменти фортеці, - зазначає дослідник.

Розмір дослідження має вирішальне значення для Більського городища, оскільки це не просто спроба виявити окремий об'єкт, а комплексне документування значної території. Отримані дані можуть слугувати унікальним цифровим і науковим "зображенням" пам'ятки, фіксуючи її стан та приховані під землею елементи ще до того, як вони можуть бути знищені внаслідок війни, природних явищ чи інших впливів.

У своєму дослідженні команда застосовує підхід, що дозволяє оперативно досліджувати великі площі без необхідності в масштабних археологічних розкопках.

- Метод, який ми використовуємо, - магнітометрія. Обладнання виглядає як візок, який ми тягнемо за квадроциклом. Він має ширину п'ять метрів, тож за один прохід ми обстежуємо смугу такої ширини. Ми можемо охоплювати значну територію, а те, що ми зробили зараз, дає змогу досліджувати досить велику площу за дуже короткий час, - каже Буркарт.

Йохем, один із членів команди, зазначає, що їхня робота проходила саме на тій ділянці, де нещодавно завершили збір урожаю.

Ми застосовуємо магнітометричний метод для вимірювання магнітного поля. Це дозволяє нам вивчати підземні структури без необхідності в розкопках. Замість цього ми скануємо землю, досліджуючи її на глибину близько півтора-двох метрів. Після цього ми створюємо карту, яка відображає розташування археологічних об'єктів.

Результати попередніх досліджень засвідчили, що використання даного методу на Більському городищі дозволяє виявляти, зокрема, печі для виробництва селітри. Ці споруди відносяться до Нового часу та розташовані по периметру укріплення. Проте в цей раз основна увага дослідників була спрямована не на ці об'єкти, а на сліди поселення, розташовані всередині укріпленої зони.

Головною метою дослідження було виявлення поселенських об'єктів. Це можуть бути залишки сміттєвих ям, вогнищ, напівземлянок або ям, залишених від стовпів. Обстежуючи всю територію, можна виявити лінії та прямокутні структури. Це дозволяє нам ідентифікувати плани будівель, вулиць і житлових комплексів. Ми можемо зрозуміти, як було організоване поселення, а також визначити маршрути давніх доріг. У нас є карта цих магнітних аномалій, - зазначає Йохем.

Саме можливість працювати не з окремою спорудою, а з цілим ландшафтом, є однією з головних переваг методу. В окремих випадках можна навіть простежувати контури будівель. Якщо таких даних достатньо, вийде реконструювати план споруди: її приблизні розміри, межі та розташування стовпових ям. Таким чином, замість одного розкопу дослідники отримують своєрідну карту прихованої структури великої території.

"Сканування" без необхідності розкопок.

За словами Буркарта, ключовою відмінністю геофізичної розвідки від традиційної археології є саме її масштаб. У процесі звичайних розкопок дослідники отримують докладні дані про конкретну ділянку, однак можуть дослідити лише обмежену частину великого поселення. Натомість геофізичні методи дозволяють спочатку охопити широку територію і встановити потенційні місця розташування цікавих археологічних об'єктів. Це відкриває можливість не лише зафіксувати окремі ями чи будівлі, а й виявити взаємозв'язки між ними та загальну структуру давнього поселення.

Сам Більський комплекс є настільки масштабним, що вченим вдалося вивчити лише його невелику частину. Як зазначає Буркарт, цей комплекс охоплює величезні площі. В межах цієї системи можна виділити два ключових укріплення — Західне та Східне. Тому для дослідження були обрані саме ці ділянки.

- Ми обрали ці території тому, що це центральні й важливі місця. Там є ділянки, які важливі для розуміння всього поселення. А з іншого боку у нас є також некрополь жителів поселення, який є окремою важливою частиною цього археологічного комплексу, - уточнює дослідник.

Втім, магнітометрія має й свої обмеження. Як розповів Йохем, вона добре працює з лиш матеріалами, які мають магнітні властивості.

Якщо мова йде про золото, то ви його не зможете виявити, оскільки це метал не має магнітних властивостей, які б могли надати відповідний сигнал. Проте існує безліч феромагнітних матеріалів, які можуть бути виявлені. Наприклад, це можуть бути ножі або інші металеві вироби, зокрема, виготовлені із заліза. Але є важливий аспект: коли ми отримуємо такий сигнал, дуже важко відрізнити, наприклад, ніж від цвяха. Магнітометр покаже, що поруч є магнітний об'єкт, але не зможе точно визначити, що це за річ.

Крім того, все залежить також від глибини знаходження предметів: звичайний цвях на поверхні здатен створити дуже сильну магнітну аномалію, тоді як інші матеріали, особливо на більшій глибині, залишатимуть значно слабший слід. Для дослідників це означає, що метод потрібно підбирати залежно від того, що саме вони намагаються знайти.

Цвях створює потужне електромагнітне поле, яке має свої позитивні та негативні характеристики. Ви сприймаєте його як яскравий чорно-білий сигнал. Проте, якщо в місцевості є, скажімо, рів чи яма, заповнена ґрунтом, сигнал стає значно слабшим, і ви зможете виявити лише незначні позитивні аномалії. Це означає, що все залежить від властивостей матеріалу, який ви намагаєтеся знайти: буде він помітним чи ні, - пояснює Йохем.

Отже, магнітометрія є лише одним із багатьох геофізичних підходів, які використовують дослідники. Наприклад, піщаникова конструкція може не викликати достатньої магнітної аномалії, щоб її можна було чітко виявити за допомогою магнітометрії. У інших ситуаціях для вивчення такого об'єкта може знадобитися застосування альтернативних методів. Таким чином, вибір дослідницького підходу визначається очікуваними характеристиками археологічних об'єктів, а також властивостями ґрунту і використовуваних матеріалів.

Однією з ключових переваг цієї технології є те, що науковці не змушені дочекатися завершення експедиції, щоб з'ясувати, чи виявлено цікаві структури на певній ділянці. Інформація надходить безпосередньо в процесі польових досліджень.

Коли ми проводимо вимірювання, у нас є комп'ютер, на якому миттєво відображається карта. Це дає нам можливість одразу визначити: "Гаразд, тут, напевно, є щось цікаве. Можемо продовжити з цим дослідженням". Або ж: "Ні, це місце не виглядає перспективним". Таким чином, ми бачимо результати на екрані і можемо негайно обговорити їх між собою. Це дозволяє нам коригувати наші дії прямо на місці, не чекаючи завершення всього процесу дослідження, - зазначає Буркарт.

Проте ця карта ще не є остаточним вирішенням археологічної загадки. На даному етапі команда здобуває переважно геофізичні дані — систему аномалій, які потребують інтерпретації. Одна й та сама аномалія може мати різні причини, і остаточно визначити, чи є вона археологічною знахідкою, можна лише після детального аналізу та порівняння з іншими відомостями. Тому Буркарт обачно підходить до запитання про те, що саме команда вже "виявила" під час нинішньої експедиції: поки проєкт не завершено, говорити про фінальні результати ще зарано.

ПРОДОВЖЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ - У БЕРЛІНІ

Польова робота для геофізиків - лише перша частина дослідження.

Наступний етап включає археологічну інтерпретацію геофізичних даних. Цю роботу ми будемо виконувати в нашому офісі в Берліні в партнерстві з місцевими археологами. Спочатку здійснюємо польові дослідження, після чого переходимо до аналізу отриманих даних. Для тих, хто не є фахівцем, самі по собі геофізичні дані можуть не мати великого значення. Нам необхідно оцінити їх з археологічної перспективи, - зазначає Буркарт.

У випадку Більського городища сам факт виявлення археологічних залишків не є чимось дивовижним. Дослідники ще до початку розкопок знали, що ця місцевість багата на свідчення давнього життя. Нові дослідження пропонують більш детальне уявлення про просторову організацію цих археологічних об'єктів. Використання геофізичних карт дозволяє точніше визначити межі цих структур, їх орієнтацію, розташування кутів та взаємозв'язок між окремими елементами.

Геофізики вже виявили на картах деякі структури, але наразі не можуть точно визначити їх значення. Геофізичні сигнали слугують основою для формулювання гіпотез, проте не можуть повністю замінити археологічні розкопки.

- Ми можемо дати інтерпретацію, що вона може означати, а потім, можливо, потрібно буде провести розкопки, щоб її підтвердити, - зазначає Буркарт.

Тому він зазначає, що польові вимірювання та їх подальший аналіз слід розглядати як невід'ємні складові одного й того ж процесу. Жодна з цих частин не є менш важливою: без якісних польових даних неможливо отримати достовірну інтерпретацію, а самі дані не здатні стати археологічним знанням без професійного аналізу. Крім того, команда застосовує не один, а два геофізичні методи, результати яких необхідно порівнювати один з одним.

Але що саме може дати така робота науці? Безпосереднім результатом дослідження стане карта, на якій будуть позначені ділянки з геофізичними ознаками можливих археологічних об'єктів або інших процесів, що відбувалися в минулому. На перший погляд це може здатися лише технічним результатом, однак для археологів така карта здатна стати основою для нового прочитання всієї території.

Зібрані нами відомості, безсумнівно, суттєво вплинуть на наше сприйняття подій, що мали місце в цьому регіоні, а також на спосіб життя його мешканців. Це дозволить нам значно точніше встановити, де саме і яким чином розташовувалися окремі об'єкти, - зазначає дослідник.

Буркарт підкреслює важливість глибшого розуміння життя скіфів. Цей народ зазвичай асоціюється з кочовим способом життя, що включає тісний зв'язок з кіньми та постійні мандрівки по степах. Проте археологічні дослідження часто спираються на дані з поховань, які можуть мати різноманітні розміри та характеристики. Більське городище відкриває нові горизонти в цій історії, дозволяючи вивчати не тільки аспекти смерті та ритуалів поховання, а й умови життя та побут скіфів.

Саме з цієї причини карта підземних структур може виявитися настільки ж цінною, як і окрема археологічна знахідка. Вона надасть можливість розглянути поселення як цілісну систему, відстежуючи розташування будівель, господарських ям та інших елементів. Це дозволить зрозуміти їхнє взаємне розміщення та, в підсумку, відтворити певні аспекти організації життя в давнину.

Можливо, ці результати в певному сенсі переосмислять наше сприйняття цього регіону. Хоча я б не назвав це абсолютно революційним відкриттям, це, безумовно, значний внесок у вже існуючу картину, - зазначає Буркарт.

НАУКА ПІД ВОГНЕМ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Для Буркарта ця діяльність є важливою не тільки з професійної чи наукової точки зору. Як він зазначає, участь у дослідженні для нього є можливістю внести свій внесок у розвиток країни, використовуючи свої експертні знання.

- Я вже досить довго стежу за тим, що відбувається в Україні. І це мій спосіб зробити свій внесок через власну професію. Приємно мати можливість зробити щось для країни, для українців загалом. Якщо є спосіб, у який я можу допомогти, то це він. І це добре - мати таку можливість.

Йохем також висловив своє бачення стосовно впровадження своєї діяльності безпосередньо в Україні:

У мене аналогічні переживання. Мова йде про охорону культурної спадщини — про збереження історії та самих пам'яток, які в певний момент можуть опинитися під загрозою. Це те, що ми, як німці та європейці, маємо зробити з нашого боку. Це наш моральний обов'язок. Це вірний шлях.

У той же час і Том, який зазвичай не відзначається багатослівністю, акцентував увагу на тому, що підтримка колег-науковців є надзвичайно важливою в умовах війни.

Хочу звернути увагу на нещодавні події в Києві, коли російські війська здійснили напад на Академію наук. Цей інцидент підкреслює, що війна триває не лише на фронті, а й ведеться проти культури. І саме це є нашою метою. Ми не є солдатами, але можемо підтримати наших українських колег у збереженні та дослідженні їхньої культурної спадщини.

Робота в Полтавській області водночас вимагала враховувати реалії війни не лише під час планування маршруту чи перебування на місці. Безпекова ситуація безпосередньо вплинула на саму технологію геофізичних вимірювань. Команда зазвичай використовує GPS, щоб точно визначати координати кожного отриманого сигналу й прив'язувати вимірювання до конкретного місця на карті. Проте в умовах війни робота супутникової навігації в цьому районі може порушуватися через застосування засобів радіоелектронної боротьби.

- Нам довелося повернутися до старого способу вимірювань - без GPS, за допомогою так званого одометра. Це пристрій, який фіксує пройдений шлях і дає змогу визначати положення вимірювань іншим способом. Такий підхід виявився повільнішим, хоча й цілком придатним для роботи. Через це довелося переглянути й початковий план експедиції, який передбачав дослідження одразу двох основних укріплень Більського городища. Тож безпекова ситуація вплинула не лише на спосіб збору даних, а й на те, який обсяг роботи ми могли виконати за час експедиції, - розповідає Буркарт.

Він підкреслює, що війна є ключовим чинником, який не дозволяє відкладати проведення таких досліджень. Більське городище, що знаходиться поблизу річки Ворскла, має природні характеристики, які забезпечують його надійний захист. Проте в умовах війни ці особливості можуть перетворити стародавню систему укріплень на потенційно стратегічно важливу позицію для військових дій.

Якщо з якихось причин лінія фронту наблизиться до цієї ділянки, вона може перетворитися на укріплену позицію для військ. У разі атаки ця територія буде буквально переповнена металевими об'єктами. Тому важливо провести сканування до того, як це станеться. Якщо фронт підійде, отримати інформацію в тому вигляді, в якому вона є зараз, вже не буде можливим, - зазначає дослідник.

У цьому сенсі нинішня експедиція стала своєрідною фіксацією пам'ятки у конкретний момент її історії. Експедиція прагне не лише знайти нові археологічні структури, а й встигнути зафіксувати. Це пояснює і поспіх, і готовність працювати складнішими методами без GPS, і рішення приїхати попри ризики. Геофізична карта, створена зараз, може в майбутньому стати точкою порівняння для дослідників, які працюватимуть тут після завершення війни.

Життя серед ракет і дронів

Попри складні умови, Буркарт оцінює експедицію позитивно. Він говорить не лише про якість отриманих даних, а й про співпрацю з українськими колегами. Для німецької команди важливим результатом стало те, що спільна робота вдалася, а учасники експедиції можуть безпечно повернутися додому. Водночас поїздка справила сильне враження й суто через побутовий досвід повсякденного життя під час війни.

Ми справді вражені стійкістю українців. Коли ми обговорювали нашу поїздку до України з колегами та родичами в Німеччині, їхні реакції були приблизно такими: "Справді? А навіщо вам це?" Це справило на нас значний вплив протягом чотирьох років. Ми коливалися і думали, що, можливо, краще не їхати. Проте під час розмови, зокрема з Ігорем Коростом, директором ІКЗ "Більськ", ми усвідомили, що ви живете в цій складній реальності і вам доводиться з нею боротися. Ми також зрозуміли, що війна - це далеко не звичне життя, але зараз це ваша буденність. І тоді ми прийняли рішення: "Ми їдемо". Саме таке життя ми спостерігали тут. Увечері ми зібралися разом, спілкувалися, сміялися, співали. Незважаючи на ракети та дрони, тут все ще є справжнє життя, - ділиться своїми враженнями Буркарт.

Нинішній проєкт на цьому етапі завершений, однак Буркарт не виключає повернення до України. Наступна кампанія залежатиме від безпекової ситуації та інших обставин, які неможливо передбачити:

Ми надзвичайно щасливі, що змогли завітати сюди. У нас є чудові колеги з України, і результати їхньої роботи дійсно вражають. Ми глибоко вражені українськими людьми. Цей проєкт наразі завершено, і його подальша доля залежить від різних факторів. Проте, я впевнений, що всі ми бажали б зібратися для наступної кампанії: як наша команда, так і українські партнери.