Втомлені: розмова з Валерією Ходос про досвід співпраці з військовими та Дмитром Совою під час зйомок.

7 травня на екрани виходить нова українська психологічна драма під назвою "Втомлені". Фільм розповідає про Любу та Андрія — ветеранів війни, які намагаються впоратися зі своїми травмами, знаходячи опору в своїх почуттях. Проте закохані стикаються з серйозними викликами для своїх стосунків — байдужістю людей навколо та власними внутрішніми страхами.

У цій стрічці персонаж Люби втілила Валерія Ходос. Глядачі давно полюбили Валерію за її ролі в українських серіалах, і тепер матимуть можливість насолодитися її талантом на великих екранах. Напередодні прем'єри "Втомлених" 24 Канал провів інтерв'ю з акторкою. Далі читайте про фільм та інші цікаві речі.

Цікаве інтерв'ю з Юрієм Дяком: його думки про участь у російськомовних проектах, громадянську свідомість та війну.

Валеріє, аудиторія звикла спостерігати за вами у серіалах, а тепер ви представляєте свою нову повнометражну роботу. Де вам більше подобається працювати: у багатосерійних проектах чи в повнометражному кіно?

Безумовно, між зйомками в серіалах і повнометражному кіно існує суттєва різниця. Процес роботи над повнометражним фільмом займає більше часу і передбачає ретельніший етап підготовки. Це дає можливість спільно працювати з режисером і сценаристом ще до початку зйомок, що відкриває шлях для розвитку персонажа, відчуття його глибини та надання йому особистісного досвіду.

Застілля - це важливий етап у цьому процесі. Репетиції сцен також свідчать про наш особливий підхід до кінематографії. Це творча обстановка, де немає місця для поспіху; ми працюємо з чітким розумінням наших цілей, визначаючи, якою мовою та за допомогою яких засобів будемо їх досягати.

Це надзвичайно уважний і ретельний процес створення картини, який суттєво відрізняється від швидких зйомок телевізійних фільмів. Я в захваті від того, що отримала можливість пережити цей унікальний досвід народження такого кіно.

"Виснажені": перегляньте трейлер фільму онлайн.

Поділіться, будь ласка, інформацією про стрічку "Втомлені" та про вашу персонажку. В якому стані вона постає перед глядачами і які зміни відбуваються з нею протягом сюжету?

Фільм "Втомлені" - це історія зустрічі двох ветеранів війни, які знайомляться під час реабілітації. Вони не планують нічого, вони закриті від світу і одне від одного, але між ними народжується почуття.

На початку моєї історії, головна героїня – це абсолютно ізольована особистість, яка бореться з посттравматичним синдромом у самотності. Вона відчуває брак підтримки навіть з боку найближчих людей і веде свою внутрішню, болісну боротьбу. Здається, що навколо немає нікого, хто міг би розтопити цей холодний бар'єр, що оточує її.

Проте знайомство з Андрієм перевертає все з ніг на голову. Вона знову починає відчувати смак життя, ніби в її душі запалюється новий вогонь, і тепер вона усвідомлює, що не залишилася сама. Любов дарує їм нову надію і відновлює їхнє існування.

Валерія Ходос / Сцена з фільму "Втомлені"

Чи є у цій історії щось дуже особисте для вас?

Отже, в цій розповіді я виявила кілька ключових аспектів. Мені зрозуміло, що таке бути на самоті зі своїми переживаннями і намагатися впоратися з ними без сторонньої допомоги, не допускаючи нікого до свого світу.

Наші внутрішні моделі з героїнею мають багато спільного. У моєму житті була особа, яка переживала схожі переживання, і її розповідь деякими аспектами нагадує історію персонажа Андрія.

Яка у вас була співпраця з Дмитром Совою?

Діма володіє унікальним даром притягувати людей до себе. Я дуже вдячний за можливість співпрацювати з ним – це вже наш не перший спільний проект.

Я хвилювалася щодо того, як ми зможемо співпрацювати в умовах війни, адже він вже мав досвід служби у збройних силах, і я усвідомлювала, що це суттєво впливає на особистість. Але всі мої страхи розвіялися після нашої першої зустрічі.

Він настільки яскравий і щирий, що його відвертість торкнулася й мене. У цій розповіді ключовими є довіра, простота та відкритість, і саме завдяки йому вдалося встановити ці зв'язки між нами.

Ми прожили короткий, але дуже насичений період зйомок у сильному людському контакті. І для мене тут людське навіть важливіше за акторське - як ми існуємо поза кадром. Тому це було велике щастя працювати разом.

До створення фільму приєдналися також інші військовослужбовці та ветерани, які стали частиною команди і акторського складу. Чи мали ви можливість співпрацювати з ними?

Найбільше спільних моментів я пережила з Олегом Симорозом. Перед нашою першою зустріччю я сильно хвилювалася, адже ми, цивільні, не завжди знаємо, як правильно спілкуватися з ветеранами.

Але я вирішила просто підійти і познайомитися. І з перших хвилин стало зрозуміло, що можна бути собою, ставити питання, радитися. Олег дуже відкрита, жива, комунікабельна людина з гумором. Між сценами він завжди підтримує легкість, і поруч із ним дуже комфортно. При цьому він уже має акторський досвід, і це відчувається - є впевненість у роботі в кадрі.

На даний момент, коли ми демонструємо цю стрічку, її впізнають, шанують та цінують по всьому світу. Я відчуваю неймовірну гордість за те, що мені пощастило співпрацювати над цим проектом.

З огляду на сюжет, психологічна драма "Втомлені" навряд чи залишить байдужими багатьох українців. Які, на вашу думку, причини спонукатимуть глядачів приділити час цій стрічці?

Оскільки в сьогоднішніх родинах майже в кожній є військовослужбовці або особи, пов’язані з військовими діями, відстань між цивільними та військовими з кожним роком лише збільшується.

Не розуміючи, що відбувається всередині людини, яка повертається з війни або проходить реабілітацію, ми просто закриваємо очі на цей складний і болючий процес. Нам дуже хотілося підсвітити це для цивільного населення. Бо ми не можемо жити окремо від проблем військових. Потрібна емпатія, підтримка і створення умов для їхнього повернення до життя.

Валерія Ходос / Сцена з фільму "Втомлені"

Мені б хотілося, щоб цей фільм став посланням для сімей, які не завжди можуть зрозуміти своїх рідних. Чимало військових не діляться своїм досвідом, тримають все в собі. Тому так важливо, щоб вони відчували підтримку з боку своїх близьких.

Назва фільму є справді виразною, адже кожен із нас по-різному сприймає стан втоми в нашому житті. Яке значення має це відчуття для вас особисто?

Я не можу собі дозволити висловлюватися про втому в часи війни. Коли наші військові на передовій жертвують усім заради моєї безпеки — витримують холод, складні умови, страждають від втрати здоров'я і не бачать своїх близьких — це було б недоречно.

Як цивільна я можу відчувати вигорання - коли неправильно розподілила сили. Але це вирішується відпочинком і балансом.

Отже, для мене термін "втома" в даний момент асоціюється з військовими. Я усвідомлено вирішила залишитися в цій країні і не маю права на скарги.

Валерія Ходос / Сцена з фільму "Втомлені"

Що вас сьогодні найбільше тримає і відновлює?

Я відновлююсь у тиші і на природі. Найкраще - поїхати недалеко від Києва з собакою, гуляти в лісі, читати. Тиша, мінімум комунікації, книга, проста їжа - і максимально вільна від думок голова. Бо найбільше виснажують саме внутрішні процеси. Також я повернулася до йоги - це допомагає через тіло зупиняти потік думок.

Незважаючи на масштабну війну, українське кіно не зупиняється у своєму розвитку, і ми можемо спостерігати безліч нових і вражаючих фільмів та серіалів. Які з них стали для вас найбільш вражаючими за останні роки?

Мені дуже близькі глибокі драми. Наприклад, "Як там Катя" - це для мене орієнтир чесності в акторському існуванні. "Памфір" - це наша велика гордість, дуже сильна робота на всіх рівнях. І, звичайно, я під великим враженням від фільму "Ти космос". Це дуже світла, чесна картина з тонким гумором, яка привела багато глядачів у кіно.

Я вважаю, що важливо розробляти кінематографічні твори не лише на військову тематику, але й на інші аспекти життя, щоб глядачі мали можливість вибору.

Серед телевізійних проєктів для мене справжнім відкриттям стала "Тиха нава". Цей серіал вражає своєю сміливістю та високою якістю, підносячи українське кіномистецтво на новий рівень.

Багато серіалів, які колись обожнювали українці, знімались російською мовою. Зокрема й ви у кадрі часто спілкувались російською, але останні кілька років у публічному просторі спілкуєтесь виключно українською. Якою є ваша позиція щодо мовного питання? Розумію, що це питання часом тригерить, але на вулицях наших міст зараз все більше російської мови і важко зрозуміти, як діяти далі, щоб знову не повертати в наше життя російське.

Я виходила з родини, де російська мова була повсякденною, і це вважалося звичним. Однак, з початком повномасштабної війни все змінилося. Відчуження від культури агресора та прагнення зберегти власну ідентичність стали важливими етапами усвідомлення, що проходять зараз у кожного з нас.

Я стала більш рішучою у своїх переконаннях. Для мене важливо співпрацювати з тими, хто розділяє мої погляди. Мої цінності відображають ідеали нації, яка бореться за свою незалежність.

Мова є першим інструментом, який намагаються забрати та використовувати в своїх інтересах. Захищаючи свою ідентичність, ми повинні в першу чергу захищати українську мову.

Я стала досить рішучою в цьому питанні. Мене може дратувати, що не всі переходять на українську, але я згадую про свій власний досвід і усвідомлюю, що кожен має свій шлях. Тепер я вирішила зосередитися на позитивних змінах. Наприклад, мій тато, який говорить російською, почав писати мені українською. І це приносить мені величезну радість.

Якісним варіантом українізації є театральні постановки, які зараз збирають аншлаги не лише в Україні, а й за кордоном. Чи є у вас улюблені вистави, які порадили б подивитися кожному?

Я запрошую на виставу "Три швидкі та модні у цьому сезоні перукарки" в Молодому театрі. Це робота Станіслава Мойсеєва за п'єсою Максима Курочкіна. Це провокативна вистава без лінійного сюжету, яка працює з підсвідомістю глядача. Вона підіймає теми мови, ідентичності, культурних кордонів. Для мене це приклад того, як мистецтво може говорити про важливе і торкатися глибоких процесів у суспільстві.

Ірма Вітовська та Валерія Ходос / Сцена з фільму "Втомлені"

Що б ви сказали людині, яка зараз почувається так само "втомлено", як герої фільму "Втомлені"?

Я пропоную знайти реабілітаційний центр, де ти зможеш пройти цей шлях серед людей, які підтримують тебе, під наглядом професіоналів. Ти не будеш наодинці. Я хочу допомогти тобі впоратися з цим тяжким часом. Дозволь мені бути твоєю опорою. Я щиро вірю, що це не триватиме вічно. Я завжди поряд з тобою.