Знайди та надягни свою маску: чому Рух опору розмальовує стіни за двадцять кілометрів від кордону з Росією.

Стіна в містах, що перебувають поблизу фронту, зазвичай існує в двох варіантах: або в ідеальному стані, або пошкоджена. Проте цього літа на чернігівському прикордонні з'явився новий, третій варіант. Ініціатива "Стінопис опору", яка минулого року прикрашала Суми, Конотоп і Ромни, тепер охопила Чернігівщину. У містах Сновськ, Корюківка, Тур'я та Новгород-Сіверський вони створили не просто естетичні малюнки, а й потужні нагадування про те, що Україна завжди була, є і залишиться тут.

Фокус детально вивчав, до кого звернене це повідомлення та чому за візерунком рушника прихована інструкція для виживання.

Що приховано в орнаментах Сновська?

Чернігівщина має свої особливі зв’язки з цією війною. У лютому 2022 року російські війська просувалися звідси до Києва, а обласний центр місяць залишався в облозі. Після відступу агресора прикордонні райони так і не стали спокійним тилом: дрони, КАБи та балістичні ракети регулярно завдають ударів по Новгороду-Сіверському, і місцеві жителі вже звикли до цього. У 2026 році сюди завітала команда Руху опору Сил спеціальних операцій ЗСУ разом із волонтерами-художниками, які вже другий рік поспіль перетворюють міську архітектуру на символи ідентичності.

Мурал у Сновську є першим та унікальним витвором. З певної відстані він виглядає як орнамент, а при наближенні розкривається як таємничий лист. Дві перехрещені смуги: одна з них представляє армійський піксель, а інша — червоний тканий рушник. Це не просто музейний артефакт, точно відтворений, а результат глибокого дослідження та переосмислення ткацьких традицій Східного Полісся. Ті, хто звик до качечок, півнів чи двоголових орлів на бабусиних рушниках, тут не знайдуть нічого подібного. Натомість, увагу привертають вовки та круки.

"Наші символи мають глибоке коріння в природі життя та конфліктів. Круки вирушають туди, де полюють вовки, і приєднуються до бенкету, тоді як вовки знаходять свою здобич там, де літає птаство. Так само і зв'язок між військовими та нашими людьми на захоплених територіях – без один одного їм важко, а разом вони здобувають перемогу", - розповідає автор муралу в Сновську.

Існує ще один, третій шар, який помітить лише той, хто дійсно уважний. Перехрещені лінії відтворюють символ Руху опору, що можна знайти на всіх муралах цієї серії: дві крокви, одна з яких вписана в іншу. Менша кроква символізує минуле, досвід поколінь, які вже боролися за цю землю. Більша, що спрямована вперед, уособлює майбутнє, заради якого всі ці зусилля і робляться. Між цими двома шарами пульсує червона крапка. Це сьогодення, спротив в даний момент. І саме ця крапка утримує всю конструкцію: без неї минуле залишиться лише спогадом, а майбутнє – тільки обіцянкою.

Єдина маска для всіх: Корюківка, що відстояла свою землю від ворога.

Якщо історія у Сновську про систему, то в Корюківці про особистий вибір. На стіні тут кожен з нас - гітарист, кухар, зварник, студент із ноутбуком чи маляр із пензлями. Люди, яких можна зустріти у магазині, кафе чи у черзі на пошті. Кожен підносить до обличчя білу маску зі знаком Руху опору. Не ховається за нею - приміряє.

"Ідея тут гучніша за слова. Національний спротив - справа багатьох, але починається вона з рішення кожного. І маска тут не ховає людину, а долучає її", - каже представник Руху опору ССО.

Місце для цього сюжету вибрано не випадково. Корюківка так і не впустила ворога: у лютому 2022 року беззбройні жителі вийшли назустріч російській колоні, і техніка була змушена відступити. Тому тут не потрібно пояснювати, що таке ненасильницький спротив — місто вже продемонструвало це чотири роки тому, ще до появи муралу. Художники, по суті, лише відобразили те, що мешканці вже давно знають про себе.

Це, до речі, і є відповіддю на поширений скептицизм: мовляв, стіна - не укриття, а малюнком дрон не знищиш. Не знищиш. Але й мета муралу зовсім інша: не замінювати людей у бою, а нагадувати їм, ким вони були у найтемніший час і ким залишаються завжди.

Поруч з кордоном: силует у капюшоні на алеї слави.

Від села Тур'я до кордону з державою всього кілька десятків кілометрів. Шлях сюди непростий, ворог поруч, і за логікою карт тут мало б бути порожньо. Проте в селі живуть люди, і життя продовжується. Громада власними зусиллями створила алею пам'яті загиблих героїв-захисників України, і саме там тепер височіє постать у капюшоні. За спиною - вовк, на плечі - крук, а поруч з ноутбуком готова до дії гвинтівка.

Ескіз цього сюжету розробив художник і військовий Андрій Єрмоленко; на стіну його перенесли за згодою автора. Для тих, хто стежить за його роботами, впізнаваний почерк очевидний. Для решти -- це просто людина, яка вміє і в код, і в приціл, і чиє обличчя ви не побачите. Що, власне, і є найточнішим портретом Руху опору.

Північний бастіон: вишивка з музею краєзнавства

Новгород-Сіверський – це останній великий населений пункт, що межує з російським кордоном. Тут прильоти вже стали звичним явищем, яке створює сумний контекст. Місцеве життя нагадує сновське: ті ж перехрещені смуги, той же знак. Проте для створення ескізу обрали не полісський рушник, а унікальну вишивку цього регіону, натхненну експонатами з місцевих краєзнавчих музеїв. Таким чином, орнамент, який побачить житель міста на стіні, буде знайомий його прабабусі без жодних пояснень.

"Ми свідомо вирушили до міста, яке практично щодня відчуває наслідки обстрілів. Мешканці повинні бачити, що опір відбувається поряд — у сусідньому дворі, а не лише в новинах. Вони є його частиною. Це не просто новий обов'язок, а символ того, що кожен може розраховувати на підтримку", - зазначає художник, який створив мурал.

Слід зазначити, що мурали Руху опору мають щонайменше два основні напрямки звернення. Перший — до своїх, тих, хто боронить рідну землю. Другий — до тих, хто спостерігає з-за кордону. Для другого адресата зображення вовків з круками на стіні, які знаходяться всього за кілька десятків кілометрів, є не просто елементом культури, а потужним нагадуванням про те, що за межами його безпечного світу на нього чекає загроза, символізована кулею з його ім'ям.

Що сталося минулого року і з якою метою це відбувалося?

"Стінопис опору" — це не просто одноразова подія. У травні 2025 року мурали були створені на Сумщині: у Сумах, поблизу Театральної площі, з'явилася картина, що нагадувала про знищений пам'ятник Шевченку, у Конотопі на стіні зображена конотопська відьма, а в Ромнах — відразу два різноманітних сюжети. У Білопіллі в той же період з'явився Малевич, зображений як сучасний козак.

За фасадом мистецького проєкту стоїть цілком прикладна річ. Рух опору - це громадянська діяльність проти окупаційних сил, спрямована на звільнення територій і відновлення суверенітету; координують її ССО ЗСУ. Мурал у цьому ланцюжку - точка входу: людина бачить знак на стіні, потім у новинах, потім на сайті opir.org.ua і в якийсь момент розуміє, що це не про когось абстрактного.

Чи буде ефективним? Корюківка вже дала відповідь на це питання в 2022 році, коли ще не мала жодного мурала. Інші міста на кордоні все частіше демонструють, яким чином потрібно виражати спротив.