Хусейн Джамбєтов, “Бандера”: «Росія – це слон, який осліп та оглох, але якщо впаде на людину, то її розчавить. Сила слона у його розмірах. Треба остаточно знищити цю криваву імперію»(ВІДЕО)

Хусейн Джамбєтов, “Бандера”: «Росія – це слон, який осліп та оглох, але якщо впаде на людину, то її розчавить. Сила слона у його розмірах. Треба остаточно знищити цю криваву імперію»(ВІДЕО)

– Як почалася ваша боротьба за свободу Ічкерії?

–  Коли у 1991 році почалася вся ця «каша», перевороти у Росії, тоді ж прийшла війна у Ічкерію. Чеченці прокинулись та хотіли здійснити завітну мрію своїх прадедів – бути незалежними. Ми нічого не просили у русні, а хотіли бачити наші землі такими, як вони були до їх вторгнення чотириста років тому.

Мій батько був командиром гелієвського спецназу.(Створений в 1993 році Русланом Гелаєвим новий військовий підрозділ ЗС ЧРІ, який називався полком спеціального призначення «Борз» («Вовк»). – Країна). Все моє дитинство минуло на війні. Мати поїхала з міста. А ми вважали, що чоловіки не мають як справжні патріоти полишати свою батьківщину. Тому я залишився у рідному місту Урус-Мортані. Коли мав 12 років, створив з другом маленьку ополченську группу.  Я прихопив собі мисливську двостволку,  мій друг  – також, ще один хлопець десь знайшов гранату. Ми стріляли по гелікоптерах  та літаках, не розуміючи, що не можливо таким чином їх збити. Взагалі, я вмів поратися зі зброєю вже з десяти років, тоді було важно стріляти з плеча, тому клав гвінтівку на гілку дерева, вмів сам заряджати патрони. У чеченців так заведено – з раннього дитинства хлопчики  намагаються захищати власну родину, таке у нас виховання. Пам’ятаю, як під’їзжали колони російської  техніки в місто, а ми, малі, їх обстрілювали. Потім у новинах  про це  розповідали, нібито на російських солдатів напали злагоджені багаточиленні  групи бойовиків, але армійцям вдалося вийти без ушкоджень. А насправді ж тим воякам чинили опір звичайні пацани!

– Чому росіянам все ж вдалося захопити владу?

– Під час першої чеченської кампанії ми геть не розуміли нічого про колабораціонізм. За другої хвилі наша професійна армія була розгромлена, війна остаточно перетворилася на партизанську, воювали маленькі угрупування. Росіяни ж зрозуміли, що стратегічний розрахунок не компенсуєтся тактичними успіхами. Рашисти вигалали нову стратегію – розділяй та владарюй. Вони розділили наш народ на націоналістів та радикалів, тобто взялися за ідейних борців за свободу. Саме їх поділили на віруючих радикалів та звичайних патріотів. Зібрати людей знову у єдиний кулак виявилось неможливим. Цими підлостями рашисти займаються з часів монгольського іга, бо пам’ятаємо, що всі вони нащадки Чінгісхана.

Нам  нав’язували ідею, що чеченці мають звільними весь Кавказ, сворити Імарат(велику ісламську державу). Таким чином нас  намагалися як мишей загнати в колесо, де тварна біжить не зупиняючись, поки не помре від перенавантаження.  Ми не можемо звільнити всіх, нехай кожен  народ звільнює власну країну.  Чеченці не можут все тягти  на власних спинах, особливо в той час, коли інші кавказькі народи  ще не дозріли до самозвільнення.

Всі ми розуміємо, що в середньому боротьбою займаються 5% громадян, а решта народу дивиться в той бік, де стабільніше – аби нічого не боліло та сонце світило. Але є ті сини нації, хто думає про майбутнє своїх дітей, пам’ятає подвиги пращурів. Так сталося, що у чеченців розподіл серед ідейних людей був між молоддю, яких об’явили террористами, та старшими людьми, яких на недовгий підтримали росіяни. Сьогодні ми намагаємося знову всіх об’єднати під одним прапором, довести, що зрадники – це лише ті, хто знаходиться під ногою русні.

– Була заява, що головний зрадник серед чечеців Кадиров  хоче піти з посади, але його не хочуть відпускати куратори.

– Ми вже давно не такі наївні дурники, щоб на ці вкиди  повестися. У Дон-Дона є кумір – Путін, він – обличчя русізму. А сам русізм з ідеології давно перетворився на релігію. Я бачив різницю між українцями та росіяними, коли ми звільняли ваші села. Бачиш погреб звичайного українця, він – повний, не зважаючи на те, що людина незаможна, але намагається працювати, мати запаси. Тому що українець має не рабську сутність. А росіянин керується лише заповітом – свого не треба, чуже не віддамо. Як можна з таким сусідом мешкати поруч? Росіяни, які десятиліттями мешкають  у Європі, продовжують плекати в собі ненависть до всіх навколо. Я питав у них, чому вони всіх ненавидять? Відповіді не почув. У росіян не має благородства та благодарності, вони завжди незадоволені та злі. Це хвора нація. Спочатку вони вигадують брехню, а потім самі в неї вірять. Так було з легендою про чеченців-терористів. Русізм заснований на брехні.

– Чому чеченці не  піддаються асиміляції, незважаючина багаторазові спроби їх підкорити?

– Є домашняя кішка, а є дика, також існують рись, пума, лев. Всі вони кошачі, але лев  ніколи не пристане на пропозицію ловити мишей. Бог створив чеченців нескореними. Ми дуже швидко вчимося володіти зброєю, ми дуже чуйні до несправедливості, коли права іншої людини порушують. Якщо на вулиці хтось ображає слабкого, то чеченець обов’язково заступиться. Він не боятиметься загибелі у бою. Цей його сутність. Ми – леви, які ніколи не будуть домашніми кішками. Всі наші традиції зпокон віку засновані на демократії.

На нашому прапорі зображений вовк – симовол свободи. Вовка не можна приручити. Скільки би Росія не намагалася тримати наш народ за гратами, ми все одно звідти вирвемось.

– Як отримали позивний «Бандера»?

– Мій батько вчив мене, що коли іду в гості, то мушу поважати хазяїна. Всі ваші герої загинули від радянської влади. Спочатку я хотів назватися Махном, але мій командир вже має такий позивний. Тоді я обрав Бандеру. Для мене честь взяти його ім’я, він був справжнім українцем. У чеченців є багато власних персон, на яких ми рівняємось. Ми вважаємо героями тих, хто почав справу та її завершив. Усі наші герої загинули у боях або у в’язницях від рашистів. Чеченці ніколи не здавалися, не зупинялися, вони до останнього відстоювали свою правду. Вони віддали свої життя, душі. Навіть ті побратими, з якими я зараз воюю, про кожного з них можна написати книгу. Це чеченці з Європи, у кожного з них крута історія.

– Коли ви вирішили приїхати, щоб взятии участь у захисті Украни?

– В моєму рідному Урус-Мортані жили старенькі, у яких були чеченські імена та українські побатькові. Виявилось, це були депортовані діти, яких виростили чеченці. Ми підсвідомо були у родстві.

У мене ніколи не було сумнівів, що у Путіна грандіозні пани щодо нападу на Україну. У березні я залишив свій будинок у Бельгії, свою родину, і поїхав до Києва. Моє его не дозволяє бути осторонь, коли мій ворог нападає на звитяжних українців. Друзі, які мені спроводжували до кордону, до останнього не вірили, що я наважусь поїхати. Вони гадали що в мене стрес, що я передумаю в останню мить. Я приїхав, щоб бути корисним. Я не сидів закордонном, склавши руки.  Проходив багато тактичних курсів, щоб бути досвіченим офіцером поруч з молодими бійцями. Волею долі я опинився в Україні. Вже підготував п’ять диверсійних групп бійців. Навчаю їх як працювати ніби єдине тіло, як злагоджений механізм. Тепер як інструктору мені довірили вже цілу роту.

– В чому різниця у військовому навчанні чеченців та українців?

–  Нас завжди виховували, забороняючи плакати, показувати свої емоції, ми маємо завжди демонтструвати свою мужність. Мені вважається, що в українськиї офіцерів не вистачає досвіду, щоб готувати молодь як справжніх козаків, це були конкретні пацани, і їх дух треба пробудити в жилах. Через кілька тижнів тренінгів хлопці мені кажуть: «Бандеро, ми з тобою готові йди у вогонь і воду!» Що мені особливо подобається в українських соладатах, що вони на добро тобі відповідають подвійним добром. Але ти маєш показати, що ти – воїн, батько та командир. Що щ мені подобається в українській армії: є багато людей за сорок, які здатні навчатися, вони швидко все засвоюють. Іншаала, ми покажемо свою силу і настане кінець русізму! І ЄС має нам допомогати. Інакше у Європі їздитимуть «Лади», а замість смачних вин питимуть палену горілку.

– У тимчасово окупованному Херсоні підірвали готель з кадирівцями. Чи ви влаштовуєте подібні диверсії протии чеченців, які стали на бік Росії?

– Ми працюємо по всьому фронту. Будь-який чобіт під російським прапором для нас має однакове значення. Це вороги. Ми їх вираховуємо та виконуємо завданя з їхньої ліквідації. У нас не має значення, якої національності окупант. Чому з’явились кадирівці? Уявіть собі, що школяр пішов навчатися і у третьому красі йому кажуть, що він найвидатніший вчений світу. Йому не доводять до відома, що є ще багато знань у світі. І раптово ця людина опиняється у оточенні справді освічених людей. Так само кадирівців навчали, як допитувати та принижувати жінок та старих, внушали їм, що вони – суперфахівці. Вони звикли добу брати хату, з якої відстрілювалися з пістолетів. А тепер вони опинились на полі бою, де відповідають артобстрілом. Тут до них  нарешті дійшло, що це справжня війна.

– Які завдання ставите перед собою?

–   Ми маємо відновити українські кордони, якими вони були до наступу. Інакше через двадцять років ваші діти знову будуть страждати від цієї чуми. Це опухоль, яку маємо вирізати. Ураїна не має дати себе обманути перемовинами, цього не можна допустити. Росіяни мають зрозуміти власне місце. Ми відвоюємо нашу землю. Я кажу «нашу» хоча я гість на цій землі, але  борюся разом з українськими братами. Русня не така сильна, як себе малює. Не варто її боятися.  Ми маємо розуміти, що Путін на золотому унітазі розмріявся про загарбання. Але він не помітив, що світ змінився. Вже не існує поділу на мусульман, євреїв, чорношкірих, християн. Треба бути людиною. Путін почав свою гру, за радянськими правилами, він не має точечної зброї, в нього старе оснащення. Ще трохи і ми зможемо взяти частину земель поза кордонами України. Однак обережність не завадить. Адже Росія – це слон, який осліп та оглох, але якщо впаде на людину, то її розчавить. Сила слона у його розмірах. Треба остаточно знищити цю криваву імперію.

Олена Солодовнікова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.